Кратер Гутенберг () — великий давній ударний кратер на південно-західному краю моря Достатку на видимій стороні Місяця. Кратер названо на честь Йоганна Гутенберга; цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз 1935 року. Утворився в нектарському періоді.
Опис кратера
Найближчими сусідами Гутенберга є кратери Капелла та Ісідор на заході, кратер Лікі на північному заході, кратер Лаббок на півночі, кратер Месьє на північному сході, кратер Гокленій на сході-південному сході, кратер Магеллан на південному сході і кратер Годібер на південному заході. Кратер міститься на південно-східній околиці моря Достатку, на північному сході повз нього проходять борозни Гокленія, на півдні розташовані гори Піренеї, на південному заході море Нектару, на заході лежить долина Капелли, на північному заході від кратера відходять борозни Гутенберга. Селенографічні координати центру кратера , діаметр 71 км, глибина 1,75 км.
Кратер має неправильну форму. Вал кратера сильно зруйнований, на північному сході перекритий сателітним кратером Гутенберг E (див. нижче), на півдні — сателітним кратером Гутенберг C, на заході-південному заході — сателітним кратером Гутенберг A. Висота валу над навколишньою місцевістю становить 1310 м. Південна частина валу кратера відкриває широкий прохід, посічений безліччю долин. Дно чаші кратера відносно рівне, затоплене базальтовою лавою. У центрі чаші розташований яскравий невисокий центральний пік, піднятий приблизно на 1 км, розташований у західній частині півкільця пагорбів. Північно-східну частину чаші кратера перетинає ущелина. Об'єм кратера становить 5000 км³.
Переріз кратера
На графіку наведено переріз кратера в різних напрямках, масштаб по осі ординат — у футах, масштаб у метрах зазначено у верхній правій частині ілюстрації.
Сателітні кратери Сателітні кратери, розташовані поблизу Гутенберга, названо його ім'ям із доданням великої латинської літери. Гутенберг Координати Діаметр, кмA15B14C45D20E28F 7G31H 5K 6
Примітки
Посилання «SMART-1 view of crater Sulpicius Gallus». European Space Agency. 2006-07-12. Retrieved 2006-07-18. J.F. Bell III, B. R. Hawke (1995). «Compositional variability of the Serenitatis/Tranquillitatis region of the Moon from telescopic Multispectral Imaging and Spectroscopy». Icarus 118: 51-68. Bibcode:1995Icar..118…51B. doi:10.1006/icar.1995.1177. Blue, Jennifer (July 25, 2007). «Gazetteer of Planetary Nomenclature». USGS. Retrieved 2007-08-05. Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4. Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1. Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 978-0-304-35469-6. Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-33500-3. Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 978-0-913135-17-4. Webb, Rev. T. W. (1962). Celestial Objects for Common Telescopes (6th revision ed.). Dover. ISBN 978-0-486-20917-3. Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-62248-6. Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 978-1-85233-193-1.