Едмунд Калікст Євгеніуш Харашкевич (; {, Понець — , Лондон) — польський офіцер воєнної розвідки II-го відділу Генерального штабу Війська Польського, який спеціалізувався на партизанських війнах. У міжвоєнний період він брав участь у встановлені кордонів Польщі при конфліктах з країнами-сусідами.
Перед Другою світовою війною він десять років координував прометеїстський рух маршала Юзефа Пілсудського, головною метою якого було звільнення народів Східної Європи від Російської імперії та Радянського Союзу — завдання, яке Пілсудський вважав головним для Польщі, що перебувала під тиском Німеччини та Радянського Союзу, а також збереження здобутої незалежності Польщі.
Ранні роки та початок кар'єри
Едмунд Харашкевич народився 14 вересня у Понеці, Провінція Позен, території Німецької імперії, яка була анексована у Польщі Пруссією під час Третього поділу Речі Посполитої (1795). Його батько — Станіслав Харашкевич — будівельник-підрядник, мати — Броніслава, до шлюбу Раєвська. Едмунд закінчив початкову школу в Понеці, в середній школі він з успіхом навчався в Кротошині, Катовицях і Кракові. У Кракові перед Першою світовою війною його сім'я жила на вулиці Довгій, 63. В Кракові,17 грудня 1915 року, Едмунд закінчив середню школу, вже будучи в лавах Польського легіону.Andrzej Grzywacz et al., introduction to Zbiór dokumentów ppłk. Edmunda Charaszkiewicza (A Collection of Documents by Lt. Col. Edmund Charaszkiewicz), p. 5.
В цей час для учнів середніх шкіл на Галиччині було прийнято вступати в лави польських військово-патріотичних організацій. 1 листопада 1913 року Харашкевич, якому було 18 років, вступив у Клуб стрільців, а в 1913—1914 відвідував школу Асоціації відставних офіцерів, де його знали під псевдо Калікст (насправді це його друге ім'я).Andrzej Grzywacz et al., p. 5.
Невдовзі після початку Першої світової війни, 4 чи 5 серпня 1914, Харашкевич записався у Польський легіон. Він пройшов службу у декількох відділенях, пережив декілька хвороб. З жовтня 1917 до лютого 1918 воював у складі Польських спеціальних військ (колишня друга бригада Польського легіону) в чині старшого фельдфебеля. Тоді він був звільнений з Легіону щоб служити в німецькій армії. Щоб уникнути служби, і так як він підпадав під арешт та інтернування як колишній польський легіонер, з 18 лютого до червня 1918 року він переховується в Кракові, а з листопада 1918 у Варшаві, де працював у Міністерстві військових справ Польської армії. Його начальниками там були два майбутні генерали Польщі: полковник Маріан Жегота-Янушайтіс та майор Стефан Паславскі.Andrzej Grzywacz et al., pp. 5–6.
Одразу по закінченні війни, 15 листопада 1918, Харашкевич вступив на службу до Армії Польської в званні молодшого лейтенанта. Протягом польсько-радянської війни (1919—1921) брав участь в битвах у Новосвєцянах, Підброді, Бездонісі, Вільнюсі та Ейшишці. Під час польського захисту Вільнюса його взяли у полон та тримали з 19 липня по 18 серпня 1920 року литовці. Він утік, повернувся у Білостоцький стрілецький полк, де керував 11-ю кампанією (21 вересня — 6 жовтня), потім служив молодшим офіцером в 9-й кампанії. 27 лютого 1921, за доблесть та мужність проявлені за лінією фронту, в Радянському Союзі, його рекомендували до отримання найвищої польської військової нагороди — Virtuti Militari.Andrzej Grzywacz et al., pp. 6–7.
Військова розвідка
15 грудня 1920 року Харашкевич вступив на службу до 2-ї секції Генерального штабу — розвідки, в бюро плебісциту верхньої Сілезії. Протягом Третього Сілезького повстання (2 травня — 15 серпня 1921 року) він служив замкомандира загонів знешкодження, відомих як група «Вавельберг». За відвагу та мужність під час операції проти німецьких військ, 18 лютого 1922 його знову представили до нагородження Virtuti Militari.Andrzej Grzywacz et al., pp. 7–8. 27 червня 1922 лейтенанта Харашкевича нагородили орденом за заслуги Virtuti Militari 5-го ступеня.Wesolowski, p. 231.
Пізніше, а саме 16 лютого 1940 року в Парижі, Харашкевич описував операції військової розвідки Польщі під час Третього Сілезійського повстання, як модельні у своєму роді: завдання були чітко сформульовані, особовий склад був вміло вибраний та навчений, вся необхідна вибухівка, зброя, амуніція, спорядження та додаткові гармати були доставленні на територію операції заздалегідь, а плани операцій були точно та ефективно розробленими.Edmund Charaszkiewicz, «Referat o roli dywersji w Trzecim Powstaniu Śląskim» («Report on the Role of Covert Operations in the Third Silesian Uprising»), pp. 31–55. Пізніше це ж повстання він наведе у контрприклад незграбній підготовці та виконанні польським військом взяття Заолжя, що відбулося через 17 років, у 1938 році.Edmund Charaszkiewicz, «Referat o działaniach dywersyjnych w Czechosłowacji» («Report on Covert Operations in Czechoslovakia»), p. 103. Крім того політична ситуації всередині країни, так і в сусідній країні — Німеччині, а також у світі були сприятливими для Польщі. Населення польської Сілезії підтримало повстання і всі соціальні групи долучилися до збройної боротьби, крім комуністів, які виступали з нейтральних позицій, підтримуючи пролетаріат.Edmund Charaszkiewicz, «Referat o roli dywersji w Trzecim Powstaniu Śląskim» («Report on the Role of Covert Operations in the Third Silesian Uprising»), pp. 39–40.
Між 1918 та 1923 Харашкевич пройшов три з чотирьох років навчання з курсу права у Варшавському університеті.Andrzej Grzywacz et al., p. 9.
Після Третього Сілезького повстання (2 травня — 5 липня 1921) в 1922 Харашкевича призначили у Другий відділ Генерального Штабу. У рекомендаціях його описували як людину з сильним характером, ініціативну, енергійну та з ентузіазмом, віддану обов'язкам, які яскраво проявилися під час таємних операцій у Литві, до якої у Польщі були претензії щодо Вільнюса. В 1928 році його нагородили Срібним Хрестом за мужність, за заслуги в діяльності у тилу Радянської армії, участь і підготовку Третього Сілезького повстання, за охорону життя та власності громадян Польщі в Польсько-Литовській нейтральній зоні від нерегулярних військ литовців.Andrzej Grzywacz et al., p. 10.
У записах про Харашкевича сказано, що він володів німецькою, французькою та англійською мовами, які використовував для виконання завдань розвідки. Його підвищили до звання лейтенанта 1 червня 1919 року, до капітана — 1 липня 1925 року,Andrzej Grzywacz et al., pp. 10–11. а до звання майора — в 1935 році.Andrzej Grzywacz et al., p. 14.
З 1931 до початку Другої світової війни Харашкевич, у звані майора, служив начальником Другого відділу 2-ї секції Генерального штабу. Другий відділ, названий так 1 квітня 1929 року, відповідав за планування, підготовку та проведення військових таємних операцій.Andrzej Grzywacz et al., p. 11.
Перед обличчям зростаючих загроз з боку Німеччини та Радянського Союзу, одразу після закінчення І СВ Польща почала створення таємної зафронтової організації. Харашкевича долучили до цього процесу вже 15 квітня 1922.Andrzej Grzywacz et al., p. 12.
Після приходу Адольфа Гітлера до влади в 1933 мережа таємних організацій почали розвиватися ще швидше. Їхні члени, у майбутніх військових конфліктах, мали паралізувати транспортну систему ворога — дороги та залізницю, та знищувати ворожі військові склади. Таємні мережі створювалися як в самій Польщі, так і в сусідніх країнах, в основному в Німеччині та Радянському Союзі.
Особовий склад таємної мережі добирався надзвичайно обережно. Завдяки цьому розвідки сусідніх з Польщею країн нічого про неї не знали аж до середини 1939, коли зростаюча загроза з боку Німеччини не викликала масову появу польських добровольчих військових організацій.
Прометеїзм
Друге відділення генштабу відповідало також за операції «Прометей», ідейником яких був Юзеф Пілсудський. Головна ідея полягала в підтримці рухів опору серед неросійських народів Радянського Союзу, що призвело б до перемоги над радянським імперіалізмом. Дехто вважає, що головною метою «Прометея» було розчленування Радянського Союзу.Andrzej Grzywacz et al., p. 15.
Пілсудський та його прихильники, «пілсудкісти», мали домінуючий вплив на уряд Польщі в міжвоєнний період, тому завдання «Прометея» були інтегровані в програми багатьох польський громадських інститутів, які займалися справами пов'язаними із Східною Європою.
Після Травневого перевороту Пілсудського в 1926 році, Другий відділ почав інтенсивніше займатися програмою «Прометей». До лідерів руху належали такі визначні представники Санації як полковник Валері Славек, публіцист та депутат Сейму Тадеуш Головко. Велику увагу «Прометеєві» приділяли керівники виконавчої служби Другого відділу полковники Тадеуш Шаетцель та Тадеуш Пелчинський, заступник начальника відділу лейтенант-полковник Йозеф Енґліхт. Розвідувальними операціями «Прометея» керував Едмунд Харашкевич. Були встановлені зв'язки з Україною, а також з представниками кількох кавказьких націй: азербайджанцями, вірменами та грузинами.
Виконуючи програму операції «Прометей» Другий відділ співпрацював з офіційними установами, наприклад, Інститутом досліджень національних справ (), Польсько-Українським товариством (), разом з яким з 1932 року випускав польсько-українську брошуру. В Польсько-Українському товаристві працювали спеціалісти у справах Східної Європи — Леон Василевський, Станіслав Лось та Станіслав Стемповський, а також засновник товариства, його головний ідеолог та видавець брошури Влодімєр Банчковскі, ключова фігура у русі «Прометей». З березня 1934 року Харашкевич входив у Комісію з дослідження східних земель Польщі () та Комітет східних земель та народів Польщі () при Раді Міністрів. Вже до того часу він виступав речником представників східних земель Польщі, які прагнули більшої свободи вираження національних інтересів.Andrzej Grzywacz et al., pp. 15–16.
Починаючи з 1927 року, Василевський, Славек, Шаетцель та Головко закладали основи для руху «Прометей» в Парижі, Варшаві та Стамбулі. Вони вивчали питання пов'язані із національним самовизначенням та федеративним устроєм, при цьому заручалися допомогою спеціалістів різних інститутів, наприклад, Інституту Сходу у Варшаві та Вільнюсі, а також Інституту вивчення народів, та різних наукових публікацій.Andrzej Grzywacz et al., p. 16.
Заступниками Харашкевича у Другому відділі були офіцери, що брали участь в Третьому Сілезькому повстанні: Фелікс Анкерштайн (1929—1939), під час повстання, з 27 квітня командував підгрупою «Бутрим», та майор Влодімєр Домбровскі, який командував відділенням «G» групи «Вавельберга», при Службі знешкодженняAndrzej Grzywacz et al., pp. 16–17..
Таємні операції
Другий відділ Станом на 1935 рік у Другому відділі працювало 11 офіцерів, сім з них у групі «А» (відповідала за Західну Німеччину, Східну Прусію, Данциг, Чехословаччину) під командуванням Анкерштайна, та 22 цивільних працівника-контрактника. Особовий склад був досить стабільним, більшість з офіцерів служили у Другому відділі впродовж наступних шести років.Andrzej Grzywacz et al., pp. 17–18.
Головним завданням Другого відділу було організація та проведення таємних операцій за межами Польщі, переважно у сусідніх країнах, та підготовка центрів опору на території Польщі, яка у разі війни могла бути окупована ворогами. Група «B» (що відповідала за східний напрям), в 1937—1939 очолювана майором Домбровським, готувала таємні операції проти Радянського Союзу, та надавала підтримку операціям «Прометей» серед неросіян (емігрантам із Кавказу, татарам, українцям, козакам з Дону), та створювала підпільні організації на польському кордоні з БРСР та УРСР. Група «А» (західний напрям) відповідала за підготовку і проведення таємних операцій проти західних сусідів.Andrzej Grzywacz et al., p. 18.