Любов Іванівна Млотковська (до шлюбу Колосова, у першому шлюбі Острякова (1804 або 1805, Курськ, — 31 жовтня 1866, Київ) — російська і українська акторка. Водевільна акторка, але з успіхом виступала також у драмі, комедії і опері. Гра її відзначалася майстерним перевтіленням, природністю і тонкою розробкою характерів.

Життєпис Дебютувала близько 1823 року. Працювала в театрах відомих російських антрепренерів (Воронеж), І. Ф. Штейна (Курськ), свого другого чоловіка Л. Ю. Млотковського (Київ, Харків).

Великий вплив на розвиток таланту Млотковської зробили її багаторічна спільна робота з акторами і К. Т. Солеником, участь у гастрольних виставах П. С. Мочалова і М. С. Щепкіна.

З емоційним підйомом і разом з тим простотою, природністю грала ролі трагедійного класичного репертуару: Луїза («Підступність і любов» Шиллера), Корделія і Офелія («Король Лір» і «Гамлет» Шекспіра), Есмеральда (Собор Паризької Богоматері за В. Гюго) та ін З життєрадісністю, гумором, задушевністю виконувала актриса також ролі молодих селянок у побутовій української комедії — п'єсах І. П. Котляревського (Наталка — «Наталка Полтавка»), Г. Ф. Квітки-Основ'яненка (Настя, Уляна — «Бой-жінка», «Сватання на Гончарівці»; першим виконавиця обох ролей) та ін У 1850-66 працювала в Одесі та Києві. Разом з Рибаковим і Солеником М. сприяла утвердженню на провінційній сцені традицій Щепкіна і Мочаловского.

В найрізноманітніших ролях вона уміла перевтілюватись до невпізнання. Кращі ролі Млотковської Л.І. - це Тетяна, Наталка («Москаль-чарівник», «Наталка Полтавка» Котляревського), Настя («Бой-жінка» Квітки-Основ'яненка), Офелія («Гамлет» Шекспіра), Есмеральда («Собор Па­ризької богоматері» за Гюго), Луїза («Підступ­ність та кохання» Шіллера).

Література

Клінчин О. П. Л. І. Млотковська. К., 1958 [бібліогр. с. 183—188]. (Українська радянська енциклопедія. Том 9. Стор. 266 - 267)

Клінчін О. П. «Л. I. Млотковська: Нарис про життя і творчість». — Київ, 1958. Клинчин А. П. «Повесть о забытой актрисе». — Москва, 1968.

Джерела

Посилання