Ві́ктор Теофі́лович Яво́рський (6 квітня 1937, с. Мельничне, нині Турківського району Львівської області — 20 грудня 2016 ) — український хімік, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України,Академік Академії інженерних наук України, Української екологічної академії наук, Нью-Йоркської академії наук, завідувач кафедри хімії і технології неорганічних речовин Львівської політехніки.

Біографія Професор Яворський Віктор народився 6 квітня 1937 року на Львівщині в селі Мельничне Турківського району. 1954—1959 рр. — студент хіміко-технологічного факультету Львівського політехнічного інституту (диплом з відзнакою).

В 1963 році скерований в цільову аспірантуру Харківського політехнічного інституту.

1966 рік — присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Технологія неорганічних речовин».

1968 рік — присвоєно вчене звання доцента.

1973 рік — захистив докторську дисертацію на тему: «Шляхи підвищення якості природної сірки і розробка методу її очищення від органічних домішок».

1977 рік — присвоєно вчене звання професора.

Професійна діяльність 1959—1960 рр. — інженер-дослідник проблемної лабораторії Львівського політехнічного інституту. 1960—1963 рр. — асистент кафедри «Технологія неорганічних речовин, хімічних добрив, процесів і апаратів хімічних виробництв» того ж інституту. 1966 р. — старший викладач кафедри «Технологія неорганічних речовин, хімічних добрив, процесів і апаратів хімічних виробництв» Львівського політехнічного інституту. 1967—1969 рр. — доцент тієї ж кафедри. з 1969 і дотепер — завідувач кафедри Хімії і технології неорганічних речовин Національного університету «Львівська політехніка». 1967—1971 рр. — заступник декана хіміко-технологічного факультету Львівського політехнічного інституту (за сумісництвом). 1971—1974 рр. — декан хіміко-технологічного факультету Львівського політехнічного інституту (за сумісництвом).

Напрямки наукових досліджень Технології сірки та її сполук, теоретичні основи і технології комплексного перероблення полімінеральних руд Прикарпаття, технологія фосфору та термофосфатів, електрохімічне одержання дисперсних порошків; електрохімічний синтез оксидів, гідроксидів і солей кольорових металів; перероблення вторинної сировини кольорових металів.

Нагороди та відзнаки 1977 р. — диплом Президіуму Українського правління Всесоюзного хімічного товариства імені Д. І. Менделєєва. 1979 р. — Почесна грамота Всесоюзної ради Науково-технічних товариств. 1981 р. — золота медаль ВДНГ СРСР. 1984 р. — диплом Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва. 1985 р. — нагрудний знак «Відмінник народної освіти УРСР» 1985 р. — нагрудний знак «За відмінні успіхи в роботі» Міністерства вищої освіти СРСР. 1986 р. — дипломи Української Республіканської ради профспілок, Комітету народного контролю УРСР, редакції газети «Правда України». 1986 р. — срібна медаль ВДНГ СРСР. 1987 р. — грамота Всесоюзного хімічного товариства на честь 150-річчя від дня народження Д. І. Менделєєва. 1987 р. — медаль «Ветеран праці». 1987 р. — срібна медаль ВДНГ СРСР. 1988 р. — нагрудний знак «Винахідник СРСР». 1990 р. — грамота Всесоюзного хімічного товариства імені Д. І. Менделєєва. 1994 р. — звання «Заслужений діяч науки і техніки України». 2005 р. — нагрудний знак «Відмінник освіти України». 2005 р. — нагрудний знак «За наукові досягнення». 2005 р. — грамота НУ «Львівська політехніка» «За значні досягнення в навчальній та науково-дослідній роботі за 2004/2005 н. р.». з 2006 і дотепер — призначена Державна стипендія видатним діячам науки України. 2007 р. — звання «Почесний професор Львівської політехніки». 2007 р. — відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни». 2010 р. — звання «Почесний професор Українського державного хіміко-технологічного університету» (м. Дніпропетровськ).

Найвагоміші наукові проекти 1969 р. — відновлено кафедру з підготовки спеціалістів з ТНР під назвою «Загальна хімічна технологія». 1966—1973 р. р. — промислове впровадження нової технології очищення природної сірки від органічних домішок гарячим повітрям на Роздільському ВО «Сірка». 1974—1975 р. р. — ініціатор створення Всесоюзного науково-дослідного і проектного інституту сірки. 1978—1980 р. р. — на основі комплексу досліджень на Роздільському ВО «Сірка» введено в експлуатацію цех очищення вентиляційних газів від сірководню (продуктивність — 120 тис. м3газу/год). 1984 р. — розроблено технологію та введено в експлуатацію дослідно — промислову установку очищення «хвостів» автоклавних плавок від Н2S і сульфідних сполук озонованим повітрям (Роздільське ВО «Сірка»). 1989 р. — розроблено технологію та введено в експлуатацію цех очищення вентиляційних газів від сірководню (Яворівське ВО «Сірка»). 1991 р. — поновлено підготовку на кафедрі ХТНР фахівців із спеціальності «Технічна електрохімія» (було припинено у 1939 р.). 2004—2006 рр. — видано вихідні дані для промислового проектування відділення очищення відхідних газів сульфатнокислотного виробництва на ДАК «Титан». 2004—2007 рр. — створено технологію очищення газів реакторів сульфатнокислотного розкладу ільменіту, видано вихідні дані для промислового проектування (ДАК «Титан»). 2005—2006 рр. — видано вихідні дані для промислового проектування системи утилізації теплоти і очищення відхідних газів печей прожарювання пасти метатитанової кислоти виробництва пігментного титану (IV) оксиду на ЗАТ «Кримський титан». 2006—2007 рр. — на основі створеної технології видано вихідні дані для промислового проектування відділення мокрого очищення відхідних газів виробництва кольорових залізних пігментів ЗАТ «Кримський титан». Професор Яворський Віктор Теофілович підготував 6 докторів і 46 кандидатів наук.

Голова секції хімії хімічних технологій Західного наукового центру МОН України і НАН України (з 1991 р.), член низки Наукових, Вчених і спеціалізованих рад. За багаторічну сумлінну працю нагороджений багатьма відзнаками («За відмінні успіхи в роботі», «Винахідник СРСР», «Відмінник освіти України», «За наукові досягнення», «За підготовку наукової зміни», «Петро Могила») та почесними грамотами, дипломами тощо. З 2006 року — стипендіат Державної стипендії видатним діячам науки.

Автор понад 550 наукових праць, 115 винаходів та патентів.

Похований у Львові на 86 полі Личаківського цвинтаря, у родинному гробівці.

Примітки

Література Вище гір : [біобібліогр. укр. вченого-хіміка В. Яворського] / З. Знак, Я. Калимон, В. Чабан. — Львів : Простір М, 2017. — 175, с. : іл., портр. ; 21 см. — 100 пр. — ISBN 978-617-7501-19-9 Перекупко Тамара, Калимон Ярослав. Життєве кредо — правда і праця: Ювіляри // Аудиторія (Львів). — 2007. — Число 9 (29 березня — 4 квітня). — С. 8. Сторінка В. Т. Яворського в Електронній енциклопедії Львівської політехніки Стаття про В. Т.  Яворського в Книзі рекордів України Праці В.  Яворського в НБУ ім. Вернадського