«Не нарікаю я на бога» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1860 року в Санкт-Петербурзі.
Сюжет Розгортаючи у вірші думку про призначення своєї поезії, Тарас Шевченко приходить до висновку, що його праця, його правдиве слово дадуть добрі наслідки: «Вийдуть люди жито жати… // Веселії жнива…». Рядки твору, в яких автор висловлює свої роздуми, сумніви, чергуються з рядками оптимістичного характеру«Не нарікаю я на Бога» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 37-59.] izbornyk.org.ua Процитовано 25 квітня 2023.
Автограф і датування Відомий єдиний автограф вірша який увійшов у «Більшу книжку»«Не нарікаю я на Бога» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 355; 748.] litopys Процитовано 25 квітня 2023. Твір датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 роком: 5 жовтня 1860 рік, Санкт-Петербург.
Публікація Вперше вірш надруковано 1862 року в № 6 журналу «Основа» за «Більшою книжкою». До збірки творів вірш уперше увійшов у виданні «Кобзарь Тараса Шевченка» накладом Дмитра Кожанчикова (Санкт-Петербург, 1867).
Музична інтерпретація В альбомі гурту «Кому Вниз», «In Vivo» (1996), є пісня на слова «Не нарікаю я на Бога» з однойменною назвою.
Примітки
Джерела — С. 38. Шевченко Тарас. Повне зібрання творів у дванадцяти томах. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — К.: Наукова думка, 1991. — С. 291 (вірш), 439 (варіанти), 569 (коментарі).