Гірськи́й віск — суміш органічних сполук, одна із складових частин торф'яних та буровугільних бітумів, яка залишається після розчинення бітумних смол в ацетоні. Кількість воску у бітумах верхових торфів 16,6-55,7 %, низинних — 42,4-80,9 %.
Інша назва — монтан-віск. Іноді гірським воском називають озокерит.
Одержання Одержують гірський віск хімічною переробкою торфу та бурого вугілля, шляхом екстракції бітумів органічними розчинниками і наступного очищення від смол.
Застосування Широке застосування гірського воску обумовлене унікальністю його фізико-хімічних властивостей: високою вологостійкістю, хімічною стійкістю до кислот та різних окисників, механічною міцністю і здатністю створювати тверді блискучі покриття, відносно високою температурою плавлення (до 90°С), високою розчинністю в органічних розчинниках, малою електропровідністю, здатністю давати стійкі композиції з парафіном, стеарином, що підвищує температуру плавлення суміші.
Гірський віск застосовують більш ніж у 20 галузях промисловості, він входить до складу багатьох продуктів побутової хімії (паст, кремів, фарб, лаків тощо).
Гірським воском називають також озокерит.
Видобування в Україні В Україні у 1959 р. було введено в експлуатацію Семенівський завод гірського воску в м. Олександрії (Кіровоградщина).
Як сировина для виробництва гірського воску тут використовується буре вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке має до 25 % смоли в продуктах екстракції.
Див. також Бітуми Озокерит Список мінералів
Джерела
Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В., Білецький В. С. Основи хімії і фізики горючих копалин. (Підручник з грифом Мінвузу). — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 640 с.