Отто Штрассер (; 10 вересня 1897, Бад-Віндсгайм, Німецька імперія  — 27 серпня 1974, Мюнхен, ФРН) — політичний та державний діяч Німеччини, один з лідерів лівого крила НСДАП. Молодший брат Грегора Штрассера.

Дитинство і юність Після початку Першої світової війни Отто покинув навчання юриспруденції та політекономії і записався добровольцем на фронт (він був наймолодшим добровольцем у всій Баварії). Перед демобілізацією Отто разом з братом взяли участь у розгромі Баварської Радянської Республіки в рядах загону фон Еппа. У 1919 році Отто повертається до навчання і засновує в Берліні «Університетську асоціацію активістів-соціал-демократів». У 1920 році він керує трьома «пролетарськими сотнями», які виступили в робочому кварталі Берліна Штегліц проти вкрай правого капповського путчу. Незабаром після цього він виходить з Соціал-демократичної партії, активістом якої він був, критикуючи її за зраду пролетарському курсом і відмова від пункту про націоналізацію в її програмі. Іншими словами, він виявляється багато лівіше соціал-демократів.

Коли Отто повернувся до Баварії, брат Грегор знайомить його з Гітлером і генералом Людендорфом. Проте Отто відмовляється приєднатися до націонал-соціалістів, незважаючи на всі переконання брата. На конгресі Незалежної соціал-демократичної партії в Халле він знайомиться з Зінов'євим. Свою зустріч з ним Штрассер описує в журналі «Das Gewissen», який видавався Артуром Мюллером ван ден Бруком.

Участь в НСДАП Після звільнення Гітлера з в'язниці Отто приєднується до націонал-соціалістичного руху і стає головним ідеологом північно-німецького націонал-соціалізму.

З 1925 року Грегор Штрассер починає курс на автономію північно-німецьких націонал-соціалістів щодо Мюнхенського керівництва. Отто Штрассер разом з Йозефом Геббельсом надають північному нацизму лівацький характер. У жовтні 1925 Отто Штрассер пише політичну програму північно-німецького сектора НСДАП.

4 липня 1930 Отто Штрассер вирішує вийти з націонал-соціалістичної партії, оскільки Гітлер, який зосередив всю владу у своїх руках, почав проводити прокапіталістичну діяльність. Він відразу ж засновує «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби».

В опозиції до Гітлера У жовтні 1931 Штрассер заснував «Чорний Фронт», який об'єднав «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби», групу «Вервольф», «загони Оберланд», ЧА Штеннеса, частину Селянського Руху, політичну групу з журналу «Тат».

Коли націонал-соціалісти прийшли до влади, «Чорний Фронт» був негайно заборонений, а його члени репресовані. Отто Штрассер перебрався до Австрії, а з 1934 року до Чехословаччини. У самій Німеччині антигітлерівські підпільні групи штрассеристів діяли аж до 1937 року. Більшість було викрито і репресовано.

В еміграції Штрассер співпрацював з союзниками, а після Другої світової війни перебрався на постійне місце проживання до Канади. В 1955 році переїхав до Мюнхена, де й помер 27 серпня 1974.

Штрассеризм

Штрассерівська соціалістична програма передбачала (часткова) націоналізація землі і засобів виробництв співучасть трудящих в прибутку підприємства встановлення планової економіки економічна автаркія державна монополія на зовнішню торгівлю

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному — одержав 2 поранення.

Штрассер був двічі представлений до нагородження лицарським хрестом Військового ордена Максиміліана Йозефа, але не був нагороджений.

Бібліографія

Die Entwicklung der deutschen Zuckerrübensamenzucht (Dissertation), 1921 Wissen Sie das auch schon?, 1928 Der Sowjetstern geht unter, 1929 Internationaler Marxismus oder nationaler Sozialismus, 1930 Ministersessel oder Revolution, 1930 Die Revolution der Männerkleidung, 1930 Der Sinn des 9. November 1923, in: Ernst Jüngers „Der Kampf um das Reich“, 1931 Aufbau des deutschen Sozialismus. Wolfgang-Richard-Lindner-Verlag, Leipzig 1932 Sozialistische Einheitsfront, 1932 Mit oder gegen Marx zur deutschen Nation?, 1932 Aufbau des deutschen Sozialismus, 1932 (1936 2. erweitere Auflage,Verlag Heinrich Grunov, Prag) Das Ende der Reichswehr, 1933 Die deutsche Bartholomäusnacht. Reso-Verlag, Zürich 1935 Sozialistische Revolution oder faschistischer Krieg?, Prag 1935 Wie lange?, Wien 1935 Wohin treibt Hitler? Darstellung der Lage und Entwicklung des Hitlersystems in den Jahren 1935 und 1936. Verlag Heinrich Grunov, Prag 1936 Hitler tritt auf der Stelle. Oxford gegen Staats-Totalität. Berlin – Rom – Tokio. Neue Tonart in Wien. NSDAP-Kehraus in Brasilien. Die dritte Front, Band 6. Grunov, Prag 1937. Kommt es zum Krieg? Periodische Schriftenreihe der „Deutschen Revolution“, Band 3. Grunov, Prag 1937 Europa von morgen. Das Ziel Masaryks. Weltwoche, Zürich 1939 Hitler und Ich, Edition Trenkelbach, Buenos Aires 1940 Hitler und Ich. Asmus-Bücher, Band 9. Johannes-Asmus-Verlag, Konstanz 1948 Germany Tomorrow, London 1940 Hitlers Sturz durch die „Frei-Deutschland“-Bewegung, Buenos Aires 1941 The Gangsters Around Hitler, W. H. Allen, 1942 Hitler’s Shadow Over South Amerika (zusammen mit Douglas Fairbanks jr.), Free German Movement, Brooklyn 1942 Flight From Terror, 1943 Germany in a Disunited World, Eastbourne 1947 Wiedervereinigung sofort möglich …, 1956 Deutsch-Soziale Union – Weg und Ziel, 1957 Exil, Erinnerungen, 1958 Deutsch-Soziale Union – Gefahr und Hoffnung, 1959 Deutschland und der 3. Weltkrieg, 1961 Es gibt nur ein Ziel: Wiedervereinigung, 1962 Herausgeber von Ziel und Weg der nationalen Opposition von Alfred Fikentscher, 1962 Der Faschismus. Geschichte und Gefahr. Politische Studien, Band 3. Günter-Olzog-Verlag, München (u. a.) 1965 Mit de Gaulle für die Neutralität, 1966 Le Front Noir (zusammen mit Victor Alexandrov), 1968 Mein Kampf – Eine politische Autobiographie. Streit-Zeit-Bücher, Band 3. Heinrich-Heine-Verlag, Frankfurt am Main 1969

Література

Henri A. Bulhof: Biografie van Sigismund Payne Best; Oosterbeek 1991 (bislang unveröffentlichtes Manuskript in niederländischer Sprache) Günter Bartsch: Zwischen drei Stühlen. Otto Strasser. Eine Biografie. Verlag S. Bublies, Koblenz 1990, ISBN 3-926584-06-8 Reinhard Kühnl: Die nationalsozialistische Linke 1925–1930, Marburg 1965 Karl Otto Paetel: Otto Straßer und die Schwarze Front des wahren Nationalsozialismus in: Politische Studien 8 (1957) Otto Strasser: Der Faschismus. Günter Olzog Verlag, München, Wien, 1965 Otto Strasser: Hitler und Ich. : Johannes Asmus Verlag, Konstanz, 1948, DEP. No. Otto-Ernst Schüddekopf: Linke Leute von rechts. Die nationalrevolutionären Minderheiten und der Kommunismus in der Weimarer Republik, Stuttgart 1960 Claus Wolfschlag: Hitlers rechte Gegner. Arun Verlag, Engerda 1995, ISBN 3-927940-18-6 Kurt Hiller: Köpfe und Tröpfe.Rowohlt Hamburg Stuttgart, 1950

Посилання Отто Штрассер, отвергнутый пророк Германии. Левый путь национал-социализма

Примітки