Чорна армія Угорщини () — загальна назва військ, що служили під орудою короля Матіаша Корвіна. Ймовірно, назва походить від чорних обладунків солдатів. Почала формуватися ця армія найманців ще за правління Яноша Гуняді, батька Матіаша Корвіна, на початку 1440-х рр.
Назва Термін вперше використовується для позначення королівських військ у листуванні єпископа Антоніо Бонфіні та угорського короля Матіаша Корвіна. На противагу шляхетському ополченню, автор перераховує військові контингенти, які перебували на королівському скарженні, і називає їх збірним терміном .
Перша версія назви заснована на згадці у А. Бонфіні, який зазначив, що солдати короля в бою наносять чорну фарбу на обличчя, щоб навіяти противнику страх. Друга версія полягає в вивченні образотворчих джерел Угорщини епохи Матіаша Корвіна. На багатьох зображеннях (Корвіновський градуал, Угорська хроніка) фігурують воїни у чорній броні. Причому, чорними є як окремі елементи (шоломи, кіраси), і повні гарнітури лат, виконаних у стилі південно-німецької готики. Третя версія пов'язана з названою наданою звичайним населенням за жорстокість і грабунки армії.
Чинники створення У другій половині XV ст. зовнішня політика Угорщини проводилася за кількома напрямами: антитурецька діяльність і опір зростаючої експансії османів у регіоні; австрійський напрямок – боротьба з Габсбургами, що закінчилася взяттям Відня; богемський напрямок – боротьба із залишками гуситського руху та суперництво за корону Богемії. З менших варто відзначити молдавський, венеціанський, польський напрямки.
Через ведення такої активної зовнішньої політики, Угорщини були потрібні війська для оборони кордонів, для ведення закордонних кампаній і вірні війська для придушення повстань і бунтів усередині королівства. Ці завдання було покликане вирішувати Чорна армія.
Характеристика Чорна армія – умовна назва цілого ряду військових контингентів, різних за етнічним, мовним, релігійним складом, загальною характеристикою яких була постійна військова служба за платню з королівської скарбниці. Стандартної чисельності, комплектації та озброєння в таких частинах не було і бути не могло з огляду на реалії часу. та листів за авторством самого короля. Згідно даними Себастіано Бадуаріо, Яноша Туроці, Антоніо Бонфіні, до 1487 під час огляду було близько 28-30 тис. вояків, зокрема піхота становила 8-10 тис. вояків, інше – кавалерія.
Чорна армія включала контингенти з Богемії, Сілезії, Далмації, Трансільванії, німецьких земель, Польщі, Литви, сербських територій і, власне, Угорщини. За складом Чорна армія чітко поділялася на кавалерію – важку та легку; піхоту – важку, середню та легку; артилерію (порохові знаряддя та метальні машини) та річковий флот. Важка кавалерія (Nehec lovassag) у джерелах носила латинське найменування armigeri – це угорські, німецькі, польсько-литовські броньовані вершники, які отримували оплати з скарбниці, найбільш привілейована частина армії короля Матіаша. Легкі кавалеристи були представлені гусарами, здебільшого сербського походження.
Піхота угорської Чорної армії складалася із трьох класів воїнів. Pedites – легка піхота, озброєна луками, пращами, а також помічники-слуги арбалетників і воїнів інших класів піхоти. Clipeati, або «щитовики» – воїни, які застосовували великі щити-павези. Це стрілки з ручної вогнепальної зброї, арбалетів, а також піхотинці, які формували фронт піхотної побудови. Третя група воїнів – armati-панцирники. Це важко броньована піхота, озброєна піками, алебардами, глефами - довго дерев'яною зброєю, що вимагає управління обома руками.
За допомогою цієї армії було придушено заколоти аристократів, незадоволених становищем у Трансільванії. За Чорною армією закріпилася репутація небезпечного, грізного, ефективного противника, здатного боротися в різних географічних регіонах і в різні пори року (наприклад, зимова облога форту Шабаца в 1476). Нерідко полонених висококваліфікованих найманців угорський король прагнув завербувати себе. Особливу завзятість ці солдати виявляли у кампаніях проти османських військ.
Складовою частиною Чорної армії була річкова флотилія з 360 суден різної місткості та призначення, яку обслуговувало 2 600 осіб екіпажів.
Після смерті короля Матіаша на вимогу вищої аристократії, яка побоювалася посилення королівської влади завдяки наявності багатотисячної армії, фінансово і матеріально пов'язаної лише з королем, відбувся розпуск більшої частини армії та флоту, створених за Матіаша Корвіна, що викликало бунти цілих контингентів. Ці загони ставали мародерами та грабували мирне населення.
Очільники Командирами могли бути представники угорської аристократії, наприклад, Міклош В'їлакі, Імре Запольї, Іштван Баторі, Пал Киніжі, Балаш Мадяр. Але могли бути і свої командувачі, висунуті на пост за заслуги та досвід. Наприклад, Ян Іскра – чеський найманець-гусит на службі угорського короля, який прославився бойовими подвигами і полоненням волоського господаря Влада III Дракули. Очільниками також були: Ян Хогвітц – богемсько-німецький капітан і Влад Дракула, який очолив частини Чорної армії у 1476 р. в антиосманській кампанії та, за допомогою якої, посів трон Валахії втретє.
Джерела Antonio Bonfini: Rerum Hungaricarum decades. Buda,1496 – 1499. Magyartörténelemtizedei / AntonioBonfini ;ford. KulcsárPéter; Budapest: Balassi, 1995. «Armies of a Middle Ages. Volume 2: The Ottoman Empire, Eastern Europe and Near East, 1300-1500» by Ian Heath, 1984. Photoset and printed in England by Flexiprint Ltd., Worthing, Sussex. Beihammer Alexander D. Diplomatics in Eastern Mediterranean 1000-1500: Bertrandon de la Broquière, aspects of cross-cultural communication // Alexander D. Beihammer. – Leiden-Boston, 2008. CSUKOVICS Е. The Legacy of Sigismund of Luxemburg inage of the Matthias Corvinus. Budapest, BTM, 2008. Farkas L. Magyarságkincsei. Budapest, 2010-2012. KalmárJános. Regi Magyar fegyverek // Kalmar J. – Budapest, 2004. SomogyiGyozo. The Army of King Matthias.1458-1526. A MILLENNIUM IN THE MILITARY. 2013.