Мефона (, ) — одинадцятий за віддаленістю від планети природний супутник Сатурна. Це невеликий супутник, що за формою схожий на яйце і обертається за межами системи кілець Сатурна. Його орбіта знаходиться між орбітами Мімаса й Енцелада.
Історія спостережень Мефона була відкрита групою астрономів на чолі з Кароліною Порко (Cassini Imaging Team) 1 червня 2004 року. Проте, тільки у 2012 році вдалося отримати перше чітке зображення супутника зроблене космічним апаратом «Кассіні».
Після відкриття супутник отримав тимчасове позначення S/2004 S 1. Мефону також називають Сатурн XXXII (32). Космічний апарат «Кассіні» двічі відвідував супутник, а найближче наблизився 20 травня 2012 року, перебуваючи на відстані 1900 км.
Назва «Мефона» була затверджена Робочою групою МАС з номенклатури планетної системи 21 січня 2005 року. Вона була ратифікована на Генеральній асамблеї МАС у 2006 році. Назва походить від імені Мефони (грец. Μεθώνη), однієї з Алкіонід, семи прекрасних дочок велетня Алкіонея.
Орбіта Орбіта Мефони знаходиться під впливом резонансу середнього руху 14:15 зі значнобільшим Мімасом. Це призводить до того, що її осцилюючі орбітальні елементи змінюються з амплітудою близько 20 км (12 миль) у великій піввісі та 5° у довготі перигелію в часовому масштабі близько 450 днів. Ексцентриситет також змінюється, хоча і в різних часових масштабах, від 0,0011 до 0,0037, а нахил — від приблизно 0,003° до 0,020°.
Фізичні характеристики У травні 2012 року космічний апарат «Кассіні» зробив перші знімки Мефони зблизька, які показали надзвичайно гладенький, але не сферичний супутник. Вважається, що інші супутники, розташовані в межах тієї ж дуги, — Паллена та Анфа — мають подібну форму.
Гладкість і ідеальна еліпсоїдальна форма Мефони свідчать про те, що вона має рівномірну поверхню, яка, ймовірно, складається переважно з крижаного пилу — матеріалу, який може бути достатньо рухливим, що пояснює відсутність кратерів на поверхні супутника. Ця властивість матеріалу змушує Мефону набувати форми трьохосного еліпсоїда, тобто еліпсоїда, в якому всі 3 головні осі мають різну довжину. Ці відмінності відображають баланс між приливними силами, що чинить Сатурн, і відцентровими силами від власного обертання супутника, а також власною силою тяжіння супутника.
Найдовша вісь Мефони спрямована у бік Сатурна і в 1,6 раза довша за її полярну вісь. Це видовження спричинене приливними силами, тоді як видовження її проміжної вісі (в 1,07 раза довшої за полярну вісь) спричинене відцентровою силою обертання Мефони.
Малощільний реголіт Метона може реагувати на удари таким чином, що його поверхня вирівнюється швидше, ніж на твердих супутниках, таких як Янус або Епіметей. Рух реголіту також може сприяти більш «екзотичним» процесам, таким як електростатичні ефекти.
Мефона має дві чітко виражені області альбедо зі значеннями 0,61±0,06 і 0,7±0,03. Більш темна з цих областей розташована в центрі передньої частини Мефони, що нагадує теплові аномалії на передній півкулі Мімаса і Тефії, було висловлено припущення, що причиною цього є підвищена експозиція електронам з магнітосфери Сатурна. Однак у цих прикладах теплові аномалії збігаються з виразним забарвленням в ультрафіолетовому/інфрачервоному діапазоні, яке в випадку Мефони є або дуже слабким, або таким, що не піддається виявленню. Отже, причиною може бути фізична, а не хімічна відмінність. Можливими причинами є варіації розміру часток реголіту, ущільнення або мікроструктури частинок.
Припускаючи, що Мефона знаходиться в гідростатичній рівновазі, тобто що її видовжена форма просто відображає баланс між силою припливів, спричинених Сатурном, і гравітацією Мефони, її щільність можна оцінити як: 0,31+0,05−0,03 г/см3, що є одним з найнижчих значень щільності, отриманих або виведених для тіл Сонячної системи.
Корисні посилання Робоча група з номенклатури планет — Назви і відкривачі планет і супутників Циркуляр МАС №8389: Оголошення про відкриття S/2004 S 1 і S/2004 S 2 Циркуляр МАС №8471: Нові назви супутників Сатурна (21 січня 2005 року).
Посилання