Мхава () — давнє українське село на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Зараз знаходиться в Польщі, у гміні Балигород Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, над річкою Гочівка, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною. Населення — (2011).

Назва походить від мохів, які в великій кількості проростають в долині.

Історія

Ймовірно, місцеве населення проживало на території села ще за часів Київської Руси. Перша згадка про село датується 1434 р. — село на волоському праві належить родині Балів. До 1532 року село належало Петру Гербурту, підкоморію львівському. З 1539 р. було у власності Миколи Гербурта Одновського.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква Св. Архангела Михаїла Немає відомостей про те, коли в селі Мхава з'явилася перша церква. Парохія тут існувала вже в 1784 році — рік перших метричних записів. Є згадки в документах про будівництво в 1823 році парафіяльної дерев'яної церкви. Мурована церква була збудована і освячена в 1908 р. Оновлена в 1929 і 1933 рр. Була то однокупольна святиня по плану хреста. Була центром парафії Мхава з філіями в с. Тисовець, с. Кельчава і с. Розтоки Долішні, яка належала до Балигородського деканату Перемиської єпархії. Внаслідок виселення українців з Польщі до УРСР після 1947 року використовувалась, як костел. Розібрана в 1953 році. В 1981–1984 рр. на місці старої церкви був побудований костел. Навколо — старі липи. Біля костелу збереглася мурована поховальна каплиця з I-ї пол. XIX ст., у котрій поховані представники родин Щибор-Рильських (Ścibor-Rylskich), Попарів (Poparów) i Гродзинських — колишніх власників села. Також перед костелом збереглася давня мурована дзвіниця на 2 дзвони (один з дзвонів з 1821 р.).Wg informacji na tablicy przed kościołem В маленькій капличці 1823 р. (оновлена в 1937) знайдена ікона Бога Отця Церкви (1-ї пол. 19 ст.), яка належала до іконостасу старої церкви. На церковному цвинтарі знищено старі надгробки і огорожу.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

На 1785 р. за селом було закріплено 9.67 кв км земель і проживало 153 греко-католики, 80 римо-католиків і 21 юдей.

Кількість вірних:

1840–240 греко-катол.,

1859–189 греко-катол.,

1879–240 греко-катол.,

1885–467 мешканців (290 греко-католиків, 170 римо-католиків i 7 юдей).

1899–363 греко-катол.,

1926–427 греко-катол.,

1936–476 греко-катол., 23 римо-катол., 41 юдей.

В селі працювали броварня, млин і чотири корчми.

Всі жителі українського походження були насильно переселені в СРСР в 1946 році.

Примітки

Джерела і Література Archiwum Państwowe w Przemyślu. 142/0 Archiwum Greckokatolickiego Biskupstwa w Przemyślu. Метричні записи за період з 1784 по 1838 рр. (не повні). Artur Bata: Bieszczady w ogniu. Rzeszów: 1987. Przewodnik Bieszczady Mchawa w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III (Haag — Kępy) z 1882 r. Stanislaw Krycinski. Cerkwie w Bieszczadach. Pruszkow: 2005. s. 58 — 59. Gmina Baligrod. Krosno: 2010. s. 16, 53. https://www.pslava.info/LiskyjPow_JablinkyS,107796.html https://web.archive.org/web/20181002160451/http://www.carpatho-rusyn.org/