Війна за незалежність Еритреї — збройний конфлікт, що проводилася еритрейськими збройними угрупованнями за незалежність від Ефіопії в другій половині XX століття.

Передумови У 1890—1941 роках Еритрея була колонією Італії, потім — протекторатом Великої Британії. 2 грудня 1950 року ООН прийняла резолюцію № 390А про об'єднання Еритреї та Ефіопії в рамках федерації. Рішення набрало чинності 15 вересня 1952 року. Більшість еритрейців виступала за незалежність своєї країни, в той час як Ефіопія намагалася позбавити Еритрею статусу автономії. Сформований наприкінці 1950-х років Фронт визволення Еритреї (ФВЕ) у вересні 1961 року почав збройну боротьбу за незалежність. У відповідь на це в 1962 році імператор Ефіопії Хайле Селассіє позбавив Еритрею статусу автономії, розпустивши її парламент.

Хід війни У 1970-ті роки в рядах ФВЕ стався розкол. Від Фронту відокремилися кілька інших організацій, найзначнішим з яких був Народний фронт визволення Еритреї (НФВЕ). У 1974 році в результаті військового перевороту Хайле Селассіє був повалений, і до влади прийшов революційний уряд, який незабаром встановив тісні зв'язки з СРСР. Незважаючи на зміну політичного режиму, війна в Еритреї тривала. Символом еритрейської боротьби за незалежність стало місто Накфа, сильно зруйноване в результаті авіанальотів ВПС Ефіопії (після закінчення війни на честь міста була названа еритрейська валюта). Протистояння Ефіопії ускладнювалося тим, що між ФВЕ і НФВЕ двічі мали місце внутрішні конфлікти. В результаті міжусобиць ФВЕ до початку 1980-х втратив значну частину свого впливу, і його загони відійшли в Судан.

У 1988–1991 роках еритрейські партизани завдали армії Ефіопії кілька важких поразок (зокрема, під Афабетом, де був вщент розгромлений ефіопський армійський корпус), що збіглося з припиненням радянської військової допомоги Аддис-Абебі. У самій Ефіопії йшла громадянська війна. У травні 1991 року уряд покинув країну. Еритрея фактично домоглася своєї незалежності після трьох десятиліть збройної боротьби. За угодою з новим ефіопським урядом у квітні 1993 року в Еритреї був проведений референдум, за підсумками якого 24 травня країна офіційно була проголошена незалежною.

За час війни загинуло понад 150 тис. еритрейців — партизан та мирних жителів, 400 тис. осіб стали біженцями. Ефіопія також понесла значні втрати, що обчислюються десятками (за деякими оцінками — сотнями) тисяч людей.

Незалежність У квітні 1993 року еритрейський народ майже одноголосно проголосував за незалежність, і це було підтверджено місією спостерігачів ООН, яка контролювала проведення референдуму в Еритреї. 28 травня 1993 року Організація Об'єднаних Націй офіційно визнала незалежність Еритреї, нижче наведені результати референдуму:

+Результати референдуму Регіон Ви хочете, щоб Еритрея була незалежною і суверенною державою?Загальний Так Ні недійсніАсмара 128,443 144 33128,620Барка 4,425 47 04,472Денкалія 25,907 91 2926,027Гаш-Сетіт 73,236 270 073,506Гамазін 76,654 59 376,716Аккель Гузай 92,465 147 2292,634Сахель 51,015 141 3151,187Семхар 33,596 113 4133,750Серай 124,725 72 12124,809Сенхіт 78,513 26 178,540Борці за свободу 77,512 21 4677,579Судан 153,706 352 0154,058Ефіопія 57,466 204 3657,706Інші 82,597 135 7482,806% 99.79 0.17 0.03

Див. також Ефіопо-еритрейський конфлікт 933-й пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ СРСР

Примітки

Посилання Війна за незалежність Еритреї 1961—1993 Війна за незалежність Еритреї