Не здаватися дощу () — вірш японського буддистського поета Міядзави Кендзі. Вважається його найвідомішим віршем.
Знайдений у маленькому чорному записничку поета після його смерті.
Вірш Оригінал Сучасна орфографія Транслітерація Переклад українськоюПосольство Японії в Україні / 在ウクライナ日本国大使館 / Embassy of Japan in Ukraine — Facebook, 18 вересня 2014. 雨ニモマケズ 風ニモマケズ 雪ニモ夏ノ暑サニモマケヌ 丈夫ナカラダヲモチ 慾ハナク 決シテ瞋ラズ イツモシヅカニワラッテヰル 一日ニ玄米四合ト 味噌ト少シノ野菜ヲタベ アラユルコトヲ ジブンヲカンジョウニ入レズニ ヨクミキキシワカリ ソシテワスレズ 野原ノ松ノ林ノ蔭ノ 小サナ萓ブキノ小屋ニヰテ 東ニ病氣ノコドモアレバ 行ッテ看病シテヤリ 西ニツカレタ母アレバ 行ッテソノ稻ノ朿ヲ負ヒ 南ニ死ニサウナ人アレバ 行ッテコハガラナクテモイヽトイヒ 北ニケンクヮヤソショウガアレバ ツマラナイカラヤメロトイヒ ヒドリノトキハナミダヲナガシ サムサノナツハオロオロアルキ ミンナニデクノボートヨバレ ホメラレモセズ クニモサレズ サウイフモノニ ワタシハナリタイ 雨にもまけず 風にもまけず 雪にも夏の暑さにもまけぬ 丈夫なからだをもち 慾はなく 決して瞋らず いつもしずかにわらっている 一日に玄米四合と 味噌と少しの野菜をたべ あらゆることを じぶんをかんじょうにいれずに よくみききしわかり そしてわすれず 野原の松の林の蔭の 小さな萱ぶきの小屋にいて 東に病気のこどもあれば 行って看病してやり 西につかれた母あれば 行ってその稲の束を負い 南に死にそうな人あれば 行ってこわがらなくてもいいといい 北にけんかやそしょうがあれば つまらないからやめろといい ひでりのときはなみだをながし さむさのなつはおろおろあるき みんなにでくのぼうとよばれ ほめられもせず くにもされず そういうものに わたしはなりたい ame ni mo makezu kaze ni mo makezu yuki ni mo natsu no atsusa ni mo makenu jōbu na karada wo mochi yoku wa naku kesshite ikarazu itsu mo shizuka ni waratte iru ichi nichi ni genmai yon gō to miso to sukoshi no yasai wo tabe arayuru koto wo jibun wo kanjō ni irezu ni yoku mikiki shi wakari soshite wasurezu nohara no matsu no hayashi no kage no chiisa na kayabuki no koya ni ite higashi ni byōki no kodomo areba itte kanbyō shite yari nishi ni tsukareta haha areba itte sono ine no taba wo oi minami ni shinisō na hito areba itte kowagaranakute mo ii to ii kita ni kenka ya soshō ga areba tsumaranai kara yamero to ii hideri no toki wa namida wo nagashi samusa no natsu wa oro-oro aruki minna ni deku-no-bō to yobare homerare mo sezu ku ni mo sarezu sō iu mono ni watashi wa naritai Не здаватися дощу, Не поступатися вітру, Не відступати ні перед снігом, ані перед літньою спекою, Бути міцним тілом, Без тягаря жадібності, Залишатися стриманим, Завжди тихо посміхаючись, Щодня чотирма чашками грубого рису, місо та жменею овочів задовольнятися, У всьому ставити себе на останнє місце, а інших — попереду, Дивитися навкруги, слухати та розуміти і не забувати про це потім. У полі, в тіні соснових дерев Жити в маленькій хатині, І якщо на сході захворіла дитина — піти і доглянути її. Якщо на заході є втомлена мати — Взяти на плече її в'я́зку рису. Якщо на півдні хтось помирає — Піти і сказати, що не треба боятись. Якщо на півночі свариться хтось — Сказати їм: «Ці дрібниці суперечки не варті». Проливати сльози жалю в посуху, Бродити пригніченим, коли літо холодне, Бути тим, кого всі називають дурнем, Не підносять, І не турбують. Такою людиною Стати я хочу.
Примітки