«Депортіво Алавес» () — професіональний іспанський футбольний клуб з міста Віторія-Гастейс. Домашні матчі проводить на стадіоні «Мендісорроса», який вміщує 19 900 глядачів.
Історія Футбол краю Алави, що на Піренеях, асоціюється із набутками місцевого футбольного колективу зі столиці краю — Віторії-Гастейс, яка з початку ХХІ століття стає адміністративним центром Басконії. І саме на цей час припало друге відродження футболу Алави, зокрема головного клубу краю — «Депортіво Алавес».
Початки (1905—1928) Період спортивних захоплень в історичному центрі басків Віторії-Гастейс охоплює появу футболу на біскайському узбережжі, створення футбольних баскських команд та участь «Депортіво Алавес» у перших футбольних турнірах Біскаї, загальноіспанських першостях і здобутки в них.
Передісторія Після нових відцентрових політичних рухів на теренах занепалої Іспанської імперії, наприкінці 19-го століття (опісля Карлітських воєн та послаблення іспанської монархії), поставали нові економічні відносини в країні. Біскайський регіон був відомий видобутком залізної руди та глибоководними портами, через які іспанці й баски мали розгалужені зв'язки зі всім світом. Отож, футбол, що наприкінці 19-го століття домінував у Британії, завдяки британцям і поширився на Піренейському півострові, найактивніше — саме на біскайському узбережжі і серед басків. А вже після утвердження на узбережжі, захоплення спортивними іграми поступово підхопили й інші краї та території в середині Піренеїв, зокрема в долинах Алави почали гуртуватися ватаги краян, з метою спортивного відпочинку.
Нарівні з футболом на Піренеях на десяток років раніше став популярним велоспорт. У кожному поселенні існувало по кілька команд/ватаг велосипедистів, які вже наприкінці 20-го століття проявляли себе в численних велоперегонах по Піренейським горам. Чимало велосипедистів стали зачинателями й інших видів спорту: гімнастики, туризму, футболу тощо. Саме юнаки з велоклубів Віторії-Гастейс, мандруючи країною, зустрічалися з аматорами футболу, навчалися цієї англійської гри, а потім і самі практикували її на місцевих фестивалях.
Поява футбольних ватаг Появі футболу в Алаві передувало загальнобаскське захоплення велосипедами, які наприкінці ХІХ і на початку ХХ століття були найпопулярнішим захопленням в усій Європі. Завдяки гірським рельєфам і розвинутій транспортній мережі в краї, велосипеди поступово ставали основним видом пересування та відпочинку місцевих мешканців (особливо у міщан). Тоді ж були створені численні спортивні велоасоціації та клуби й проводилося чимало змагань. Провінція Алавес не пасла задніх, її два велоклуби «Unión Sportiva Alavesa» («Об'єднання спортовців Алави») та «Ciclista Vitoriana», створені в 1905 році, набули популярності в Біскаї завдяки значній кількості велосипедистів та їхнім спортивним успіхам на змаганнях і фестивалях.
Беручи участь у фестивалях і спортивних змаганнях, велосипедисти не обмежувалися самими велосипедами, вони часто прилучалися до інших видів змагань. Невдовзі, майже в усіх навчальних закладах Віторії-Гастейс, юнаки ганяли м'яча і формували ватаги, задля суперництва поміж собою. Кількома роками пізніше, спортсмени-аматори вирішили відмежуватися від копіювання англійських спортивних клубів (Unión Sportiva) з наміром створити національну асоціацію спорту «Deportivo Alavesa» (Спорт Алави). Вони навіть провели кілька спішних спарингів у межах виставкових ігор по Біскаї, але так і не втрималися на спортивному видноколі Алавеса.
Натомість «Unión Sportiva Alavesa» вже спромоглася награвати першу повноцінну футбольну ватагу, а в поєднанні з аматорами «Ciclista Vitoriana» у них сформувався цілком боєздатний футбольний колектив, з яким вони почали проводити повноцінні турнірні виїзди. За сприяння функціонера-ентузіаста Вісенте Переса ці спортивні клуби-асоціації, 14 лютого 1909 року, утворили першу повноцінну команду під назвою «Vitoria Foot-Ball Club». Саме вона стала зачинателем футбольного руху в провінції, довкола неї гуртувалися перші футбольні ватаги молоді. Беручи участь у фестивалях і турнірах у сусідніх містечках Басконії, вони репрезентували спорт Алави за її межами. Саме їм судилося стати провісниками футболу й зачинателями нових футбольних клубів та команд в краї: «Álava Fútbol Club», «Vitoria Club», «Regimiento de Guipúzcoa», «Regimiento de Cuenca», «Colegio Corazonistas», «Recreación de Logroño», «Sporting Club Mirandés», «Sporting Club», «New Club», «Colegio Marianistas»перші футбольні ватаги Алави. Напередодні 1920-х років в краї уже налічувалося понад 10 футбольних колективів, які проводили між собою товариські й показові ігри і навіть виїжджали за межі Алави, до Сан-Себастьяна чи Памплони. В таких матчах, на міжрегіональному рівні, алавійці виставляли найкращу свою команду — так зароджувалися первістки «Club Deportivo de Vitoria» (1915 року), які вказували на потребу утворення єдиного сильного клубу зі столиці Алави.
«Sport Friend's Club» (1920) Першою суто футбольною формацією на теренах Віторії-Гастейс вважається «Sport Friend's Club». Заснований у липні 1920 року на зразок англійських футбольних колективів і сформований переважно зі студентів університетів та коледжів краю, які, так чи інакше, проводили свої сесії в Англії, а звідти й привезли нове захоплення — футбол. Команда провела кілька товариських матчів із місцевими аматорськими ватагами (студентів і робітників), а також виїздила на фестивалі в сусідні міста з показовими матчами.
Ватага «Друзів спорту» ганяла м'яча на кількох місцевих майданчиках: «campo de Arana», «la campa del aeródromo de Lakua», «el camino de Lasarte», «el campo de Cervantes», «el campo de El Pasiego», які тільки розміром годилися для гри. Тож головною тоді футбольною ареною міста став майданчик «Campo del Camino de Lasarte», впродовж 3 років тут проведені були перші знакові футбольні баталії у Віторії-Гастейс. Футбольні історики краю зазначають, що в перший рік свого існування протокоманда алавесців провела 8 матчів (4 перемоги, 3 поразки і один нічийний результат)«El Sport Friend's Club, jugó 8 partidos, con 4 victorias, 3 empates y una derrota…».
«Друзі спорту» свій перший офіційний матч провели 28 березня 1920 року зі збірною студентів краю і перемогли з рахунком 1:0. 18 квітня відбувся повторний поєдинок, і знову «Sport Friend's Club» здобув перемогу з рахунком 2:0. А 4 липня 1920 року відбулася вже перша офіційна гра команди, в якій вони розгромили сусідів «Спортинг Мірандес» («Sporting Club Mirandés») з рахунком 6:0. В історії клубу його першими гравцями вважаються самі ці футболісти, що розгромили аматорів з сусіднього містечка: C. Albéniz, Alberto Ruiz, José Cabezas, F. Albéniz, Santiago Lorente, Luis Apráiz, Jesús Castresana, Ramón, Modesto Echevarría, I. Sarralde і Félix Lorente. До зими 1921 року команда провела це кілька товариських ігор (в Міранді та Логроньєсі), щоразу виходячи на поле в білих футболках та шортах. Такі було закладено традицію кольорів майбутнього клубу зі столиці Алавесу.
Заснування клубу Наприкінці 1920 року для зачинателів «Sport Friend's Club» назріло питання його офіційної юридичної реєстрації. Очільники клубу звернулися до муніципалітету й підготували установчі документи. Згідно з тодішніми приписами в іспанських урядах і муніципалітетах, громадські установи й асоціації мали відходити від засилля іноземних назв і традицій. Тому засновники клубу мусили змінити назву — на «Deportivo Alavés». Тож на чергових загальних зборах, 23 січня 1921 року, було затверджено назву клубу та його президента: Іларіо Дорао Аньїгес (Hilario Dorao Íñiguez).
Незабаром була проведена перша гра команди, уже в новому статусі та з новою назвою й емблемою клубу. Спортовці іспанського полку Куенка кинули виклик аматорам з Віторії-Гастейс і програли з рахунком 2:3[Перша офіційна гра в зміненому статусі та назві команди|https://web.archive.org/web/20160922003855/http://www.glorioso.net/noticia-13405-Historia_Albiazul__Como_nació_el_actual_Club_Deportivo_Alavés.html]. Впродовж наступного року команда столиці Алавесу провела десятки офіційних товариських ігор з колективами ближніх містечок і виїжджала на узбережжя Біскайської затоки, набуваючи досвіду й слави в іграх з «Colegio de los Sagrados Corazones de Miranda», «el Logroño Recreation Club», «el Haro Sport Club», «el Vizcaya Unión Club», «el Vitoria F.C.», «el Sporting Club Mirandés» та іншими.
«Славетні» (1928—1956) «Депортіво» — це команда, яка вважається засновником Сегунди і яка в перших сезонах здобула перемогу в ній та піднялася до Ліги найсильніших іспанських клубівСходження Алавесу до еліти іспанського футболу, в часи заснування Ла Ліги l. Команду тих часів називали кузнею талантів для фаворитів змаганьDe la historia de El Glorioso, como cuando estrenó su casillero de ascensos a Primera División en 1930. «Tenía a tres grandes jugadores que se llevó el Real Madrid al año siguiente por 60.000 pesetas: Ciriaco, Quincoces y Manolo Olivares».
У колі перших іспанських клубів Заснований в 1921 році, клуб уперше досяг Ла Ліги вісім років по тому, уже в другому сезоні щойно сформованої Ла Ліги, провівши там три сезони.
Повоєнні, 8 сезонів Терсери Потрапивши до Терсери, внаслідок реорганізації футболу Іспанії та іспанських футбольних ліг, алавесці переходили в статус аматорів, що для них було неприпустимо. Відтак уже з першого сезону, 1943—1944 років, вони намагалися пробитися до сильніших. Але зайнявши 2 місце в своїй зоні - вони не змогли піднятися на рівень вище. А всі наступні сезони «Депортіво Алавесу» пройшли по низькосхідній турнірній кривій: 3, 5, 7, 10, 12 місця — свідчили про важкий стан команди, а 7 тренерів (які мінялися, майже, щосезону) не давали впевненості ні клубу, ні тим 1600 сосіос, ні гравцям. Склалося враження, що команда ввійшла в стан старожилів Терсери, зокрема в другій групі, яка складалася з 18 клубів, зазвичай з півночі Іспанії (басків, галісійців та наварців).
Лише на початку 50-х років ХХ-го століття, президенту Хосе Марії Аресті вдалося стабілізувати стан клубу та надихнути гравців на довгоочікуваний шанс — піднятися в класі. Саме 1950—1951 року підопічні Лоренцо Аусина Тура пробилася в фінальний турнір і, перемігши астурійців «Каудала», піднялися в Сегунду.
Успіхи в Сегунді молодої кантери Повернення до Сегунди було сприйнято громадою Віторії із завзяттям: ще на тисячу осіб збільшилась кількість сосіос клубу, матчі, навіть товариські, відбувалися за значного ажіотажу. Нові очільники клубу, на чолі з Карлосом Кабальєро, прикликали до команди її кращих вихованців та кількох маститих ветеранів і не побоялися доручити вихованцям кантери основні ролі в команді. Відтак вони захопили лідерство в лізі, у сезоні 1951-52 років, але брак досвіду призвів до втрат позицій. Кабальєро кинувся виправляти ситуацію, перетасовуючи тренерський корпус, але це не дало позитивного результату — лише 9 місце, у підсумку.
Наступний сезон, довелося покладатися уже лише на власні сили: чимало ветеранів полишили команду, а юнаки ще набиралися досвіду. Тому Кабальєро, в сезоні 1952—1953 років, вибрав їм наставником колишню зірку мадридських реалістів Антоніо Алсуа (Antonio Alsúa), який приїхав закінчувати футбольну кар'єру до рідних баскських країв. Але окрім тренувань, Антоніо ще й виводив команду на кожну гру, будучи її граючим тренером. Неодноразово, він своїм прикладом та діями надихав молодь, до футбольних звершень, і їм лише дещиці не вистачило, щоби спробувати пробитися до ліги найсильніших. 4 місце — то був незаперечний успіх колективу.