Вроцлав

Вро́цлав (; , , , або , , , до 1945 — Бреслав або Бреслау) — місто в Польщі, у Нижній Сілезії, столиця Сілезії, адміністративний центр Нижньосілезького воєводства. Одне з найбільших і найстаріших міст Польщі. У 2016 році місто було культурною столицею Європи. Вроцлав був господарем УЄФА Євро 2012, у 2017 році в місті відбулись Всесвітні Ігри. Місто складається з 48 садиб. На 2024 рік, чисельність населення Вроцлава становить 673 531 в зоні міста (1.25 млн в метрополії Вроцлава), що робить місто третім найбільшим у Польщі.

Історія міста налічує понад тисячу років: у різний час воно було частиною Польського королівства, Богемського королівства, Угорського королівства, Габсбурзької монархії, Прусського королівства та Німеччини.

Походження назви За легендою місто було засноване чеським князем Вратиславом I (правив у 915—921 роках) і вперше записане під цією назвою в 1000 році. Ранні записи свідчать, що середньовічна назва міста була Vratislav у чеських джерелах і Wrocisław у польських. Пізніше поляки спростили вимову від Wrocisław до Wrocław.

Історія

Територія, на якій розташований сучасний Вроцлав, вперше була згадана відомим географом Тацитом у 98 році. Клавдій Птолемей вперше згадує цю землю в 150 році у знаменитій праці «Стародавня Германія» ().

Пізніше сюди прийшло одне з племен вандалів — сілінги, від якого імовірно і пішла назва навколишньої місцевості.

Безпосередньо саме місто Вроцлав ймовірно виникло в період з 915 по 921 рік з ініціативи чеського князя Вратислава I. На той час тут мешкало західнослов'янське плем'я слензян, які й заснували поселення на Острові Тумському, у місці злиття трьох приток Одри.

Найстаріша офіційна писемна згадка про Вроцлав — у папській буллі, яку датують 1000 роком. У ній Вроцлав визначався як місце перебування вроцлавського єпископа.

З кінця X століття Вроцлав перебував під пануванням Польщі. У 1109 році на околицях міста війська польського князя Болеслава Кривоустого виграли битву, яка в наш час відома як Битва на Псячому полі, у військ німецького короля Генріха V. В наш час, місце, де, ймовірно, відбулася битва, знаходиться на території Вроцлава, а житловий мікрорайон, який там розміщується має назву Псяче поле.

Під час татаро-монгольської навали, у 1241 році, місто зазнало часткових руйнувань. Після цього, домінуючу роль у розбудові міста перейняли німецькі колоністи. У другій половині XIII століття місто вже мало цегляні мури та рів.

1261 року місто отримало магдебурзьке право.

У 1335 році, після смерті бездітного вроцлавського князя Генріха VI Доброго, містом та князівством заволоділо Богемське королівство. У XV столітті місто переживало розквіт, пов'язаний із торгівлею. У 1474 році Вроцлав було включено до Ганзейської унії.

У 1526 році, після смерті чеського короля Людовика II Ягеллончика, Вроцлав, разом із Сілезією, перейшов під панування Габсбургів.

На межі XV і XVI століть було здійснено чергову перебудову міських фортифікацій.

Під час Реформації, більша частина мешканців міста перейшла у протестантизм. Завдяки підтриманню нейтралітету під час Тридцятилітньої війни місту вдалося уникнути серйозних руйнувань.

Після Війни за австрійську спадщину, у 1741 році Вроцлав було приєднано до Пруссії (Австрія відмовилася від прав на нього тільки в 1764 році).

Під час наполеонівських воєн місто стало ареною активних дій. У 1807 році його захопили французькі війська, після чого було знищено міські фортифікації. У цей час місто було одним із центрів німецького патріотичного руху, тут збирався Лютцовський добровольчий корпус, а король Фрідріх Вільгельм III проголосив про оголошення війни Франції в 1813 році.

У XIX столітті посилилося промислове значення Вроцлава і Сілезії у цілому; місто стало текстильною столицею Німеччини і важливим транспортним вузлом. У 1842 році було відкрито першу ділянку залізничної колії (Вроцлав — Олава). Згодом місто отримало залізничне сполучення з низкою інших міст. На межі XIX і XX століть місто стало також важливим річковим портом. У 1877 році у Вроцлаві було запущено перші лінії кінних трамваїв, які починаючи з 90-их років XIX століття, разом з електрифікацією, поступово замінювали на електричні трамваї.

Переважну більшість населення міста в цей час становили німці. Так, у 1904 році з 471 тисяч мешканців міста тільки 6 тис. становили євреїв і ще 20 тис. — поляки.

Під час Першої світової війни місто лежало поодаль від лінії бойових зіткнень, завдяки чому уникнуло серйозних руйнувань.

У Веймарській республіці місто стало адміністративним центром нової провінції Нижня Сілезія (1919). У 1924—1928 роках було розширено адміністративні межі міста.

Під час так званої «Кришталевої ночі», з 9 на 10 листопада 1938 року, в місті було знищено багато будинків та крамниць євреїв, а також спалено Нову синагогу.

У нацистський період (з 1933) був змінений герб міста, а багато передмість і райони, що мали слов'янські назви, перейменовані. Польську, чеську, єврейську меншини переслідували і депортували в концтабори.

У ході Другої світової війни, у 1944 році, до міста було евакуйовано значну кількість мирного населення та промислових об'єктів. Так, наприкінці 1944 року тут перебувало близько 1 млн осіб.

Із наближенням лінії фронту до міста німецька влада оголосила його «фортецею». Облога міста радянськими військами розпочалася в лютому 1945 року.

Після Другої світової війни Місто стало одним з небагатьох, які чинили завзятий опір наступаючим частинам Червоної Армії навесні 1945 року. 4 травня 1945 року натхненник оборони Бреслава гауляйтер Карл Ганке був евакуйований з міста літаком, щоб зайняти пост рейхсфюрера СС замість зміщеного Гіммлера. Через тиждень він пропав безвісти в районі Праги. 6 травня комендант Бреслау, генерал піхоти Герман Нігофф, підписав акт про капітуляцію.

Після Другої світової війни місто перейшло від Німеччини до Польщі, відповідно до територіальних змін, визначених Потсдамською угодою. Мешканці міста, які не втекли або благополучно повернулися до рідного міста після офіційного закінчення війни, були виселені між 1945 і 1949 роками відповідно до Потсдамської угоди та були поселені в радянській окупаційній зоні або в окупаційних зонах союзників на решті території Німеччини. Остання довоєнна німецька школа в місті була закрита в 1963 році.

У серпні 1945 у місті було 189 500 німців і лише 17 000 поляків. Між 1945 і 1949 роками більшість німців було виселено до частини Німеччини, яку контролював Радянський Союз. Водночас місто почали заселяти переселенцями-поляками з України (Львів, Волинська область) та Литви (Віленський край). Таким чином на 2010 рік у місті лишилося лише близько 1000 німців (2 % населення), таким чином співвідношення німців до поляків стало прямо протилежним до того, яким було 100 років тому.

Сліди німецького минулого, такі як написи та знаки, були видалені. Зі Львова до Вроцлава було привезено частину важливої для польської національної колекції Ossolineum та полотно Рацлавицької панорами. Після отримання влади комуністами в 1948 році почалася насильна комунізація суспільства, держави та економіки. У Вроцлаві були організовані великі пропагандистські заходи, такі як виставка відновлених територій (1948 р.) або Всесвітній конгрес інтелектуалів на захист миру, на який прибули делегати з 46 країн. Протягом багатьох років технічні та матеріальні ресурси Вроцлава розглядалися як резервуар для земель центральної Польщі.

Наприкінці 1950-их років Вроцлав відновив свій соціально-економічний потенціал, ставши одним із найважливіших господарських, культурних і наукових центрів Польщі.

У 1980 році на теренах Вроцлава проходили страйки і маніфестації, а вже у 1981 році тут виник рух Помаранчева Альтернатива. Діяльність останнього, у 2000-их роках надихнула мешканців та владу міста встановлювати у місті бронзові статуетки-гномів, які зараз є своєрідною візитівкою міста.

У 1983 році місто відвідав Папа Римський Іван Павло II. У 1985 році у Вроцлаві було відкрито для огляду відреставровану Рацлавицьку панораму.

У 1990 році місту було повернено його історичний герб.

Після системних трансформацій 1989—1990 років місто почало стрімко розвиватися.

В 1997 році У Вроцлаві відбувся 46-ий Міжнародний євхаристичний конгрес, в якому взяв участь Папа Римський Іван Павло II. У тому ж році місто сильно постраждало від повені (повінь тисячоліття), під час якої 56 жителів Польщі втратили своє життя, 7 тисяч — свої домівки і близько 40 тисяч — усе своє майно. Під час повені 40 % загальної площі міста Вроцлав опинилося під водою.

У 2000 році відбулися урочисті святкування тисячоліття Вроцлава, у 2012 році місто було одним із польських міст, що приймали Чемпіонат Європи з футболу, у 2016 році місто було Культурною столицею Європи.

Географія Вроцлав розміщений у Центральній Європі, у Нижній Сілезії, на північ від Судетів. Тут протікають п'ять річок — (Одра та 4 її притоки). До Другої світової війни в місті існували 303 мости (відповідно до сучасних критеріїв), на сьогодні їх залишилось 117. У місті 12 островів, на острові Тумському і було засноване містоПольська Венеція // «Український тиждень» 13.03.2011.

Клімат

Населення На початку 19 століття в місті проживало 78 тис. осіб (дані 1819 року). У середині століття чисельність населення перевищувала 150 тис., у 1870 р. — 200 тис. Об'єднання Німеччини в 1871 році сприяло швидкому зростанню населення міста. На початку 20 століття у Вроцлаві проживало понад півмільйона людей (за списком Гайнца Рогманна 1937 року, у 1910 році у місті проживало 512 105 осіб, а в додатку до енциклопедії Оргельбранда — 510 929 осіб). Вроцлав став шостим за кількістю населення містом Німецької імперії. Згідно з німецьким переписом 1910 року (польські та деякі німецькі історики вважають цей перепис, як і інші німецькі переписи першої половини 19 століття, неточним і фальшивим) у Вроцлаві було 95,71 % німців, 2,95 % поляків, 0,67 % польсько-німецького змішаного населення, 0,67 % чехів.

Перед Другою світовою війною чисельність жителів досягла майже 630 тис., а на 1 грудня 1940 р. — 638 905; у січні 1945 р. разом з біженцями зі східних територій Рейху вона перевищила 1 млн осіб. У період із середини січня до початку лютого близько 700 000 людей були примусово евакуйовані на захід за наказом гауляйтера Ханке. Через рік після закінчення війни перепис зафіксував 170 тис. жителів. У 1983 році місто досягло рівня населення 1939 року.

З часів російської агресії та війни на Донбасі, тобто приблизно з 2014 року, кількість українців у Вроцлаві постійно зростала, і у 2017 році українці становили близько 10 % населення. Цей відсоток значно зріс після повномасштабного російського вторгнення в Україну. Згідно зі звітом Союзу польських митрополій, у квітні 2022 року українці становили 23 % мешканців Вроцлава. У липні того ж року частка українців становила 28 %.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року

Населення за роками

Культура

Вроцлав є унікальним європейським містом зі змішаною спадщиною. На архітектуру міста вплинули богемські, австрійські та прусські традиції, такі як сілезька готика та її бароко в стилі Габсбурзької Австрії (Фішер фон Ерлах). У Вроцлаві є багато відомих будівель німецьких архітекторів-модерністів, зокрема знаменита Зала Століття (Hala Stulecia або Jahrhunderthalle; 1911—1913), спроєктована Максом Бергом.

У місті з 1991 року виходить щоквартальник «Głos Buczaczan» (редактором був, зокрема,— доктор Владислав Шкляр (†10.10.2013)/ Cracovia Leopolis ), у якому, зокрема, публікуються спогади, матеріали з історії галицького міста.

У 1989, 1995 та 2019 роках Вроцлав приймав Європейські молодіжні зустрічі спільноти Тезе, Євхаристійний конгрес у 1997 році та Чемпіонат Європи з футболу 2012 року. У 2016 році місто було культурною столицею Європи та всесвітньою столицею книги. Того ж року у Вроцлаві відбулися Театральна Олімпіада, Всесвітні ігри з бриджу та Європейська кінопремія. 2017 року місто приймало щорічну конференцію IFLA та Всесвітні ігри. 2019 року Вроцлав назвали містом літератури ЮНЕСКО.