Йо́ганн Ге́нріх А́біхт (, ; 4 травня 1762, Фолькштедт під Рудольштадтом — 10 травня 1816, Вільно) — німецький філософ, кантіанець, професор Віленського університету; батько вченого-медика Адольфа Абіхта.
Біографія
Закінчив Ерлангенський університет. У 1786 р. отримав ступінь магістра філософії, в 1790 р. — доктора філософії. В тому ж році був призначений ад'юнктом, пізніше став екстраординарним професором у відділенні філософії, а з 1796 р. — професором ординарним. В 1804 р. був призначений професором логіки і метафізики у імператорському Віленському університеті.
Знаходився під впливом філософії Канта і Рейнгольда.
Твори De philosophiae Kantianae ad theologiam habitu, 1788 Versuch einer Metaphysik des Vergnügens nach Kantischen Grundsätzen zur Grundlegung einer systematischen Thelematologie und Moral 1789 Philosophie der Erkenntnisse, 1791 Hermias, oder Auflösung der die gültige Elementarphilosophie betreffenden Aenesidemischen Zweifel, 1794 Neues philosophisches Magazin zur Erläuterung und Anwendung des Kantischen Systems, 1789—1790, zusammen mit Friedrich Gottlob Born. Philosophisches Journal, 4 Bände, 1794—1795, Mitarbeit
Примітки
Посилання Abichtas, Johanas Heinrichas Біографія Йоганна Генріха Абіхта — онлайн-версія у Вікіджерелах