Лідія Степанівна Купчик ( , Сянок) — українська журналістка, публіцистка і громадська діячка. Очолює Львівську міську організацію Всеукраїнської Ліги Українських Жінок. Видала 14 книг, присвячених славним постатям України, передовсім жіночим.
Життєпис У Сянок, де народилася Лідія, батьків закинули воєнні події. Батько — Степан Купчик, працював у «Маслосоюзі», у період радянської влади — у Львівському аптекоуправлінні. Мати — Володимира, до шлюбу Лиско — вчителька. Правнучка галицького душпастиря о. Михайла Цегельського, онука отця-декана Володимира Лиска.
Від 1948 року проживає у Львові. У 1951—1961 навчалася в СШ № 36, у 1961—1967 — у Львівському політехнічному інституті, після закінчення якого отримала кваліфікацію інженера-електрика. Працювала інженеркою у проєктних інститутах «Сільенергопроект» та «Діпроміст».
Одночасно з роботою навчалася на вечірньому відділенні Львівського держуніверситету ім. І. Франка, у 1976 році отримала кваліфікацію філолога, викладача української мови й літератури. Хотіла продовжити навчання, мала рекомендацію до аспірантури, але, втративши в 1976 р. обох батьків і маючи двох малолітніх дітей, мусила піклуватися про сім'ю.
Працювала вихователькою в дитячій дошкільній установі № 131 м. Львова, отримала звання вихователя-методиста. У 1988 покинула роботу за станом здоров'я.
У 1992—2002 працювала інтерв'юеркою в Інституті історії Церкви в проєкті «Жива історія».
Громадська діяльність і творчість З початком українського відродження брала активну участь у відновленні та праці Союзу Українок, часто публікувала статті, присвячені постатям видатних українських жінок та діяльності Союзу українок.
У 1995, прагнучи розширяти громадянський рух українського жіноцтва, залучати до громадської праці щораз ширші верстви українок, включилася у заснування Всеукраїнської Ліги Українських Жінок, була редакторкою періодичних видань Ліги, на цю пору очолює Львівську міську організацію ВЛУЖ.
Ініціаторка, сценаристка і ведуча численних просвітницьких літературно-музичних акцій, які регулярно проводить Львівська Ліга Українських Жінок. Брала участь у створенні книги-довідника «Українська жінка у визвольній боротьбі 1940—1950 рр.», три томи якої видані видавництвом «Світ» у 2004—2009 роках.
Великої ваги надає плеканню і поширенню серед українського народу християнських засад, дослідженню і висвітленню новітньої історії Української Церкви, заповненню білих плям в українській історії, поверненню із небуття імен славних українців, особливо видатних жінок.
Авторка численних статей у газетах і журналах та радіопередач. Членкиня Національної спілки журналістів України.
Книги Видала книги: «Без зерна неправди. Спомини отця-декана Володимира Лиска» (1999, вид-во «Каменяр», 156 стор.), «Третій удар. /Долі галицьких отців-деканів/» (2001, вид-во «Каменяр», 144 стор.), «Світло Вчительки» (2002, вид-во «Духовна вісь», 152 стор.). «Родом зі Струсова. Розповіді про Цегельських» (2002, вид-во «Ліга-Прес», 305 стор. редакторка). «Дзвони пам'яті» (2007, збірник сценаріїв, як своєрідний звіт про історично-просвітницькі, літературно-музичні заходи Львівської Ліги Українських Жінок. Разом з тим, це — багатий інформативний матеріал про визначні події і видатних особистостей української історії). «Роман Лиско — Блаженний Слуга Бога та вірний син України» (2009, вид-во «Папуга», 115 стор.). «Життєносні стовпи Церкви» (2010, вид-во «Місіонер», 204 стор.). У збірку ввійшли нариси про видатних українських душпастирів, про яких автор розповідала в однойменному циклі по радіо «Воскресіння». «Дороговкази для українців» (2013, вид-во «Місіонер», 242 стор.). У збірку ввійшли нариси про видатних українців, про котрих авторка розповідала у циклі радіопередач під такою ж назвою. Ці постаті внесли неоціненний вклад у розвиток української нації і є яскравими образами сили духу українців. Герої цієї книги, будучи представниками різних кіл суспільства, своїми сентенціями і всім своїм життям вказують правильний і праведний шлях сучасникам для творення справедливої, вільної і духовно багатої держави. Саме крізь призму їх значимості, повчальності й актуальності звертається авторка як до загальновідомих, так і до незаслужено призабутих, спаплюжених ворогами українства і зовсім невідомих постатей, що є благодатними дороговказами для сучасників. «Під знаком Хреста»(вид-во «Місіонер», 2013. 40 стор.) — до 1025-літнього ювілею Хрещення Руси-України.
У 2010—2014 видає серію книжечок під гаслом «Духовні Матері українства».
Відзнаки та нагороди У 2011 році відповідно до розпорядження міського голови від 22 серпня 2011 нагороджена відзнакою «Золотий герб міста Львова». Лауреатка премії імені Ірини Калинець (2014).
Має трьох синів, шестеро внуків.
Посилання Особистий сайт Лідії Купчик