Сидір Іванович Срібний (28 грудня 1916 — 12 жовтня 1944В книзі Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 вказана дата 11.10.1944) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1943). У роки Німецько-радянської війни командир 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, гвардії старший лейтенантПосада та військове звання подані на дату здійснення подвигу.
Біографія
Народився 28 грудня 1916 року у селі Бірки Полтавської губернії Російської імперії. Українець. Закінчив 5 класів школи і курси рахівників в м. Миргород. Працював у колгоспі.
У РСЧА з 1938. Закінчив полкову школу.
З 7 липня 1941 на Північно-Західному фронті. У березні 1943 призначений командиром 4-ї стрілецької роти 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Відзначився при переправ через річку Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник М. П. Бударін написав, що в боях на Київському напрямку Срібний проявив себе виключно сміливим, витриманим і мужнім командиром. 24.9.1943 року першим зі своєю ротою форсував Дніпро і першим прийняв удар противника. На плацдармі відбив понад 15 атак, знищивши понад 200 солдат і офіцерів противника. Був контужений, але з поля бою не пішовhttp://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.793756, д.45, запись 150040001, стр.186 .
17 жовтня 1943 року старшому лейтенанту Срібному Сидору Івановичу присвоєно звання Героя СССР з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 .
С. І. Срібний бере участь у звільненні України і Білорусі, потім в Ризькій операції. В нагородному листі командир полку гвардії полковник Л. Г. Мірошниченко написав: «9 жовтня 1944 року замінив вибулого командира батальйону. Першим форсував ріку Маза-Югла. Утримуючи плацдарм, відбив чисельні контратаки. 12 жовтня у вирішальних боях особистим прикладом надихав бійців на бойові подвиги. В цьому бою Срібний загинув смертю хоробрих. За мужність і хоробрість в бою з німецькими загарбниками удостоєний нагородження орденом Вітчизняної війні І ступеня»http://www.podvignaroda.mil.ru/ — Фонд 33. — Оп.686196, д.7437, запись 29822528, стр.74 .
Гвардії старший лейтенант С. І. Срібний похований у м. Рига на основній ділянці Братського кладовищаhttp://voin.russkie.org.lv/riga_bralu.php Воинские братские могилы .
Нагороди Медаль «Золота Зірка» № 1569 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943) Орден Леніна Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
Пам'ять На батьківщині С. І. Срібного, в селі Бірки (Великобагачанський район) Полтавський області, йому встановлена меморіальна дошка.
Примітки
Посилання
Срибный С. И. Полтава историческая Село Бірки
Література Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5