«Наднова» () — американський фантастичний фільм жахів, що вийшов у 2000 році, американського режисера Волтера Гілла.
Фільм мав складну історію виробництва, змінив 5 режисерів і вийшов на екрани 17 січня 2000 року, замість 1998. Він отримав низькі оцінки критиків, які вказували на неоригінальність сюжету й нецікавих персонажів.
Сюжет Космічний корабель-шпиталь «Найтінгейл-229» на початку XXII століття перебуває на чергуванні. До складу команди з шести осіб входять: капітан і пілот Ей-Джей Марлі, другий пілот Нік Ванзант, лікар Каела Еверс, медичний технік Єржі Пеналоса, парамедик-рятувальник Даніка Лунд та комп'ютерний технік Бенджамін Сотомайор. Бенджамін таємно вніс корективи в бортовий комп'ютер, надавши йому більш людського мислення. Нік, нещодавно переведений з військової служби, намагається влитися в колектив. Корабель отримує сигнал лиха зі станції видобутку льоду Титан-37 на супутнику планети, що став мандрівною планетою. Станція була покинута 5 років тому й нікого там бути не повинно. Ще дивніше, що сигнал адресовано напряму кораблю. Капітан вирішує ризикнути й полетіти туди.
«Найтінгейл-229» здійснює стрибок до Титана-37, стикається з крижаними уламками, і втрачає майже все пальне. Капітан гине через несправність обладнання, а пошкоджений корабель притягується до зорі, блакитного гіганта. Через 17 годин він буде зруйнований, якщо тільки екіпаж не встигне перезарядити двигун для наступного міжзоряного стрибка. Невдовзі з'ясовується, що капітан вочевидь знав щось про Титан-37, чого не розповідав іншим. З мандрівної планети стартує шатл, на якому прибуває молодий чоловік.
Врятований, який і подав сигнал лиха, представляється як син Карла Ларсона, колишнього коханого Каели. Він стверджує, що з Титана-37 забирали старе обладнання. Колеги покинули його, а Карл помер три роки тому. Він обіцяє надати достатньо палива. Нік, прийнявши командування «Найтінгейлом-229», підозрює, що врятований чоловік бреше. Згодом Єржі знаходить на шатлі сяйливий артефакт. Врятований чоловік розповідає як знайшов його та обіцяє поділитися часткою від прибутків за продаж артефакта. Нік вважає, що артефакт був схований з міркувань безпеки і його потрібно позбутися якомога швидше. Але він погоджується, що необхідно злітати на Титан-37 за паливом.
Бортовий комп'ютер визначає, що артефакт містить дев'ятивимірну матерію і здатен створити хімічні елементи, необхідні для появи життя. Водночас, якщо його вміст звільниться, це супроводиться вибухом, здатним знищити планетну систему. Каела припускає, що його створила якась розвинена цивілізація для усунення конкурентів. Тим часом Єржі підпадає під вплив цього чужинського об'єкта, омолоджуючись. Каела усвідомлює, що на борту не син Карла, а сам Карл.
На станції Карл намагається вбити Ніка, дистанційно керуючи гірничодобувними машинами з шатла. Потім він покидає Ніка і вбиває Даніку, Бенджаміна та Єржі. Нік виживає і повертається на корабель за допомогою рятувальної капсули, залишеної на видобувній платформі. Між ним і Карлом зав'язується бійка, під час якої Карл демонструє майже миттєву регенерацію. Зрештою Карл гине від рук Каели, яка підриває вибухівку, закладену біля інопланетного артефакта. Вибух викидає артефакт у відкритий космос, спрямовуючи його в бік блакитного гіганта.
Під час міжзоряного стрибка людина повинна перебувати у стабілізаційній камері, але вціліла лише одна. Каела та Нік залазять удвох до неї. Бортовий комп'ютер попереджає, що падіння артефакта на зорю спричинить її перетворення на наднову. Виниклий в результаті спалах досягне Землі через 51 рік. Комп'ютер припускає, що випромінювання наднової або знищить життя на Землі, або «дозволить людству вийти на новий рівень існування».
Переживши стрибок, Каела та Нік виявляють, що їхній біологічний матеріал змішався: в них тепер гетерохромія, а Каела вагітна.
У ролях
Знімальна група Режисер — Волтер Гілл, Френсіс Форд Коппола, Джек Шолдер Сценарист — Леслі Діксон, Курт Віммер, Алан Трастман, Девід С. Вілсон, Вільям Мелоун, Даніель Шуба Продюсер — Джессіка Колдуелл, Річард Нейстадтер, Алехандро Де Леон Композитор — Ерік Колвін
Створення Оригінальний сценарій Вільяма Мелоуна 1990 року був про космічну експедицію, «яка виявляє артефакти інопланетної цивілізації та збирається повернути їх, коли трапляється ціла купа речей». «Одним із предметів, які вони знаходять, є портал у світ мертвих — місце, куди справді можна потрапити і звідки з'являється диявол». Мелоун та Еш Р. Шах, продюсер фільму «Раптова смерть», звернулися до Ганса Гігера — знаменитого художника-концептуаліста, відомого роботою над фільмом «Чужий», — із проханням створити серію ескізів. Це мало допомогти залучити фінансування для стрічки, бюджет якої тоді оцінювався в 5–6 млн доларів США. Як зазначає Гігер, Мелоун «сам написав історію — щось на кшталт „Повсталого з пекла“ в космосі… Він уже розробив певні елементи дизайну, але створення образу самого Князя Темряви Космосу довірив мені».
Гігер отримав 10 тис. швейцарських франків за свої концептуальні напрацювання, після чого про проєкт не було жодних звісток аж до 1995 року, коли його ескізи з'явилися в рекламному буклеті фільму. Стрічка вже мала назву «Наднова» і, на думку Гігера, новина про неї свідчила про «значне спрощення сценарію, який свого часу привабив мене в цьому проєкті». Права викупила студія MGM. Вона залучила до робот низку сценаристів, серед них були Девід Кемпбелл Вілсон і Деніел Чуба, а також Кеті Рабін і Томас Вілер (які працювали над текстом без офіційного зазначення в титрах). До 1997 року, коли було оголошено про початок підготовчого етапу виробництва, проєкт «Наднова» трансформувався в історію про однойменний медичний корабель, який реагує на сигнал лиха, що надходить із місця видобутку копалин на кометі в далекій галактиці. Завдяки унікальному двовимірному двигуну, здатному викривляти простір, корабель миттєво переміщується на інший край Всесвіту. Там екіпаж виявляє понівечений корпус старого вантажного судна, яке от-от має затягнути в чорну діру, що утворилася внаслідок колапсу зорі. Єдиний вцілілий із приреченого судна, Антон Мейсон, потрапляє на борт «Наднова» й розповідає жахливу історію про те, що сталося на його кораблі.
Фільм змінив 5 режисерів, але в підсумку всі вони згадані в титрах під колективним псевдонімом «Томас Лі». Австралійського режисера Джеффрі Райта, який дав старт кар'єрі Рассела Кроу у фільмі «Бритоголові», студія MGM звільнила через розбіжності щодо сценарію. Наступним кандидатом став Джек Шолдер, однак студія — за підтримки зірки «Зоряної брами» Джеймса Спейдера, затвердженого на головну роль, — зрештою віддала перевагу Волтеру Гіллу, співпродюсеру перших трьох фільмів «Чужий» та режисеру фільмів «48 годин» та «Герой-одинак». Зйомки розпочалися у квітні 1998 року. До Спейдера приєдналися Анджела Бассетт, Роберт Форстер і Робін Танні, а супервайзером візуальних ефектів у компанії Digital Domain став Марк Стетсон, відомий своєю роботою над «П'ятим елементом».
Студія MGM продовжувала чинити опір кількості сцен зі спецефектами, на яких наполягав Гілл, і зрештою вирізала половину з них. Зокрема, було видалено складний епізод, у якому герой Спейдера здійснював рятувальну операцію в умовах невагомості всередині гігантської водяної кулі. Також відмовилися від використання високотехнологічного медичного робота з дистанційним керуванням на користь незграбного людиноподібного андроїда. Сам Волтер Гілл пішов з проєкту невдовзі після завершення основних зйомок.
Результати тестового показу виявилися провальними. MGM знову залучила Шолдера для перемонтування відзнятого Гіллом матеріалу, провела повторний тестовий показ, а потім зустрілася з Гіллом, щоб обговорити його пропозицію щодо додаткових зйомок вартістю 5 млн доларів. Гілл не погодився і Френсіс Форд Коппола організував перемонтування вартістю 1 млн доларів. Зрештою, версія Копполи отримала такі ж погані відгуки, як і версія Шолдера і не відповідала бажаному рейтингу PG-13, тож фільм довелося монтувати ще раз. Нарешті, без попередніх показів і майже без рекламної кампанії, фільм «Наднова» вийшов у прокат у США 17 січня 2000 року — майже на 2 роки пізніше, ніж планувалося.
Сприйняття На сайті-агрегаторі відгуків Rotten Tomatoes 12 % відгуків критиків позитивні. У консенсусі зазначено: «Це образа жанру наукової фантастики: фільм позбавлений динаміки, а спецефекти в ньому — низької якості». Сайт Metacritic оцінив стрічку на 19 балів зі 100, що свідчить про «переважно негативні відгуки».
Лоуренс Ван Гелдер у The New YorkTimes описав, що фільму «Наднова» бракує оригінальності та напруги, хоча він вирізняється якісним дизайном. Втім, для більшості глядачів це знайома історія, що складається з набору кліше.
Вільям Гаррісон на DVD Talks зазначив, що «цей сумнозвісний науково-фантастичний провал» пережив зміни кількох режисерів та сутичку в постпродакшні на MGM, в результаті якої Волтер Гілл покинув проєкт. Кінцевий результат — погано змонтований та дуже нудний безлад без фокусу та напруги. Жоден персонаж не є особливо симпатичним чи цікавим. У «Надновій» є кілька непоганих ефектів, але нічого достатньо вражаючого, щоб подолати численні проблеми фільму.
Кім Ньюмен у Empire писав: одна з загадок цього фільму полягає в тому, як такий примітивний і вторинний проєкт взагалі міг стати причиною «творчих розбіжностей». «Відверто кажучи, — писав критик, — це нікчемне кіно, хоча й із кількома вдалими сценарними знахідками». Персонажі вкрай шаблонні, а загалом фільм надто нагадує «Мертвий штиль» і «Крізь горизонт».
Примітки
Посилання