«Назад в майбутнє 3» () — американська фантастична комедія в стилі вестерн 1990 року режисера Роберта Земекіса. У заключній частині кінотрилогії «Назад у майбутнє» головні герої опиняються в рідному місті Хілл-Веллі часів Дикого Заходу і стикаються з бандитом Бьюфордом «Скаженим Псом» Танненом, який загрожує вбити героїв, які застрягли в 1885 році. У картині також знялися Мері Стінбурген, Ліа Томпсон та Томас Вілсон.

Знімання проходило в Каліфорнії та Аризоні, а в прокат в США картина вийшла 25 травня 1990 року. Фільм був комерційно успішним, зібравши 244 530 000 доларів в міжнародному прокаті і ставши шостим найкасовішим фільмом 1990 року, але отримав змішані відгуки критиків.

Сюжет

1955 рік Прочитавши отримане після зникнення Дока лист, Марті іде до Доку 1955 року, який тільки що відправив іншого Марті в 1985 рік. Шокований цією зустріччю, вчений непритомніє. Марті везе його додому, а потім все пояснює. Док читає лист, в якому написано, що тепер потрібно робити йому і Марті.

Разом вони відшукують ДеЛореан, який, згідно з листом, знаходиться в покинутій шахті, що знаходиться поруч із таким же покинутим цвинтарем. Витягуючи ДеЛореан з шахти, герої натикаються на могилу. Напис на надгробному камені свідчить, що тут покоїться Емметт Браун, убитий 7 вересня 1885 року (через тиждень після написання листа) за 80 доларів Бьюфордом «Скаженим Псом» Танненом, пращуром Біффа Таннена. Надгробок було поставлено якоюсь Кларою. Всупереч вказівкам з листа, в якому Док просить юнака повертатися в 1985 рік і знищити машину, Марті вирушає рятувати свого друга в 1885 рік, в 2 вересня — на наступний день після відправлення листа.

1885 рік Після прибуття в 1885-й Марті спочатку рятується від індіанців, а потім і від кавалерії. Він ховає машину в найближчій печері, де виявляє, що випущена з лука стріла пошкодила бензобак машини. У цей момент з глибини печери виходить ведмідь і кидається на Марті. Хлопець кидає в звіра ковбойські чоботи (які хотів надіти після прибуття в минуле), чим відволікає його увагу, і тікає, але випадково налітає на дерев'яну огорожу біля ферми, вдаряється об неї головою, падає і втрачає свідомість. Його знаходить фермер Шеймус МакФлай, який живе тут зі своєю дружиною Меггі. Вони приносять непритомного Марті до себе в будинок. Там Марті приходить в себе і з розмов господарів розуміє, що вони — його пращури, а їх ферма — його майбутній будинок. Тоді ж Марті вперше представився Клінтом Іствудом. Повечерявши і переночувавши на фермі МакФлаїв, Марті пішки по залізниці доходить до міста. Випадково він заходить в салун, де, сам того не бажаючи, вступає в перестрілку з бандою «Скаженого Пса» Таннена. Марті кидається бігти, але Бьюфорд ловить його за допомогою лассо, волочить по землі і збирається повісити на будівельних лісах біля будівлі суду.

Однак Док з'являється саме вчасно і з гвинтівки з оптичним прицілом прострілює мотузку, на якій висить його друг. Марті стає свідком початку конфлікту між Брауном і Танненом. Останній звинувачує Дока в тому, що той погано підкував його коня і тварина впала, при падінні розбивши пляшку віскі, після чого Бьюфорд застрелив коня. Сума збитків склала 80 доларів (75 доларів за коня і 5 за пляшку), саме стільки й було записано на надгробку Брауна. Док відповідає, що вчинив так тому, що Таннен йому не заплатив. Потім Таннен і його банда покидають місце сутички, пригрозивши Доку, що ще зустрінуться з ним. Док і Марті повертаються в кузню (вчений влаштувався в місті ковалем). Марті, переодягнувшись, повідомляє Доку про несправний (пробитий) бензопровід їхньої машини часу. Це стає основною перешкодою для відправки в майбутнє, бо в XIX столітті дістати бензин абсолютно неможливо. У Емметта спочатку виникає ідея почекати до зими, щоб розігнати машину по льоду озера, але Марті не схвалює цієї ідеї, адже, за його словами, Дока в понеділок вб'ють (він показує своєму другові знімок майбутньої могили).

Док вирішує розігнати ДеЛореан до 88 миль (142 кілометрів) на годину за допомогою паровоза, вибравши досить прямий відрізок споруджуваної залізничної колії через ущелину Клейтон (або Шонаш, як його називають індіанці). 1885 року ця ділянка залізниці закінчується обривом, але рівно через 100 років вже буде побудований міст. У момент огляду залізничного полотна Док і Марті чують крик вчительки Клари Клейтон (Мері Стінберген), чий візок несеться до краю ущелини — коні злякалися змії і тому понеслись зі значною швидкістю. Док рятує Клару і з першого погляду закохується в неї. Запобігши загибелі міс Клейтон, Емметт Браун вчергове змінює хід історії: ущелина мала бути названою на честь вчительки, яка розбилася, Клари Клейтон, але цього не сталося. До того ж, Клара мала приїхати потягом на станцію, а Док б її зустрів. Цього теж не сталося.

Пізніше Док за допомогою імпровізованої залізничної моделі показує Марті, як вони повернуться додому: 1) вони захоплять потяг і під'їдуть на ньому до стрілки, від якої веде шлях до обриву і де буде стояти ДеЛореан; 2) відчеплять вагони від паровоза; 3) переведуть стрілку на потрібну гілку; 4) почнуть розгін. Машина, набравши потрібну швидкість, потрапить в 1985-й, а паровоз звалиться вниз з обриву. Незабаром в кузню приходить Клара і просить Дока полагодити її телескоп, а також говорить, що сьогодні ввечері в місті відбудеться свято. На святі Док і Марті фотографуються біля міського годинника, який тільки що запустили. Док запрошує Клару на танок, а Марті як приз виграє револьвер у конкурсі на влучність. Несподівано з'являється Таннен зі своїми спільниками і починає всіляко докучати героям, збираючись при цьому вбити Дока, але Марті запобігає цьому і в підсумку погоджується на дуель зі «Скаженим Псом» в понеділок, 7 вересня 1885 року, о 8:00 ранку.

Пізніше ми бачимо, як Док і Клара розглядають в телескоп зірки та обговорюють творчість Жюля Верна, яке подобається їм обом.

Наступного дня Марті зауважує, що увага жителів міста прикута тільки до нього. Випадково біля лавки трунаря Марті зауважує заготовку каменю для могили Дока, звіряється зі знімком і виявляє, що ім'я його друга загадковим чином зникло зі знімка, однак тепер вже безіменний надгробок і дата на ньому залишилися. Док пояснює йому: «На камені може з'явитися не моє ім'я, а ТВОЄ!», бо після прийняття юнаком виклику Бьюфорда Таннена подальший хід історії змінився. Марті каже, що не може змиритися з тим, що його назвали « боягузом», на що Док випадково проговорюється про його майбутнє, де Марті через свою пихатість потрапить в аварію і зіпсує своє життя.

Увечері того ж дня вони встановлюють ДеЛореан на рейки. Док каже Марті, що йому не хочеться повертатися додому, але друг умовляє його. Док згоджується з необхідністю залишити Дикий Захід, а перед від'їздом вирішує попрощатися з Кларою Клейтон. Під час розмови Док розповідає їй правду про себе, про переміщення в часі, але Клара сприймає його пояснення як обман і відмовку з метою припинити їх відносини, притому дає йому ляпаса. Засмучений Емметт приходить в салун і хоче напитися. Але інші відвідувачі відволікають його від випивки своїми розпитуваннями про майбутнє, не забуваючи неабияк реготати над отриманою інформацією. В результаті Емметт випиває одну чарку спиртного тільки вранці на очах у Марті і непритомніє.

Понеділок, 7 вересня. Марті з Доком цього дня повинні повернутися до свого часу, на цей же день призначена дуель з Танненом. Марті приходить в салун, де знаходить Дока непритомним. Бармен готує «коктейль Пробудження», Браун прокидається. У цей час з'являється Таннен і вимагає, щоб Марті вийшов з ним на поєдинок протягом 10 секунд і починає відлік. Відвідувачі салуна говорять, що він (МакФлай) зобов'язаний зійтися в дуелі з Бьюфордом, інакше кожен на Дикому Заході буде говорити, що Клінт Іствуд – це найбільший боягуз, проте вперше Марті не побоявся бути названим боягузом і втратити репутацію. Вони з Доком вирішують вибратися через чорний хід, але їх помічає бандит «Скаженого Пса» і відкриває по них вогонь. В результаті Док потрапляє до рук банди Таннена. Бьюффорд вимагає Марті вийти на поєдинок протягом 1 хвилини, погрожуючи вбити Дока. Марті бачить дверцята від металевої пічки і прив'язує її собі на груди як бронежилет.

У цей час Клара Клейтон купила на вокзалі квиток на потяг до Сан-Франциско, але під час руху вона чує бесіду двох пасажирів про нещасного закоханого, в якому впізнає доктора Брауна. Вона зупиняє потяг стоп-краном і повертається назад.

Марті тим часом, ставши навпроти один одного з Танненом, кидає револьвер на землю, закликаючи суперника вирішити питання «по-чоловічому». Таннен у відповідь стріляє в МакФлая, і той падає. Але коли бандит підходить ближче, Марті несподівано для всіх оживає і ногою вибиває револьвер у нього з рук. Таннен б'є Марті кулаком в живіт, але тут же скрикує від болю. І тут Марті сам йде в бій: він знімає з себе дверцята і вдаряє ними свого супротивника по голові, дезорієнтуючи його, а потім завдає кількох ударів кулаком по обличчю. Від заключного удару Таннен падає у візок із гноєм і весь вміст візка вивалюється на нього. У цей час прибуває помічник маршала Стрікленда і пред'являє Таннену звинувачення в пограбуванні банку на станції Пайн-Сіті і заарештовує його. Спільники Таннена, побачивши, що їх ватажок схоплений, відпускають Дока і в жаху намагаються втекти, але правоохоронці вирушають за ними в погоню. Під час бійки надгробна плита була розбита, на фотографії 1955 року вона також зникає, а це означає, що життя Дока врятоване. Марті і Док сідають на коней і вирушають наздоганяти потяг (Марті перед цим віддає свій призовий револьвер присутньому на місці дуелі Шеймусу).

Клара Клейтон тим часом прибуває до кузні Дока, але його там вже немає. Випадково вона помічає модель машини часу і розуміє, що Док говорив їй чисту правду.

Далі Док і Марті діють за раніше наміченим планом: наздоганяють на конях потяг, зупиняють його біля розвилки, відчіплюють вагони від паровоза, переводять стрілку і під'їжджають до машини часу, яка стоїть на колії. Як паливо для розгону Емметт використовує три особливих кольорових поліна, виготовлених ним у кузні. Паровоз рушає, а слідом за ними з'являється Клара верхи на коні. Вона наздоганяє паровоз, чіпляється за поручні, але в цей момент спалахує перше з особливих полін, зелене, і Клару мало не зносить на рейки. Швидкість паровоза починає збільшуватися. Док вилазить з кабіни і по бічних поручнях пробирається до машини, а Клара йде до паровозної будки. Спалахує наступне зі спеціальних полін — жовте, Док міцніше хапається за бічні поручні, а Клара знову ледь утримується на паровозі. Швидкість зростає. Браун доходить до передньої частини паровоза і тут же чує гудок. Він обертається і бачить Клару в кабіні, а потім повідомляє про це по рації Марті. Сам він просить її вийти, тримаючись за поручні. Вона з побоюванням йде до нього. У цю мить спрацьовує останнє поліно — червоне, котел паровоза ледь не вибухає, Док і Клара повисають над рейками (Емметт встигає схопитися за поручні, а Клара зачіпається краєм сукні за якийсь виступ), а паровоз починає стрімко розганятися. Марті посилає їм літаючу дошку-ховерборд, Док встає на неї і, підхопивши в останній момент свою кохану, рятується. Машина часу, досягнувши необхідної швидкості, зникає, а паровоз падає в ущелину, яку пізніше перейменують в ущелину Іствуда на честь зниклого там Марті «Клінта Іствуда» МакФлая. Лунає страшний вибух.

1985 рік