Йо́ганн-Бапти́ст Штра́ус II (; 25 жовтня 1825 — 3 червня 1899) — австрійський композитор, скрипаль, диригент. Старший син Йоганна Штрауса-старшого.

Біографія Народився 25 жовтня 1825 року у Відні. 1844-го організував власний концертний ансамбль, що потім переріс в оркестр і незабаром приніс популярність Штраусу-диригенту і композиторові. По смерті батька Штраус об'єднав його оркестр зі своїм і здійснив концертні поїздки по європейських містах; у 1856-65 роках й 1869 році бував у Російській імперії, керував літніми концертними сезонами в Павловську (під Петербургом), де виконував твори західноєвропейських, російських композиторів і власну музику. У 1863-70 роках — диригент віденських придворних балів.

1870 року відмовився од роботи придворного диригування, що, однак, не завадило йому продовжувати гастролі з тріумфальним успіхом. У 1872 році Штраус гастролював у США, в 1872 й 1886 роках виступав у Москві й Петербурзі. У 1871 році Штраус написав свою першу оперету — «Індиго та 40 розбійників», а після успішної прем'єри третьої оперети Штрауса — «Летюча миша», він здобув всесвітнє визнання як оперетний композитор.

У 1862 році Йоганн Штраус одружився зі співачкою (), яка вже мала до нього трьох дочок і чотирьох синів, що, однак, не завадило їхньому шлюбу. Разом вони прожили до 1878 року, коли Єтті Трефц померла. Уважають, що саме вона надихнула Штрауса на роботу в оперетному жанрі.

Другий шлюб Штрауса з актрисою Анґелікою Дітріх не був щасливим, що змусило композитора подати на розлучення. Відмова Римо-католицької церкви у розлученні змусила Штрауса перейти у протестантизм та змінити громадянство, у 1887 році він прийняв громадянство держави Саксен-Кобург-Готи. У серпні 1887 року Штраус одружився втретє з Аделлю Дойч, якій пізніше він присвятив популярний вальс «Адель».

У 1892 році Йоганн Штраус спробував себе в оперному жанрі, проте його єдина опера — «Лицар Пасман» (Ritter Pásmán) не набула популярності. У травні 1899 року він застудився на ранку в придворному театрі, де диригував увертюрою до «Летючої миші», почалося запалення легенів, яке стало для композитора фатальним. 3 червня 1899 року Штраус помер. Похований Йоганн Штраус на Віденському центральному кладовищі.

Творчість Штраус — найвидатніший майстер віденського вальсу і віденської оперети. Написав близько 500 творів танцювальної музики (вальси, польки, мазурки), які підняв на високий художній рівень. Спирався на традиції Франца Шуберта, Карла-Марії фон Вебера, Йозефа Ланнера, а також свого батька (у тому числі розвинув форму 5-частинного вальсового циклу з інтродукцією і кодою), симфонізував вальс і додав йому індивідуальну образність. Романтична натхненність, мелодійна гнучкість і краса, опора на австрійський міський фольклор, практику побутового музикування обумовили популярність вальсів Штрауса «Прощання з Петербургом» (1858 рік), «Життя артиста», «На прекрасному блакитному Дунаї» (обидва — 1867 рік), «Казки Віденського лісу» (1868 рік), «Віденська кров» (1873 рік), «Весняні голоси» (1883 рік), «Імператорський вальс» (1890 рік) як в Австрії, так і в інших країнах.

Штраус почав писати оперети під впливом Жака Оффенбаха в 1870-х роках. Однак, на відміну од драматургійно насиченої французької оперети, в опереті Штрауса панує стихія танцю (залучається головним чином вальс, а також чардаш, галоп, мазурка, кадриль, полька тощо). Вершини творчості Штрауса в цьому жанрі — «Летюча миша» (1874), «Ніч у Венеції» (1883), «Циганський барон» (1885). Штраус вплинув на творчість Оскара Штрауса (не був його родичем, але діставав поради від нього щодо роботи в театральному жанрі), Франца Легара, Імре Кальмана, а також Ріхарда Штрауса (опера «Кавалер троянди»). Музику Штрауса цінували його сучасники — Й. Брамс, М. А. Римський-Корсаков, П. І. Чайковський та інші.

Брати Йозеф Штраус (1827–1870) — автор популярних оркестрових п'єс; диригент в оркестрі Штраусів з 1853 року, з яким гастролював по європейських містах (у 1862 році — в Павловську). Едуард Штраус (1835–1916) — автор танцювальних творів; скрипаль і диригент в оркестрі Штраусів, з яким в 1865 і 1894 роках виступав з концертами в Петербурзі й Павловську; з 1870 року став спадкоємцем Йоганна Штрауса на посаді диригента віденських придворних балів.

Твори

Комічна опера Лицар Пасман (1892, Відень); балет Попелюшка (оркестрував Й. Баєр; 1901, Берлін); оперети (16) Індиго та 40 розбійників (1871) Римський карнавал (1873), Кажан (1874), Каліостро у Відні (1875), Князь Матусаїл (1877), Піжмурки (1878), Мереживна хустка королеви (1880), Весела війна (1881; усе — Відень), Ніч у Венеції (1883, Берлін), Ромський барон (1885), Сімпліцій (1887), Принцеса Нінетта (1893), Яблучне свято (1894), Підмаренник запашний (1895), Богиня Розуму (1897; усе — Відень); оркестрові — вальси (близько 160) Пісні кохання (1852), Прощання з Петербургом (1858), На прекрасному блакитному Дунаї (1867), Життя артиста (1867), Казки Віденського лісу (1868), Вино, жінки та пісні (1869), Тисяча і одна ніч (1871), Віденська кров (1873), Каліостро (1875), Прекрасний травень (1877), Троянди з півдня (1880), Поцілунок (1881), Весняні голоси (1883), Лагуни (1883), Віденські жінки (1886), Імператорський вальс (1888) та інші; польки (117), кадрилі (понад 70), галопи (32), мазурки (31), марші (43) та інші.

Переклади українською Українська поетеса і перекладачка Тетяна Череп-Пероганич переклала з російської інструментальні твори Йоганна Штрауса для голосу «Блакитний Дунай» (слова невідомого автора), «Казки Віденського лісу» (слова С. Степанової) з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко. Ці переклади увійшли до видання «Душа — се конвалія ніжна…», що вийшло друком в 2021.

Вшанування пам'яті Вулиця Штрауса у містах Дніпро, Кривий Ріг, Горлівка.

Провулок Штрауса у Дніпрі.

Див. також 4559 Штраус — астероїд, названий на честь композитора . Курсалон

Примітки

Посилання

Біографія Й. Штраус на сайті А.Чубрика Johann Strauss, the Younger (AUSTRIAN COMPOSER)  // «Encyclopaedia Britannica» Johann Strauss Biography / IMDB