Нагорняк Степан Григорович (с. Коржівці, Деражнянського району, Хмельницької області — 9 січня 2007, ТернопільІ. В. Луців Нагорняк Степан Григорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71499 (дата перегляду: 27.01.2022)) — український винахідник, педагог. Праця та наукова діяльність 1965 — 1970 — навчався на механічному факультеті Тернопільської філії Львівського політехнічного інституту. Після закінчення навчального закладу працював інженером-технологом на Львівському заводі автотракторних запчастин. Навчався в аспірантурі на кафедрі деталей машин і підйомно-транспортних машин Української сільськогосподарської академії. В лютому 1978 у Київському політехнічному інституті захистив кандидатську дисертацію. З вересня 1977 після закінчення аспірантури року постійно працював в університеті. У червні 1981 отримав вчене звання доцента. 1991 — в Інституті надтвердих матеріалів ім. Бакуля НАН України захистив докторську дисертацію на тему «Синтез верстатно-інструментального оснащення на основі аналізу кінематики лезової обробки». З вересня 1995 року по січень 2007 — декан факультету переробних і харчових виробництв. 1987 — Почесне звання «Заслужений винахідник України». 1992 року був обраний академіком Академії наук вищої школи України. 2007–2006 — голова спеціалізованої вченої ради К58.052.03 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями «Технологія машинобудування» і «Процеси механічної обробки, верстати та інструменти». Автор понад 300 наукових і навчально-методичних публікацій, з них 3 монографії, 174 авторських свідоцтв на винаходи і патентів України, 120 наукових статей і тез доповідей на міжнародних і українських науково-технічних конференціях.

Основні напрямки наукової діяльності: розроблення основ структурно-схемотехнічного, геометричного і динамічного синтезу запобіжних механізмів та верстатно-інструментального оснащення для регулювання етапів врізання і виходу леза інструменту із контакту з тілом заготовки; дослідження динаміки процесу спрацювання запобіжних механізмів при перевантаженні і перехідних процесах різання під час точіння, свердління й фрезерування; раціональне проектування запобіжних механізмів і верстатно-інструментального оснащення.

Є спів­ав­тором наукової розвідки «Фізико-технічні ідеї Івана Пулюя» (Т., 1999; укр. та англ. мовами), що є оригінальним аналізом творчості відомого українського фізика, зокрема з точки зору цінності для винахідницької діяльності.

Примітки

Посилання Історія кафедри «Конструювання верстатів, інструментів та машин»