Гіпертекстова система (англ. Hypertext System) — інформаційна система, яка здатна зберігати інформацію у вигляді електронного тексту, що дозволяє встановлювати електронні зв'язки між будь-якими «інформаційними одиницями», що зберігаються в її пам'яті і викликати їх на екран монітора «простим натисканням кнопки».
Гіпертекстова система Gopher
Одним з досить відомих та розповсюджених сервісів Internet є Gopher. Хоча нині він практично не розвивається чи його розвиток йде набагато повільніше інших сервісів схожого призначення. Але, все ж таки, через Gopher можна отримати доступ до великої кількості інформації — в першу чергу, з історичних причин, — був період, коли Gopher був найкращим засобом для передачі інформації і деякі організації та компанії до цих пір продовжують його використовувати. Сучасні засоби роботи з інформацією в Internet забезпечують доступ і до серверів Gopher, тому немає необхідності вивчення методів роботи із спеціальними програмами-клієнтами Gopher. Що стосується використання серверу Gopher для надання своєї інформації для публічного використання, то вряд чи на нинішньому етапі розвитку Internet, це прийдеться робити, оскільки Gopher морально застарів.
Gopher — це розподілена система експорту структурованої інформації. При роботі з Gopher користувач знаходиться у системі вкладених меню, з яких доступні файли різних типів — як правило, прості тексти, але це може бути і графіка і звук і будь-які інші види файлів. Таким чином, для публічного доступу надаються файли з інформацією не у вигляді файлової структури, як в FTP, а в вигляді анотованої деревоподібної структури.
Gopher — сервіс прямого доступу і потребує, щоб і сервер, і клієнт були повноцінно підключені до Internet.
Система гіпермедіа WWW
WWW (World Wide Web — всесвітня павутина) — найпопулярнішій і найцікавіший сервіс Internet, найпопулярнішій і найзручніший засіб роботи з інформацією. Найрозповсюдженіше ім'я для комп'ютера в Internet сьогодні — WWW. Кількість серверів WWW постійно зростає, а швидкість росту WWW навіть більша ніж у самої мережі Internet. WWW — передова технологія Internet, вже нині вона стає масовою. Перспективи розвитку — необмежені.
WWW — інформаційна система, якій не можна дати конкретного визначення. Наведемо лише деякі з епітетів, якими вона може бути позначена: гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна. Нижче буде показано, що слід розуміти від кожною з цих властивостей у контексті WWW.
WWW працює по принципу клієнт-сервер, а точніше, клієнт-сервери: існує велика кількість серверів, які по запиту клієнта надають йому гіпермедійний документ — документ, що складається із частин з різними представленням інформації (текст, звук, графіка, тривимірні об'єкти і т. д.), в якому кожний елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані таким чином, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, і документ, який зчитується в даний момент, може посилатися як на інші документи на цьому ж сервері, так і на документи, які (і взагалі ресурси Internet) на інших комп'ютерах Internet, причому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet як з єдиним цілим. Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet Більш того, більшість програм клієнтів WWW (browsers, навігатори) не просто розуміють такі посилання, а є програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, Gopher, новин мережі Usenet, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW грає інтегруючу роль.
Наведемо роз'яснення деяких термінів, які використовуються в WWW — звичайний користувач може їх і не знати, але раніше чи пізніше він зіткнеться з ними і вони не повинні викликати утруднень. Перший термін — html (hyper text markup language, мова розмітки тексту). Це формат гіпермедійних документів, які використовують в WWW для представлення інформації. Цей формат не описує те, як документ повинен виглядати, а його структуру і зв'язки. Зовнішній вигляд документа на екрані користувача визначається навігатором — якщо користувач працює за графічним або текстовим терміналом, у кожному випадку документ на екрані матиме різний вигляд, але його структура залишиться незмінною, оскільки вона задана форматом html. Імена файлів у форматі html, як правило, закінчуються на html (або мають розширення htm у випадку, якщо сервер працює під MS-DOS чи Windows). Другий термін URL (uniform resource locator, універсальний вказівник на ресурс). Таку назву носять посилання на інформаційні ресурси Internet. Ще один термін — http (hypertext transfer protocol, протокол передачі гіпертексту). Таку назву носить протокол, за яким взаємодіють клієнт та сервер WWW.
WWW — сервіс прямого доступу, який потребує повноцінного підключення до Internet, і більше того, який часто вимагає швидких ліній зв'язку, у випадку, коли документи, які користувач читає, містять багато графічної або іншої нетекстової інформації. Проте існують так звані мости, які дають змогу отримати інформацію, що міститься в WWW, за допомогою електронної пошти. Така можливість є, проте таких мостів мало, та й користі від них мало, оскільки для того, щоб успішно використовувати можливості WWW, потрібен прямий доступ до Internet. Коли ж його немає, то втрачаються всі ті переваги, які зробили WWW таким популярним. Крім того деякі можливості, які доступні при звичайній роботі, просто недоступні через електронну пошту. Це, в основному, стосується елементів інтерактивності в WWW. Наприклад, у мові html підтримуються форми. Користувач вводить в них деяку інформацію, яка потім передається на сервер. Таким чином заповнюються анкети, реєстраційні карти, проводяться соціальні опитування.
Практично будь-яка інформація, яка подається для публічного доступу може бути відображена засобами WWW. Якщо ж щось не може бути відображене в WWW, то це зумовлене лише деякими обмеженнями та недоліками WWW. По-перше, з'єднання між клієнтом і сервером одноразове: клієнт посилає запит, сервер видає документ, і зв'язок переривається. Це означає, що сервер не має механізму сповіщення клієнта про зміну або надходження нових даних. Ця проблема сьогодні вирішується декількома способами: розробляється нова версія протоколу http, яка дасть змогу підтримувати тривале з'єднання, передачу даних у декілька потоків, розподіл каналів передачі даних та управління ними. Якщо вона буде реалізована і буде підтримуватися стандартним програмним забезпеченням WWW, то це зніме вищезгадані недоліки. Інший шлях — використання навігаторів, які зможуть локально виконувати програми на інтерпретованих мовах, як, наприклад, проект Java компанії Sun Microsystems. Наступна проблема WWW — бідність опису мови html для вирішення багатьох задач. Наприклад, html не передбачає виведення математичних символів, тексту, який зменшений у порівнянні і з стандартним розміром. Ця проблема вирішується тим же чином, що і попередня — розробкою нових версій мови html та нових типів навігаторів, які можна розширювати довільним чином, але йя проблема, як і багато інших, може бути вирішена за допомогою специфічних способів. Для виведення математичних формул потрібно використовувати малюнки в форматі GIF.
Такі зусилля утруднені децентралізацією WWW — наприклад, сьогодні стандартом стають не найкращі розширення мови html, а ті, які привносяться найпопулярнішими навігаторами. Децентралізованість несе і велику кількість інших проблем: відсутність загального каталогу серверів та засобів тотального пошуку в них. Проте і ця проблема вирішується, причому набагато успішніше чим попередні — на нинішньому етапі вже існують і каталоги, і пошукові системи, які, якщо і не є глобальними, то хоча б охоплюють доволі велику частину доменів WWW.
Для роботи з WWW вам потрібно мати WEB- броузер.
Для UNIX: Netscape navigator, pine.
Для Windows: Internet explorer, Netscape navigator.
Гіпертекстова система Hyper-G
WWW була не єдиною спробою створити глобальну гіпермедійну розподілену інформаційну систему. Іншою такою системою є Hyper-G. Цей сервіс Internet менш відомий, але доволі цікавий. Hyper-G значно молодший WWW (хоча темпи зростання і не вказують на те, що Hyper-G зможу коли-небудь зрівнятися з WWW) і є виключно академічною розробкою технологічного університету в Граці (Graz), Австрія. Система вряд чи матиме практичне значення для звичайного користувача, проте заслуговує уваги як дуже цікава технологія і її розгляд дає змогу багато чого додати до списку сервісів Internet та їх розвитку.
З загальних позицій Hyper-G аналогічна WWW, маючи на меті ті ж ідеї і повторюючи більшість принципів. У ній наявні клієнти та сервери, які надають інформацію у вигляді колекцій документів. За принципами організації інформації в межах одного серверу Hyper-G є чимось середнім між WWW та Gopher. Документи доступні із ієрархічного меню, проте самі документи є гіпермедійними. Клієнт Hyper-G спілкується не з великою кількістю серверів, як в WWW, а виключно із «своїм» сервером, зареєструвавшись на ньому при підключенні. Отримання документів з інших серверів Hyper-G проходить через «свій» сервер, що дає змогу більш інтегровану систему серверів, ніж у випадку з WWW. Реєстрація клієнта дозволяє визначити унікальним чином не тільки ресурси та сервіси Internet, але і клієнтів, що значно полегшує забезпечення авторизованого доступу та віддаленого управління документами.
До рис, які перешкоджають розповсюдженню Hyper-G слід віднести недостатньо добру реалізацію програм-клієнтів, не повністю вільний доступ до серверної частини програмного забезпечення, централізованість проекту та відсутність альтернативних реалізацій програмного забезпечення, занадто тверду структуру організації документів на сервері, складність системи. Сервери Hyper-G малочисельні, а отже, і інформації в Hyper-G зберігається небагато. Відсутній і доступ за допомогою електронної пошти, хоча сервери Hyper-G можуть також виконувати функції серверів Gopher та WWW.
Слід зауважити, що основна причина, з якої наведено огляд системи Hyper-G — це показати динаміку розвитку сервісів Internet.
Пошукова система WAIS
WAIS розшифровується як інформаційна система широкого профілю, хоча насправді це комплекс програм, призначених для індексування великих об'ємів неструктурованої, як правило просто текстової інформації, пошуку по таких документах та їх отримання. Існують програми для індексування, локального пошуку за отриманими індексами, а також серверна і клієнтська програма, які спілкуються між собою по спеціальному протоколу Z39.50.
Завдання пошуку по великим об'ємам неструктурованої інформації досить нетривіальне і на сьогодні не існує загальноприйнятого її розв'язку. WAIS у багатьох випадках є прийнятним варіантом пошукової системи., а оскільки вона розповсюджується вільно, то отримала певне визнання у Internet. На нинішньому етапі вона майже не використовується самостійно, а в багатьох випадках використовується як допоміжний засіб, наприклад, для індексації документів, які зберігаються на WWW-сервері. У окремих випадках її застосовують для роботи із словниками або для пошуку в архівах новин мережі Usenet.
Якщо перед користувачем стоїть проблема по індексації великих об'ємів неструктурованої інформації, то, можливо, WAIS буде адекватним її вирішенням. Проте, необхідно мати на увазі, що реалізація програми, яка вільно розповсюджується, далека від ідеальної, що система досить складна для розуміння та вивчення, і, що найгірше, — практично не розвивається. Підтримкою і розвитком вільнорозповсюджуваної версії займалися декілька організацій, однак не одна з них не довела програмний продукт до прийнятного для реальної роботи рівня.
Сервіси IRC, MUD, MOO