Лутига татарська Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович, лутига стрепіхата (Atriplex tatarica L.) — вид рослин з роду лутига (Atriplex) родини амарантових (Amaranthaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика

Ярий однорічник. Рослина 10-100 см заввишки, з прямим або лежачим стеблом, що при плодах часто червоніє. Листки сірувато-зелені, чергові, черешкові, трикутно-яйцеподібні або довгасто-яйцеподібні, рідше більш вузькі, виїмчасто-зубчасті або лопатеві, часто по краю волосисті, дуже коротко загострені. Квітки зібрані в безлисті кінцеві колосоподібні суцвіття, облистяні тільки в найнижчій частині. Пильникові квітки п'ятичленні, маточкові сидять по 3-20 в колотівках без оцвітини. Насіння 2,5-3 см в діаметрі, округле, блискуче, голе, коричневе. Цвіте і плодоносить в липні-вересні. Мінімальна температура проростання насіння 3-4 °C, оптимальна — 18-22 °C.

Число хромосом: 2n = 36.

Поширення

Природний ареал

Африка Північна Африка: Алжир; Єгипет; Марокко; Туніс Азія Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Єгипет — Синайський півострів; Іран; Ізраїль; Йорданія; Туреччина Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан Сибір: Алтайський край, Західний Сибір Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменистан; Узбекистан Монголія: Монголія Китай: Ганьсу, Цинхай, Синьцзян, Тибетський автономний район Тропічна Азія Індійський субконтинент: Пакистан Європа Середня Європа: Австрія; Німеччина; Угорщина; Словаччина Східна Європа: Білорусь; Російська Федерація — Європейська частина; Україна (вкл. Крим) Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Іспанія

Інтродукція

Європа Середня Європа: Чехія; Німеччина; Польща Східна Європа: Естонія; Латвія; Литва Південно-Західна Європа: Франція Північна Америка Північний Схід США: Коннектикут, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсільванія Південь США: Алабама, Флорида Південна Америка: Аргентина; Чилі

Екологія

Жаростійка рослина. Добре переносить засоленість ґрунту. Як рудерал росте на солончаках, узбіччях, сміттєвих місцях, в долинах річок. Найпишніше розростається на слабо осолонених ґрунтах, досягаючи людського зросту. Зростає групами і утворює зарості.

Господарське значення Широко розповсюджений бур'ян, особливо в степовій і пустельній зонах. Засмічує посіви бавовнику і люцерни, в городах, садах, виноградниках. Фітоалерген.

Захисні заходи: ретельна обробка ґрунту, знищення бур'яну на необроблених місцях.

Примітки

Див. також Список видів роду Лутига

Література Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. Никитин В. В. Сорные растения флоры СССР. Ленинград: Наука, 1983. 454 с. Сорные растения СССР, т. 2. Ред. Келлер Б. А., Любименко В. Н., Мальцев А. И. и др. Л.: Изд-во АН СССР, 1934. 244 с. Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. Санкт-Петербург: ВИР, 1998. 344 с. Бур'яни України (визначник-довідник). Ред. Вісюліна О. Д. Київ: Наукова Думка, 1970. 508 с. С. 105–106. Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). Cabrera, A. L., ed. 1965-1970. Flora de la provincia de Buenos Aires. Chinese Academy of Sciences. 1959-. Flora reipublicae popularis sinicae. Davis, P. H., ed. 1965-1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. Erhardt, W. et al. 2008. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. Euro+Med Editorial Committee. Euro+Med Plantbase: the information resource for Euro-Mediterranean plant diversity (on-line resource). FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. Gleason, H. A. & A. Cronquist. 1963. Manual of vascular plants of northeastern United States and adjacent Canada. Grubov, V. I. 2001. Key to the vascular plants of Mongolia. Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. Jalas, J. & J. Suominen. 1972-. Atlas florae europaeae. Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. Stewart, R. 1972. An annotated catalogue of the vascular plants of West Pakistan and Kashmir. Tai Hyun Chung. 1965. Illustrated encyclopedia of fauna & flora of Korea, vol. 5, Tracheophyta. Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). Zohary, M. & N. Feinbrun-Dothan. 1966-. Flora palaestina. Zohary, M. 1950. The flora of Iraq and its phytogeographical subdivision.

Джерела

Посилання http://www.tropicos.org/Name/7200218 Atriplex tatarica L. на сайті «Плантариум»