Костянти́н Едуа́рдович Ціолко́вський ( — 19 вересня 1935) — російський і радянський вчений-самоук україно-польського походження, який розробляв теоретичні питання космонавтики, мислитель езотеричного спрямування, що займався філософськими проблемами освоєння космосу. На рівні з німцем Германом Обертом та американцем Робертом Ґоддардом один із піонерів ракетної техніки.

Походив зі шляхетського роду герба Ястршембець. Майже повністю оглухнувши в дитинстві внаслідок скарлатини, Ціолковський не здобув систематичної освіти (навчався чотири роки у та три роки займався самоосвітою). 1879 року склав іспит на звання народного вчителя й до 1921 року викладав математику й фізику в училищах Боровська та Калуги, паралельно намагаючись зацікавити наукову спільноту своїми проєктами аеропланів і , а згодом — і ракетної техніки. Видав власним коштом численні праці, зокрема присвячені обґрунтуванню ідеї космічного пантеїзму.

Ціолковський дослужився до колезького асесора (1889), за педагогічні успіхи був нагороджений орденом Святого Станіслава третього ступеня (1906). У 1920 році став членом , здобув персональну пенсію радянського уряду, а 1932 року — орден Трудового Червоного Прапора.

У своїх науково-фантастичних творах, як прихильник і пропагандист ідей освоєння космічного простору, Ціолковський пропонував заселити космос за допомогою орбітальних станцій, висував ідеї космічного ліфта та потягів на повітряній подушці. Він вважав, що розвиток життя на одній із планет колись досягне такої могутності й досконалості, що дозволить подолати силу тяжіння й поширити життя по всьому Всесвіту. Необхідним етапом на шляху до розселення людства в космосі він уважав піднесення інтелектуалів і створення людства, позбавленого пристрастей, але з великим розумом, який дозволить здійснити «раціональне мирне існування». Ця езотерична утопія Ціолковського стала важливим стимулом для розроблення основ ракетно-космічної техніки.

Учений також обґрунтував використання ракет для польотів у космос, ще у 1920-х роках дійшов висновку про необхідність застосування «ракетних потягів» — прообразів багатоступеневих ракет; розглядав питання виживання людини в умовах невагомості під час тривалих космічних подорожей. Основні його наукові праці — з аеронавтики, ракетодинаміки й космонавтики — починалися зі спроби застосувати математичний апарат для розв'язання фантастичних завдань. Багато дослідників, зокрема Яків Перельман, характеризували Ціолковського як мислителя, що значно випередив свій час.

Після 1930-х років у СРСР сформувалося уявлення про Ціолковського як про геніального вченого-самоука; це уявлення швидко набуло популярності в усьому світі, чому сприяли філателія та науково-фантастичні твори. Потужним стимулом до вивчення його здобутків став початок космічної ери, який збігся зі сторіччям від дня народження Ціолковського, що відзначалося 1957 року. На честь ученого встановлено пам'ятники в Калузі та Москві, існують його та в селі Іжевське Рязанської області. 1954 року була заснована Медаль імені Ціолковського. У 1961 році на його честь названо , а 2015 року — місто біля космодрому «Східний».

Біографія

Походження. Ранні роки (1857—1868)

В автобіографічному рукописі «Риси мого життя», написаному 1935 року, Костянтин Ціолковський стверджував, що його батько мав «…родинний зв'язок із Северином Наливайком». Відомо, що шляхетський рід герба Ястржембєць згадується з 1697 року в селі Цьолково Плоцького воєводства. Того ж року родоначальник — Яків Ціолковський — брав участь у засіданні сейму під час обрання польським королем Августа ІІ. Представники роду володіли селами Велике й Мале Цюлково до 1777 року. Після першого поділу Речі Посполитої прадід — Фома Ціолковський — втратив свої маєтності й переїхав на Житомирщину. У Російській імперії 1786 року народився Ігнатій Фомич Ціолковський — дід майбутнього вченого. Його молодший син, батько майбутнього науковця, якого по-польськи звали Макарій-Едуард-Еразм (Makary Edward Erazm), народився 31 березня 1820 року у селі Коростянин (нині Малинівка, Гощанський район Рівненської області, Україна)..

Рішенням Сенату Російської імперії від 28 травня 1834 року Едуард отримав свідоцтво про дворянське походження, що дозволило йому вступити до .

Відповідаючи на запитання, яким чином козацький рід став дворянським, дослідник творчості і біографії К.Е.Ціолковського Сергій Самойлович стверджував: нащадки Наливайка були заслані в Плоцьке воєводство, де породичались із дворянської родиною та прийняли їхнє прізвище – Ціолковський, яке нібито походило від назви села Ціолкове (тобто Телятникове, польською мовою – Ciołkowo).

1841 року Едуард Ігнатійович Ціолковський закінчив його зі званням прапорщика другого розряду. Потім служив лісничим в Олонецькій та Петербурзькій губерніях. У 1843 був переведений в Пронське лісництво Спаського повіту Рязанської губернії.

У селі Довгому він познайомився з дрібнопомісними дворянами татарського походження Юмашевими, які також володіли бондарною та кошиковою майстернями. У січні 1849 року він узяв шлюб із їхньою донькою Марією Іванівною за православним обрядом. Улітку того ж року Едуарда Ціолковського перевели до в село , де в будинку на вулиці Польній (нині — Ціолковського) народилися їхні діти. За спогадами сина, Едуард Ігнатійович був за вдачею похмурим, холодним, стриманим і рідко виявляв почуття назовні; одного разу сварка з дружиною дійшла до того, що він навіть хотів із нею розійтися. За тими ж спогадами, батько «помірно вживав спиртне», усе життя курив. Маючи практичну освіту, він не знав іноземних мов (окрім польської, якою читав газети), не вирізнявся релігійністю й не був патріотом Польщі; у домі завжди говорили російською. Незадовго до смерті Едуард Ціолковський зацікавився Євангелієм, імовірно, під впливом толстовства. За спогадами Костянтина Ціолковського, його мати не дожила до сорока років, переживши 13 тяжких вагітностей. Із дітей вижили семеро — дві доньки та п'ятеро синів, серед яких і сам Костянтин, який народився 5 (17) вересня 1857 року.

У 1860—1868 роках і згодом у 1878—1881 роках родина Ціолковських мешкала в Рязані, займаючи кілька приміщень у міській садибі Колеміна (нині — вулиця Вознесенська, 40). Батько служив діловодом Лісової контори, а згодом викладав природознавство в землемірних класах ; колеги вважали його «червоним» і вільнодумцем. Матеріальне становище було скрутним — в архіві зберігся запис про виплату Едуардом Ціолковським заборгованості за оренду за весь 1865 рік. Домашнім вихованням і початковою освітою дітей займалася мати, яку син вважав дуже здібною й освіченою жінкою. Костянтин навчився читати самостійно у віці семи років за «Казками» Олександра Афанасьєва. Біографи називають його дитинство «щасливим»: імовірно, він не був пригнічений суворим вихованням і відзначався фізичною активністю. Його цікавили природничі науки й техніка: у віці восьми років мати подарувала йому іграшковий аеростат, який наповнювали воднем; Костянтин захоплювався запуском повітряних зміїв, до яких міг прив'язати коробочку з тарганом.

1867 року сусідами по будинку було сімейство Василя Аполлоновича Бєлопольського — рідного брата астронома Аристарха Бєлопольськиого; його син Петро товаришував із братами Ціолковськими. Навесні 1868 року Едуарда Ігнатійовича перевели на службу до Вятки.

Приблизно на початку 1867 року (сам він не міг точно датувати подію) Костянтин тяжко застудився, катаючись узимку на санчатах. Хвороба перейшла в гостру скарлатину, і через ускладнення він майже повністю втратив слух. Це надзвичайно ускладнило його спілкування з оточенням і визначило особливості характеру та розвитку Ціолковського на все життя.

Освіта. Життєве покликання (1869—1880)

В'ятка. Гімназія

У 1868 році Едуард Ігнатійович Ціолковський був призначений столоначальником Лісової контори у Вятці. Ймовірно, переведення було зумовлене тим, що в цьому місті мешкали родичі, зокрема старший брат Нарціз. Крім того, у В'ятці було багато засланих поляків, які служили в різних відомствах. Родина Ціолковських залишалась у Вятці до 1878 року; вони мешкали в садибі Швецової, а в 1873—1878 роках — у будинку Шуравіних. Восени 1870 року померла мати — Марія Іванівна Ціолковська; точна дата її смерті невідома. Судячи з подвірного перепису 1873 року, Ціолковські могли дозволити собі утримувати покоївку та кухарку; разом із ними мешкала й своячениця — Катерина Іванівна Юмашева. Станом на 1876 рік Едуард Ціолковський обіймав посаду губернського землеміра в чині надвірного радника, отримуючи 600 рублів річного окладу та додатково 200 «кормових» рублів.

Костянтина Ціолковського у 12-річному віці — на початку серпня 1869 року — віддали до , звільнивши при цьому від плати за навчання:

Кочетков зазначав, що саме в гімназії Ціолковському прищепили навички самоосвіти та повагу до теоретичних знань. Водночас, за збереженими журналами, Костянтин вирізнявся жвавим характером, неодноразово піддавався дисциплінарним стягненням, а через неуспішність із латини, грецької, німецької та російської мов, а також із Закону Божого, був залишений на другий рік у другому класі. Наслідком ізоляції стала більш-менш несистемна самоосвіта, якою Ціолковський наполегливо займався з 14–15 років. Переважно воно зводилося до арифметики, геометрії та фізики; Костянтин навчився працювати на токарному верстаті, почав замислюватися над створенням аеростата. Батько, очевидно, розуміючи здібності сина, вирішив направити його до Москви. У липні 1873 року Костянтина офіційно відрахували з четвертого класу гімназії «для вступу до технічного училища». Він вирушив до Москви з рекомендаційним листом Бєлопольського. Ймовірно, його супроводжував батько: зберігся документ від 24 липня 1873 року, за яким Едуард Ціолковський отримав 29-денну відпустку.

Москва Московський період життя Ціолковського мало задокументований і, наприкінці його життя, був сильно міфологізований самим ученим. На прожиття Костянтину виділялося близько 10 рублів на місяць (іноді вдавалося отримати 15), причому він намагався витрачати на себе якомога менше, і протягом трьох років буквально жив на хлібі й воді — близько 3 копійок на день; решту грошей — цілком достатню за тогочасними цінами суму — витрачав на книги, матеріали для фізичних і хімічних дослідів тощо. Крайній аскетизм побуту не завадив першому романтичному захопленню: господиня квартири — праля — розповіла про свого дивного «подвижника»-постояльця своїм клієнтам — заможний купецькій родині, позначеній у спогадах як «Ц» (Циплакови або Циммермани). У результаті між освіченою дівчиною з цієї родини (її ім'я ніде не згадується) та Ціолковським зав'язалося листування, що тривало близько двох років і було припинене за волею її батьків. За результатами досліджень Кочеткова, Ціолковський мешкав на неподалік від будинку Циммерманів у . За словами самого Ціолковського, він займався у , де його прихильно приймав «відомий аскет Федоров, друг Толстого і дивовижний філософ і скромник», зокрема видаючи йому заборонені цензурою книги. Проте, за іншими свідченнями самого Ціолковського, з філософськими поглядами Федорова він ознайомився лише багато років потому; крім того, у бібліотеці той працював лише з 1876 року й не міг справити на Ціолковського особливо глибокого впливу. Кочетков висловив припущення, що Ціолковський міг навчатися у Миколи Петровича Малініна, викладача Зразкової школи при Московській учительській семінарії. Інакше кажучи, ступінь самостійності Костянтина в столиці був значно перебільшений, а Едуард Ціолковський діяв через Аристарха Бєлопольського та прагнув підготувати сина до вступу в . Ймовірно, учителі розпізнали в Костянтині педагогічний талант і запропонували змінити програму занять; принаймні це добре пояснює подальші події.