Те́одор Сте́рджен (; 26 лютого 1918, Стейтен-Айленд, Нью-Йорк, США — 8 травня 1985, Юджін, Орегон, США) — американський письменник-фантаст і критик, також працював в жанрі фантастики жахів. На сайті Internet Speculative Fiction Database, зібрано більше 200 його історій і близько 400 оглядів.Theodore Sturgeon на Internet Speculative Fiction Database (ISFDB)

Його найвідомішою роботою є науково-фантастичний роман «Більше ніж люди» () 1953 року, який побудовано на повісті «Дитина це троє» () 1952 року. «Більше ніж люди» виграв Міжнародну премію з фантастики 1954 року, як найкращий роман, а повісті «Малюку — вже три», асоціацією письменників-фантастів Америки, присуджене п'яте місце серед «Найвидатніших науково-фантастичних повістей всього часу» в 1964 році. Теодор Стерджен тоді ж посів друге місце (після Роберта Гайнлайна) серед авторів.

В 2000 році Теодора Стерджена обрано в «Залу слави наукової фантастики та фентезі».

Біографія Стерджен народився 26 лютого 1918 в Стейтен-Айленд, Нью-Йорк. При народженні отримав ім'я Едвард Гамільтон Волдо, але в 1929, коли його матір розлучилась і побралася з Вільямом Стердженом, він змінив своє прізвище.

В 1938 році він продав свій перший твір, а в 1939 його перший науково-фантастичний твір «Дихаючи ефіром» () був опублікований в журналі «Astounding Science-Fiction». Довгий час Теодор Стерджен писав лише короткі історії, які публікувалися в різних журналах, переважно для науково-фантастичних журналів «Astounding» і «Unknown», але часто його роботи з'являлися і в звичайному літературному журналі «Argosy». Він використовував свій псевдонім «E. Волдо Гантер» (), коли два його твори входили в один випуск журналу «Astounding».

Працював «літературним негром» над романом «Гравець з протилежної сторони» (), який видався під авторством Еллері Квін в 1963 році. Цей роман отримав багато позитивних відгуків серед критиків і читачів.

Також писав сценарії до серіалу «Зоряний шлях», зокрема для епізодів «Звільнення на берег» () і «Час гніву» (). Також йому приписують винайдення вигаданих символів серіалу, зокрема перше використання фрази «Живіть і процвітайте» (), Вулканського привітання (жест рукою з розведенням середнього і безіменного пальців), а також опис шлюбних ритуалів Вулканців. А ще Стерджен написав декілька епізодів, які ніколи не були екранізовані.

Також писав сценарії до епізодів дитячого пригодницького серіалу «Земля загублених» (). Два його твори були адаптовані до серіалу «Зона сутінків». Один з них «Тарілка самотності» транслювався в 1986 і був присвячений його пам'яті. Інший епізод «Справа хвилин» був написаний за мотивами повісті Стерджена «Вчора був понеділок» (). Його роман «Killdozer!» був покладений в основі однойменного фільму 1974 року, одного з коміксів Marvel і американської рок-групи.

Теодор Стерджен належить до класиків наукової фантастики, в пік своєї популярності, в 1950-х, його твори включались в найбільшу кількість антологій, серед живих письменників, і високо оцінювались критиками. Водночас він не був популярним серед загальної публіки і виграв лише декілька нагород. Його творчість вплинула на творчість таких письменників-фантастів як Гарлан Еллісон, Семюел Ділені і Рей Бредбері.

Декілька років Стерджен жив в Спрінгфілді, штат Орегон. Помер 8 травня 1985 року від пневмосклерозу в лікарні міста Юджін.Portal, Ann (May 10, 1985). «Famed author, award-winner, dies in Eugene». The Register-Guard (Eugene, Oregon)

Бібліографія

Романи 1950 — «Сплячі самоцвіти» (). Також видавалась під назвою «Синтетична людина» (). 1953 — «Більше ніж люди» (). Роман побудований на трьох пов'язаних повістях, однією з яких є «Дитина це троє» (). 1956 — «Я, розпусник» (). Історичний роман створений заради містифікації за запитом Джина Шепарда, і вийшов під авторством Фредеріка Р. Івінга (). 1958 — «Космічний ґвалт» (). Скорочений варіант видавався під назвою «Одружитись на Медузі» (). 1960 — «Венера плюс X» (). 1961 — «Трохи твоєї крові» (). 1963 — «Гравець з протилежної сторони» (). Роман написаний Стердженом і виданий під авторством Еллері Квін. 1986 — «Боже тіло» (). Виданий посмертно.

Вибрані оповідання 1939 — «Дихаючи ефіром» (). Його перше опубліковане науково-фантастичне оповідання. 1940 — «Це!» (). Номінувалась на премію «Ретро-Г'юго» за найкращу коротку повість в 2016 році. 1941 — «Мікрокосмічний бог» (). 1941 — «Вчора був понеділок» (). 1944 — «Killdozer!». 1947 — «Зрілість» (). Номінація на премію «Сейун» в 2004. 1947 — «Руки Б'янки» (). 1947 — «Грім і троянди» (). 1948 — «Ідеальний господар» (). 1949 — «Особлива думка» (). Не має відношення до однойменного фільму 2002 року, це екранізація твору Філіпа Діка. 1949 — «Нога і могила» (). 1952 — «Малюку — вже три» (). 1953 — «Тарілка самотності» (). Номінація на премію «Ретро-Г'юго» за найкраще оповідання в 2004 році. 1953 — «Світ добре втрачений» (). За це оповідання обраний до зали слави «Gaylactic Spectrum». 1953 — «Містер Костелло, герой» (). 1955 — «[Віджет], [Ваджет], і Бофф» (). 1956 — «Умільці Ксанаду» (). 1956 — «Інша людина» (). 1956 — «А зараз новини» (). Лауреат премії «Сейун» в 2005. 1959 — «Людина що загубила море» (). Номінація на премію Г'юго за найкраще оповідання в 1960. 1960 — «Потреба» (). Номінація на премію Г'юго за найкраще оповідання в 1961. 1964 — «Як забути бейсбол» (). 1964 — «Цвях і Оракул» (). 1967 — «Якби всі чоловіки були братами, чи дозволив б одному одружитись з твоєю сестрою?» (). Номінація премію Неб'юла за найкращу повість в 1967. 1969 — «Чоловік, який навчився любити» ().Номінація премію Неб'юла за найкраще оповідання в 1969. 1970 — «Повільна скульптура» () Премія Г'юго за найкраще оповідання, премія Неб'юла за найкращу коротку повість і Премія журналу «Locus».

Див. також

Закон Стерджена Меморіальна премія імені Теодора Стерджена

Інтернет-ресурси

The Theodore Sturgeon Page — інформативний фан-сайт. Теодор Старджон на сайті «Лаборатория фантастики» The Theodore Sturgeon Literary Trust — власники прав на твори Стерджена. Theodore Sturgeon's online fiction на Free Speculative Fiction Online

Примітки