Дедеркальська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Великі Дедеркали.
Склад Станом на 1885 рік складалася з 13 поселень об'єднаних у 15 сільських громад. Населення — 6653 осіб (3307 чоловічої статі та 3346 — жіночої), 729 дворових господарств.
Основні поселення волості Великі Дедеркали — колишнє власницьке село за 35 верст від повітового міста; волосне правління; 234 особи, 38 дворів, православна церква, костел, школа, постоялий будинок. Биківці — колишнє власницьке село, 461 особа, 60 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Великі Загайці — колишнє власницьке село, 1233 особи, 142 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, 4 водяних млини, бурякоцукровий завод. Вовківці — колишнє власницьке село, 233 особи, 35 дворів, православна церква, постоялий будинок. Волоське — колишнє власницьке село, 251 особа, 31 двір, православна церква, католицька каплиця, 2 постоялих будинки. Ліски — колишнє власницьке село, 302 особи, 35 дворів, православна церква, постоялий будинок. Малі Дедеркали — колишнє власницьке село, 411 осіб, 59 дворів, православна церква, постоялий будинок. Малі Загайці — колишнє державне село, 316 осіб, 39 дворів, монастир во ім'я Іоана Милостивого, постоялий будинок, водяний млин. Мізюринці — колишнє державне та власницьке село, 342 особи, 51 двір, православна церква, постоялий будинок. Потуторів — колишнє власницьке село, 521 особа, 58 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Радошівка (Радишівка) — колишнє власницьке село, 386 осіб, 50 дворів, православна церква, постоялий будинок, паровий та водяний млини, винокурний завод. Садки — колишнє власницьке село, 506 осіб, 50 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, водяний млин. Шкроботівка — колишнє власницьке село, 336 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Історія Волость існувала з XIX століття по 1920 рік у складі Кременецького повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна Дедеркали Кременецького повіту Волинського воєводства в колишніх межах (за винятком сіл Волоське та Ліски, що залишилися у радянської частини України та відійшли до складу Старокостянтинівського повіту). В 1921 р. складалася з 27 населених пунктів, налічувала 9 223 жителі (8 465 православних, 665 римо-католиків, 20 баптистів, 1 греко-католик і 72 юдеї)Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s. .
1 жовтня 1933 року до ґміни включені: з ліквідованої сільської ґміни Боркі села Бірки, Новий Став і Шумбар; з ліквідованої сільської ґміни Борсукі села Татаринці, Якимівці і Гриньківці; з сільської ґміни Ланівці села Загірці і Михайлівка.Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 sierpnia 1933 r. w sprawie zmiany granic miasta Krzemieńca i gmin wiejskich w powiecie krzemienieckim, województwie wołyńskiem.
На 1936 рік гміна складалася з 20 громадWołyński Dziennik Wojewódzki nr 1 z dnia 4 stycznia 1936 roku, s. 42 : Бірки — село: Бірки та хутори: Дубина і Варшавка; Биківці — село: Биківці та хутори: Германка і Михайлівка; Дедеркали Малі — село: Дедеркали Малі та хутір: Тури; Дедеркали Великі — село: Дедеркали Великі та фільварок: Обори; Гриньківці — село: Гриньківці; Якимівці — село: Якимівці; Михайлівка — село: Михайлівка та хутір: Медведівка; Мізюринці — село: Мізюринці; Новостав — село: Новий Став; Попотурів — село: Попотурів; Радошівка — село: Радошівка; Садки — село: Садки та хутори: Березина, Гори і Томашівщина; Шкроботівка — села: Шкроботівка і Боричів; Шумбар — село: Шумбар та селище: Попівці; Сенкевичі — село: Сенкевичі; Татаринці — село: Татаринці; Вовківці — село: Вовківці та хутір: Могила; Загайці Малі — село: Загайці Малі; Загайці Великі — село: Загайці Великі; Загірці — село: Загірці.
Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Катербурзького району (з жовтня 1940 — Великодедеркальський).
Джерела
Посилання