Битва за Чернігів (1941) — битва початкового періоду німецько-радянської війни між з'єднаннями та частинами Південно-Західного фронту та 2-ї армії Вермахту за контроль над містом Чернігів.В результаті німецьким військам вдалося захопити місто. Ця стратегічна перемога надалі дозволила німецькій армії завдати удару радянським військам, які захищали Київ, відрізати їм шлях до відступу та оточити.
Становище в липні-серпні 1941 року Доля Чернігова залежала від загального перебігу подій на фронті. У липні-серпні 1941 року велися великі битви за Смоленськ і Київ, північніше і південніше від Чернігова. Під Смоленськом німці здобули важку перемогу, однак вони ніяк не могли оволодіти Києвом. Тому перед німецьким командуванням постала дилема: продовжувати наступ на Москву, полишивши на півдні непідкорений Київ, чи кинути всі сили проти столиці України. Був прийнятий другий варіант. Гітлер видав директиву, за якою основні сили групи армій «Центр» (піхотна армія й танкова група генерала Гудеріана) розверталися від Смоленська і Гомеля на південь. Це потужне угруповання мало з півночі завдати удару радянським військам Південно-західного фронту, які захищали Київ, відрізати їм шлях до відступу, оточити і повністю знищити.
Безпосередньо в бік Чернігова спрямували сили восьми німецьких дивізій. Інша група військ, у складі двох найкращих танкових корпусів, мала швидко форсувати Десну між Черніговом і Новгород-Сіверським та рухатись далі у південно-східному напрямку для з'єднання з німецькими частинами, які наступали від Дніпропетровська. Судячи з цієї директиви та інших наказів німецьке командування надавало великого значення швидкому захопленню Чернігова. З іншого боку, радянське командування почало спішно підтягувати війська до Чернігова і Десни. Так на кілька днів місто опинилось в епіцентрі однієї з найбільших битв Другої світової війни.Лепявко С. А. Чернігів у роки війни (1941—1943). — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. с. 14-15
Підготовка до бойових дій
Дії керівних органів міста Влітку 1941 року міський комітет партії вирішив низку питань: про переведення промислових підприємств на випуск військової продукції; про створення винищувального батальйону для охорони важливих об'єктів та виловлювання ворожих парашутистів; про підготовку до відправлення у східні райони країни найбільш цінного обладнання фабрик та заводів; про евакуацію населення; про будівництво оборонних споруд на західному та північному підступах до Чернігова; про допомогу містян приміським колгоспам у збиранні врожаю.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 9-10
Підготовка цивільного населення Відповідно до вказівки місцевої влади мешканці міста почали заклеювати віконне скло паперовими стрічками навхрест для запобігання випадінню їх від вибухової хвилі під час можливого ворожого бомбардування. Також був виданий наказ вирити у житлових дворах примітивні бомбосховища у вигляді траншей Г-подібної форми завширшки 1 метр і глибиною 2 метри.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: РИК «Деснянская правда», 1995. с. 13
Чоловіки і жінки, які через різні обставини не підлягали мобілізації, вступали до лав народного ополчення. Всього в місті до ополчення вступили 2059 осіб, в тому числі 708 жінок.«Черниговская областная партийная организация в годы Великой Отечественной войны». К., 1987., с 19.
Розгорнулася масова підготовка населення з протиповітряної оборони, розрахована на 15 годин (з них 13 годин практичних занять). Вона передбачала вивчення методів гасіння запалювальних бомб під час їхнього потрапляння в житлові та інші споруди, користування протигазом, надання першої невідкладної допомоги потерпілим від отруйних речовин. Ці навчання проводилися працівниками Осоавіахіма. Заняття проводили у парках, скверах та пустирях.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 14
Підготовка партійного підпілля до боротьби з німецько-фашистськими загарбниками в разі окупації Чернігова противником почалася з обговорення цього питання наприкінці червня 1941 року під час засідання міського партійного активу за участі секретарів партійних організацій, керівників підприємств, установ та іншого активу.
В місті планувалося залишити групи підпільників по 5-7 чоловік. Всього залишалося 7 груп та близько десяти підпільників-одинаків. Групи були створені на залізничній станції Чернігова, електростанції, вузлі зв'язку та інших підприємствах. Для потреб підпілля на околицях міста заклали дві таємні бази зі зброєю та продуктами.Кузнецов Г. А. Летопись города Чернигова периода Великой отечественной войны 1941—1945 гг. — Чернигов: Деснянская правда, 1992., с. 9-10
Військова підготовка У Чернігові та його околицях розгорнули декілька військових шпиталів. Під них відвели шкільні споруди. Великий шпиталь, в якому лікували не лише радянських воїнів, але й поранених німецьких військовополонених, відкрили на базі школи № 2 ім. Войкова по вул. Пролетарській.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 13
З 27 липня 1941 р. в Чернігові почала працювати спецшкола з підготовки командирів партизанських загонів та інструкторів, що була організована ЦК КП(б)У. Вона розташовувалася в Подусівському лісі. Пропускна спроможність школи 150—200 чол. за триденної програми навчання. Після такої, більш ніж спішної, підготовки випускників курсів озброювали та різними способами перекидали на територію, що була зайнята ворогом.
У місті також діяла спецшкола Розвідуправління Південно-Західного фронту, що розташовувалася в приміщенні цукротресту на Валу (нині тут знаходиться Державний архів Чернігівської області). Курс навчання збору розвідувальної інформації, підривній справі, конспірації, володінню різними видами зброї, методами зв'язку тривав 10-12 днів і більше. Підготовлені в цій школі розвідники і диверсанти переправлялися літаками у тил до німців на Правобережній Україні.
У садибі на розі вулиць Фрунзе та Чернишевського розташовувалася спецшкола розвідвідділу 5-ї армії. Там пройшов підготовку загін спеціального призначення, сформований переважно з активістів комсомольської організації. Курсантів до цієї школи відбирав Чернігівський міськком ЛКСМУ з когорти хлопців і дівчат, які до війни займалися в гуртках Осоавіахіму й могли влучно стріляти, знали радіосправу або захоплювалися парашутним спортом. Цей загін отримав від розвідвідділу 5-ї армії зашифровану назву «ДД-8». В його складі були 32 особи — 25 чоловіків і 7 дівчат.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 16
Евакуація В перших числах липня приступила до своїх обов'язків евакуаційна комісія обласного центру. Першою евакуйованою на схід установою було залізничне училище № 1 (4 липня 1941 р.). Першим промисловим підприємством, що підлягало евакуації, був військовий завод «Б». Першим ешелоном відправили до далекого Уралу обладнання заводської електростанції, яке прибуло напередодні початку війни і знаходилось завантаженим у 30 вагонах на коліях території заводу. Слідом за цим почалося завантаження на платформи і в товарні вагони наступного ешелону інших партій верстатів і машин цього ж підприємства.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 10-11
Авіабомбардування
Перші авіаудари Перший наліт ворожої авіації на Чернігів мав місце на шостий день після початку війни — 27 червня 1941 року. Опівдні німецький бомбардувальник «Юнкерс-87» з'явився над залізничною станцією, скинувши на неї бомби. Було зруйновано залізничний вокзал та споруди артілі «Хімпром», які знаходилися на території поблизу залізничної станції. Характерним явищем перших днів війни була цікавість містян до того, що ж сталося там, де впали бомби. Люди збігалися до місця подій аби оглянути воронки від бомб, зібрати уламки, побачити на власні очі руйнування, спричинені бомбардуванням, дізнатися про людські жертви. Трохи пізніше, на початку липня, подібні події викликали вже протилежну реакцію населення. Під час наближення німецьких літаків, про що повідомляла служба протиповітряної оборони фабричними гудками або виттям сирени, всі поспішали сховатися в найближчому бомбосховищі або «щілині».Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 8-9
До того часу вже встановили декілька зенітних батарей на західній та південній околицях Чернігова для оборони від ворожих літаків залізничного вузлу, залізничного та автодорожнього мостів через Десну.
Бомбардування Чернігова 23-25 серпня 1941 року
У середині серпня поповзли чутки, що німці збираються бомбити Чернігів, і навіть попередили про це. Одні їм повірили й покинули місто, інші — ні. Вказаний німцями день бомбардування, неділя 23 серпня 1941 року, проходив спокійно, та надвечір завили сирени й заревіли заводські гудки. Це був сигнал протиповітряної оборони.Лепявко С. А. Чернігів у роки війни (1941—1943). — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. с. 15
О 18-й годині з боку Гомеля з'явилися німецькі бомбардувальники, які летіли трійками на невеликій висоті. По ним почали бити зенітки. Коли літаки досягли центру міста, почувся шурхіт у повітрі. За кілька секунд град запалювальних бомб ліг килимом на мирні квартали міста.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 20-21 Центр міста одразу спалахнув. За першими літаками йшла друга хвиля, за нею третя, четверта. Скинувши смертоносний вантаж, літаки робили коло і знову кидалися в атаку на мирне місто. Крім запалювальних, на землю полетіли осколкові й фугасні бомби, які вбивали людей і руйнували будівлі. Перерва між появою кожної нової групи літаків тривала близько півгодини. І так продовжувалось до ночі.Лепявко С. А. Чернігів у роки війни (1941—1943). — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. с. 16
Один із тодішніх керівників області Микола Попудренко занотував у щоденнику, що після першого нальоту розпочалася паніка:Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941—1944. — М.: Центрполиграф, 2010.
21.30. Почали бомбардувати Чернігів. Всю ніч був у місті. Окрім колективу виконкому на чолі з тов. Костюченко, ніхто не гасив пожежі. Від першої бомби — міліція і НКВС кинули свою будівлю, багато зброї і боєприпасів. Коштувало мені чимало зусиль аби змусити їх евакуювати палаючі магазини й склади.
Велика пожежа охопила значну територію від вул. Комсомольської до Застриження в один бік та від вул. Старокиївської до Валу — в інший.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 21 Вночі і вранці 24 серпня населення покидало місто і перебиралося в села.Лепявко С. А. Чернігів у роки війни (1941—1943). — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. с. 16-17
Масовані нальоти німецької авіації відбувалися до 25 серпня. Три доби поспіль йшло навмисне систематичне знищення одного зі стародавніх міст країни з його унікальними пам'ятками історії і культури різних епох.
Наступними днями, аж до вступу німецьких військ до Чернігова 9 вересня, місто продовжували бомбардувати, хоч і не так запекло як раніше — відбувалися нальоти окремих літаків.Кузнецов Г. А. Край непокоренный. Черниговщина 1941—1945. — Чернигов: Деснянская правда, 1995. с. 21-22
Німці застосували особливий, так званий «килимовий» метод бомбардування. Його суть полягає в тому, що велику кількість бомб послідовно скидали на одну ділянку землі, а потім на наступну, захоплюючи певну територію. Окремі пожежі зливалися в одну велику. Від суцільних вибухів температура підіймалася настільки, що навіть плавилося залізо і розсипалася цегла. Пізніше таким способом англо-американська авіація знищувала німецькі міста.