Хуан-Альберто Скьяффіно (, 28 липня 1925, Монтевідео — 13 листопада 2002, Монтевідео) — уругвайський та італійський футболіст, який виступав на позиції нападника та півзахисника. Чемпіон світу 1950 року у складі збірної Уругваю. П'ятиразовий чемпіон Уругваю. Триразовий чемпіон Італії. Найвеличніший футболіст Уругваю всіх часівПо версии World Soccer. Після чемпіонату світу 1954 року Скьяффіно переїхав до Італії, де отримав італійське громадянство та виступав за збірну цієї країни. Після закінчення кар'єри футболіста працював тренером, очолювавши збірну Уругваю та рідний «Пеньяроль».

Клубна кар'єра Народився 28 липня 1925 року в місті Монтевідео в родині італійських емігрантів. З юнацьких команд грав на ролі інсайда, чому сприяла достатньо крихка статура гравця. Однак сам «Маленький маестро», як прозвали гравця після появи в основі «Пеньяроля», завжди любив підключатися на вістрі атаки і крім передач на нападників завжди багато забивав сам.

Вже в 20 років Скьяффіно став найкращим бомбардиром чемпіонату Уругваю, допомігши «Пеньяролю стати чемпіоном країни». 1949 року Скьяффіно з командою вдруге виграв чемпіонат країни, не програвши жодного матчу в турнірі.

Після цього команда разом зі Скьяффіно ставала чемпіоном Уругваю у 1951, 1953 та 1954 роках. Хуан-Альберто, який провів у «Пеньяролі» дев'ять сезонів, взяв участь у 227 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Пеньяроля», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості.

Після чемпіонату світу 1054 року італійський «Мілан» придбав футболіста за рекордну на той момент суму в 72 000 фунтів стерлінгів. З «Міланом» Скьяффіно неодноразово ставав чемпіоном Італії, доходив до фіналу Кубка чемпіонів в 1958 році, але, незважаючи на чудовий сольний гол уругвайця, «Мілан» все-таки поступився мадридському «Реалу» з рахунком 2:3.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Рома», за команду якого виступав протягом 1960–1962 років і виборовши в останньому сезоні титул володаря Кубка ярмарків.

Виступи за збірні 10 січня 1946 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю на Кубку Ріу-Бранку проти збірної Бразилії (1:1).

1950 року Скьяффіно по-справжньому голосно заявив про себе на міжнародному рівні, коли в Сан-Паулу уругвайці на тому ж турнірі в чудовому стилі обіграли збірну Бразилії з рахунком 4:3, а Хуан-Альберто забив один із м'ячів.

На чемпіонаті світу 1950 року у Бразилії кістяк збірної становили гравці «Пеньяроля», хоча сам Скьяффіно не вважався перед початком турніру безумовним лідером команди. Проте перший же матч проти збірної Болівії розставив все по місцях. У єдиному матчі групового турніру уругвайці розгромили андців з рахунком 8:0. Хоча за офіційною статистикою ФІФА на рахунку Скьяффіно числиться дубль, а хет-триком відзначився Оскар Омар Мігес, роль в забитих голах Скьяффіно була настільки велика, що й через кілька десятиліть в деяких статистичних джерелах на його рахунку було зазначено 4 або навіть 5 голів. Завдяки перемозі «Селесте» вийшло у фінальну групу, де в перших двох матчах зіграла зі Швецією та Іспанією. А вирішальний матч був Мараканасо.

У цьому матчі Скьяффіно став героєм, зрівнявши рахунок. У підсумку Уругвай у фантастичному матчі переміг Бразилію і став вдруге чемпіоном світу.

На наступному чемпіонаті світу у Швейцарії Скьяффіно знову блищав, проте Уругвай посів у підсумку всього 4-е місце, поступившись збірній Угорщини в півфіналі та збірній Австрії в матчі за 3-тє місце. Цей матч став останнім для Скьяффіно у футболці збірної Уругваю. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 21 матч, забивши 8 голів.

Після чемпіонату світу 1954 року Скьяффіно переїхав до Італії, де отримав італійське громадянство та почав виступати за збірну цієї країни. 5 грудня того ж року дебютував у складі «скуадри адзурри» в товариському матчі проти збірної Аргентини (2:0). Проте закріпитись в складі італійської збірної Хуан-Альберто не зумів, зігравши за п'ять років лише у чотирьох матчах збірної.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1974 року, очоливши тренерський штаб збірної Уругваю. Очолював команду на Кубку Америки 1975 року, де збірна поділила з бразильцями 3-4 місце.

Після цього очолював рідний «Пеньяроль», але також не досяг значних успіхів, після чого вирішив завершити з футболом і стати підприємцем.

Помер 13 листопада 2002 року на 78-му році життя у Монтевідео .

Статистика виступів

Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1945 «Пеньяроль»Career Stats: Juan SchiaffinoВідсутні дані по кубковим матчам ПД 0 0 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 0 0 1946 ПД 23 13 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 23 13 1947 ПД 19 5 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 19 5 1948 ПД 24 11 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 24 11 1949 ПД 31 13 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 31 13 1950 ПД 16 7 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 16 7 1951 ПД 34 9 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 34 9 1952 ПД 38 20 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 38 20 1953 ПД 34 7 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 34 7 1954Тільки перша половина сезону ПД 8 3 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 8 3Усього за «Пеньяроль» 227 88 ? ? ? ? ? ? 227 88 1954-55 «Мілан»Forza Milan!, dicembre 2002, p. 34. A 27 15 — — — — — — ЛК 1 — 28 15 1955-56 A 29 16 — — — КЧ 6 3 ЛК 2 3 37 22 1956-57 A 29 9 — — — — — — ЛК — — 29 9 1957-58 A 17 3 КІ 3 2 КЧ 6 5 — — — 26 10 1958-59 A 27 2 КІ 2 — — — — КД — — 29 2 1959-60 A 20 2 КІ — — КЧ 1 — КД 1 — 22 2Усього за «Мілан» 149 47 5 2 13 8 4 3 171 60 1960-61 «Рома» A 29 3 КІ 1 — КЯ 7 — — — — 37 3 1961-62 A 10 — КІ — — КЯ — — КД+КДС — — 10 -Усього за «Рому» 39 3 1 — 7 — — — 47 3Усього 415 138 6 2 20 8 4 3 445 151

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення Внутрішні Чемпіон Уругваю (5): «Пеньяроль»: 1945, 1949, 1951, 1953, 1954 Чемпіон Італії (3): «Мілан»: 1954-55, 1956-57, 1958-59

Міжнародні Володар Латинського кубка (1): «Мілан»: 1956 Володар Кубка ярмарків (1): «Рома»: 1960-61 Найкращий бомбардир Латинського кубка (1): «Мілан»: 1956 (3 голи)

Збірна Чемпіон світу (1): Уругвай: 1950 4-е місце чемпіонату світу (1): Уругвай: 1954

Примітки

Посилання Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».