Анто́н Па́влович Че́хов (; , Таганрог, Таганрізьке градоначальництво,Катеринославська губернія, РІ — , Баденвайлер, Німецька імперія) — російський письменник, прозаїк, драматуг, публіцист, лікар та громадський діяч українського походження.* Чехов як українець. В листі до Д. В. Григоровича Чехов згадує про своє українське походження: «Правда, в моих жилах течет ленивая хохлацкая кровь» В листі до Л. А. Сулержицького Чехов відносить себе до «хохлів»: «Очень рад, что Вы стали Думать иначе о нас, хохлах» В листі до Августина Врзала Чехов дає короткі автобіографічні данні, згадуючи, що: «Дед мой был малоросс, крепостной; до освобождения крестьян» У своєму листі до О. С. Суворина Чехов підкреслює свою любов до криниць-журавлів та побілених хат, пояснюючи це своєю «хохлацкой кровью» У листі до Суворина Чехов пише про свою «хохлацкую логику»
Класик світової літератури. Лікар за фахом. Почесний академік Імператорської Академії наук з розряду красного письменства (1900—1902). Один із найвідоміших драматургів світу, реформатор театруВолодимир Звиняцьковський. ЧÉХОВ Антон Павлович // Шевченківська енциклопедія: В 6 т. — К.: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т-Я. — С. 761. Його твори перекладені понад 100 мовами. Його п'єси, а зокрема «Чайка», «Три сестри» та «Вишневий сад», протягом понад 100 років ставляться в багатьох театрах світу.
За 25 років творчості — з моменту випуску з гімназії у 1879 до своєї смерті в 1904, Чехов створив понад 300 різноманітних творів (коротких гумористичних оповідань, серйозних повістей, п'єс), багато з яких стали класикою світової літератури. Серед найбільш відомих: «Степ», «Нудна історія», «Дуель», «Палата № 6», «Стрибуха», «Розповідь невідомої людини», «Мужики» (1897), «Людина в футлярі» (1898), «Аґрус», «Про любов», «Дама з собачкою», «У яру», «Дітвора», «Драма на полюванні»; п'єси: «Іванов», «Чайка» (1895), «Дядя Ваня» (1899), «Три сестри» (1901—1903), «Вишневий сад» (1903—1904).
Окрім діяльності письменника, він також активно займався благодійною діяльністю, допомагаючи голодуючим людям, дітям, християнам та хворим на туберкульоз. Був Уповноваженим правління Ялтинського благодійного товариства, організовуючи збори на користь людей та публікував тексти в газетах, присвячені становищу соціально вразливих груп населення в Російській імперії.
Біографія
Походження Батько письменника (1823–1898 роки) — Павло Єгорович Чехов — народився у селі Ольховатка Воронезької губернії. Був кріпаком О. Д. Черткова, у дитинстві вчився в сільській школі, добре співав. 1840 року вивчав цукроваріння на Ольховатському цукровому заводі, де його батько — Єгор Михайлович Чехов, дідусь Антона Павловича, став прикажчиком і 1841 року викупив себе та свою родину за 3500 рублів. Його дружиною — бабусею Антона Павловича, була українка Єфросинія Ємельянівна Шимко (1798-1878 роки) з розташованого поряд села Зайцівка, куди згодом всією родиною з Єгором Михайловичем і дітьми переселяється. З часом батько письменника, Павло Єгорович, сам стає конторським прикажчиком у І. Є. Кобиліна, а потім і купцем 2-ї гільдії в Таганрозі, де і народився письменник Антон Павлович Чехов. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова (1835–1919 роки) родом з Моршанська. Навчалася вона вдома, в 12 років втратила батька, що змусило переїхати з мамою та сестрою до Таганрогу, де вже навчається в інституті шляхетних дівчат, а 1854 року в місцевому Успенському соборі вінчається з Павлом Єгоровичем Чеховим.
Антон Чехов був третьою дитиною у родині, в якій було шестеро дітей (ще одна донька померла у раньому віці): п'ятеро синів та одна донька.
Письменник визнавав, що є українцем .
Дитинство та юність
Антон Чехов народився (17) 29 січня 1860 в місті Таганрог, Ростовської області у невеличкому саманному будиночку на Поліцейській вулиці (зараз — вулиця Чехова). Дитинство письменника пов'язано з церковними святами та іменинами. В будні дні після школи він з братом сторожили лавку батька, а в п'ять годин ранку кожен день ставили співати у церковному хорі. Як казав сам Чехов: «В дитинстві у мене не було дитинства».
Спочатку Антон Чехов вчився у грецькій школі в Таганрозі. Грек, що утримував школу, примушував зазубрювати уроки, бив учнів лінійкою, ставив у куток на коліна на грубу сіль.
У 8 років, після двох років навчання у грецькій школі, Антон вступив до Таганрозької гімназії (нині Гімназія № 2 ім. А. П. Чехова). Чоловіча класична гімназія була найстарішим навчальним закладом на півдні Російської імперії (заснована 1806 року) і давала добрі, як на той час, освіту і виховання. По закінченні восьми класів гімназії молоді люди могли без іспитів вступати до будь-якого російського університету або поїхати навчатися за кордон. У гімназії сформувалося його бачення світу, любов до книг, знань і театру. Тут він отримав свій перший літературний псевдонім «Чехонте», яким його нагородив вчитель Закону Божого Федір Платонович Покровський. Тут почалися його перші літературні та сценічні досліди. Першу драму «Безотцовщина» Антон Чехов написав у 18 років. Особливу роль у формуванні творчості Чехова зіграв Таганрозький драматичний театр, заснований 1827 року. Чехов побував у ньому вперше у 13 років, коли побачив п'єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена». Музика та книга пробуджували у юного Чехова бажання до творчості.
Пізніше, в одному зі своїх листів, Чехов написав: «Театр мені давав колись багато хорошого… Раніше для мене не було більшої насолоди як сидіти в театрі …» Не випадково герої його перших творів, таких як «Трагік», «Комік», «Бенефіс», «Недаремно курка співала», були акторами і актрисами. Антон Чехов брав участь у домашніх спектаклях свого друга по гімназії Андрія Дмитровича Дроссі.
Чехов-гімназист видавав гумористичні журнали, придумував підписи до малюнків, писав гумористичні розповіді, сценки. Свою першу п'єсу «Сирітство» він написав у 18 років під час навчання у гімназії. Гімназійний період Чехова був важливим періодом дозрівання і формування його особистості, розвитку її духовних основ. Гімназичні роки дали Чехову величезний матеріал для письменницької роботи. Найтиповіші і колоритні постаті з'являться пізніше на сторінках його творів. Можливо, однією з таких фігур був і його вчитель математики Едмунд Йосипович Дзержинський — батько майбутнього першого голови ВЧК, Фелікса Дзержинського. 1876 року родина Чехових переїхала до Москви, через те що батько письменника збанкрутував та розпродав майно в Таганрозі, в тому числі свій дім. Однак Чехов залишився до закінчення навчання у Таганрозі, заробляючи собі на життя репетиторством. 1879 року він закінчив гімназію.
Дорослі роки життя 1879 року переїхав до батьків у Москву і вступив на медичний факультет Московського університету, де навчався у професорів Миколи Скліфосовського, Григорія Захар'їна та інших. Також 1879-го брат Антона Іван отримав місце вчителя в підмосковному місті Воскресенську. Йому виділили простору квартиру, де могла би проживати навіть родина. Чехови жили у Москві тісно, тому приїздили на літо до Івана у Воскресенськ. Там 1881 року Антон Чехов познайомився з доктором П. А. Архангельським, завідувачем Воскресенської лікарні (Чикінської лікарні). З 1882 року, будучи студентом, він уже допомагав лікарям приймати пацієнтів. 1884 року Чехов закінчив курс університету і почав працювати повітовим лікарем у Чикінській лікарні. Як згадував Архангельський:
Потім він працював у Звенигороді, де певний час завідував лікарнею.
У березні 1880 року, будичи студентом першого курсу, у 10 номері журналу «Стрекоза» виходить його перший друкований твір: розповідь «Лист до вченого сусіда» та «Що найчастіше зустрічається у романах, повістей в іншому».
У наступні роки Чехов писав оповідання, фейлетони, гуморески — «дріб'язкові речі» під псевдонімами «Антоша Чехонте» і «Людина без селезінки» або їх варіанти, або зовсім без підпису — у виданнях «малої преси», переважно гумористичних: московських журналах «Будильник», «Зритель» та ін. і в петербурзьких гумористичних тижневиках «Осколки», «Стрекоза». Чехов співпрацював з «Петербурзькою газетою» (з 1884 року, з перервами), з суворінською газетою «Новое время» (1886—1893) та з громадсько-політичною газетою «Русские ведомости» (1893—1899).
У 1882 році Чехов підготував першу збірку оповідань «Пустощі», але через труднощі цензури він не пішов. У 1884 році вийшла збірка його оповідань «Казки про Мельпомену» (за підписом «А. Чехонте»).
У 1883 році став одним із засновників російського гімнастичного товариства.
З весни 1885 року сім'я Чехових переїхала до помістя Бабкіно неподалік Воскресенська. Тим часом Антон Павлович пише збірки творів «Пестрые рассказы» (1886), «Невинные речи» (1887). Від початку співпраці з редакцією газети Чехов відмовляється від свого псевдоніму і підписується повним прізвищем.
1887 року в театрі поставили першу п'єсу Чехова «Иванов».
Наприкінці 1880-х років Антон Павлович жив у Москві на (1886—1890 рр.). Там він знімав невеличкий двоповерховий флігель, який за своєю архітектурою нагадував старомодний комод. Разом із ним проживали його батьки, сестра Марія Павлівна, яка викладала в приватній гімназії Л. Ф. Ржевської, молодший брат Михайло Павлович — студент юридичного факультету Московського університету. Інші брати жили окремо: журналіст Олександр Павлович — у Петербурзі, педагог Іван Павлович — в Москві на казенній квартирі при Арбатському училищі, художник Микола Павлович то жив із своєю позашлюбною дружиною А. А. Гольден в «мебльованих кімнатах», то раптом повертався до брата в «будинок-комод», щоб потім знову кудись несподівано подітись.Сапухін П. А. Чехов на Сумщині.: Суми: Ред.-вид. відділ облуправління по пресі, 1993. –7 с.
Влітку 1888 і 1889 рр. сім'я Чехова мешкала у маєтку поміщиків Линтварьових (будиночку з колонами) у селі Лука біля Сум Харківської губернії. Приїхавши з Москви 6 травня 1888 з матір'ю Євгенією Яківною і сестрою Марією, в той же день не втримався і поділився своєю радістю з братом Іваном: «Іване! Ми приїхали! Дача чудова. Місцевість поетична, флігель просторий і чистенький, меблі зручні і в достатку. Ставок величезний, з версту довжиною. Пахне чудно, сад старий-престарий».
Перебування Чехова на Луці супроводжувалося приїздами численних гостей зі світу літератури і мистецтва, виїздами до Полтавської губернії, відвідуванням ярмарків. І звичайно, Чехов займався тут лікарською практикою. Та закінчив написання оповідання «Неприємність», розпочате ще в Москві, та відправив його до Петербурга 23 травня 1888 в газету О. С. Суворіна «Новое время».
У 1889 році тут помер від туберкульозу його брат художник Микола Чехов. Нині у приміщенні флігеля, де мешкала родина Чехових, розташовано Будинок-музей Чехова в Сумах.
1890 року Чехов вирушив до Сибіру, а згодом відвідав Сахалін — місце заслання каторжників.
1892 року Чехов купив помістя в Меліхово. Тут він не лише багато писав у період розквіту його творчості, але й отримав значну медичну практику. 1897 року у Чехова різко загострився туберкульоз. Від цього його здоров'я настільки ослабло, що лікарі прописали йому вирушити на південь. Тому Чехов купив невеличку ділянку землі в Ялті і починає там будувати дачу.
У травні Чехов одружився з Ольгою Кніппер — акторкою Московського Художнього театру німецького походження. Дітей у шлюбі не було.
Смерть Довгий час вважалось, що письменник помер від туберкульозу. В історії хвороби Чехова, яку вів у клініці лікар письменника Максим Маслов, записано, що у гімназичні та студентські роки Чехов хворів на туберкульозне запалення очеревини, але «стискання в груднині» відчував ще в 10-річному віці. З 1884 року Чехов страждав на кровохаркання з правої легені.