New Queer Cinema або Queer New Wave (, ) — напрямок в американському незалежному кінематографі, що виник на початку 1990-х років, у рамках якого відкрито висвітлювалися питання квір-культури, політики та ідентичностей.
Походження терміна Термін New Queer Cinema уперше вжила відома американська кінокритикиня і феміністка Б. Рубі Річ (B. Ruby Rich) на початку 1990-х років у низці публікацій (британського кінематографічного часопису Sight & Sound, нью-йоркського щотижневика The Village Voice). Цим терміном вона описала ряд фільмів, які були радикальними за формою й агресивними у їхній підтримці сексуальної ідентичності, котрі кинули виклик гетеронормативному статусу-кво й заохочували позитивні образи лесбійок та геїв, які виступали в русі гей-емансипації.
Передумови явища Гей-тематика з'явилася в американському кінематографі з початку 1940-х років і була властива здебільшого авангардним стрічкам. У цій течії можна зауважити таких кінорежисерів як Кеннет Енґер, Грегорі Маркопулос, Кертіс Геррінгтон. Для їхніх фільмів були характерні наднизькі бюджети, незалежність від великих студій і практично повна відсутність глядачів.
У 1960-х термін «авангардні» перейшов у термін «незалежні», а на зміну Енгеру і Маркопулісу прийшли Джек Сміт, Варрен Сонберт і Енді Ворхол. Фільми останнього сьогодні вважаються зразком гомоеротичного кіно.
Наприкінці 1970-х — початку 1980-х гей-тематику стали висвітлювати переважно самі представники сексуальних меншин. Більшість фільмів, що виходили тоді, не мали якої-небудь кінематографічної цінності і були цікаві виключно представникам ЛГБТ-спільноти.
Різке зростання захворюваності ВІЛ-інфекцією наприкінці восьмидесятих привело до зростання гомофобії в суспільстві у зв'язку з тим, що сексуальні меншини звинувачувалися в поширенні епідемії. Подібне соціальне напруження призвело до актуалізації гей-тематики серед молодих перспективних режисерів, що бажають дати неупереджену оцінку ситуації, що склалася в США. Так з'явилася нова «квір»-хвиля кінематографу.
New Queer Cinema
До нової «квір» хвилі можна віднести наступних діячів кіно:
Режисери Дерек Джармен («Едуард II») Грегг Аракі («Оголений дріт», «Покоління DOOM» і т. д.) Брюс Ля Брюс («Мене це не стосується») Ґас Ван Сент («Мій власний штат Айдахо») Том Келін («Непритомність») Крістофер Мюнх («Годинники і часи») Тодд Гейнс («Отрута») Ісаак Жульєн («Молоді душі повстанців») Джон Кемерон Мітчелл («Хедвіг і злощасний дюйм» (2001), Клуб «Shortbus» (2006)) Брюс Лабрюс («Геронтофілія» (2013)
Продюсери Крістін Вакон («Отрута», «Непритомність») Андреа Сперлінг («Годинники і часи»)
Нова «квір»-хвиля в американському кінематографі не була єдиною течією — продюсери і режисери підходили до висвітлення питань сексуальності принципово з різних сторін. Це могло бути як гомоеротичне захоплення, так і хвороблива неприязнь; жанри фільмів, що випускалися, мінялися від цинічних чорних комедій до безжальних трагічних драм. Об'єднавчим чинником була лише квір-тематика і неординарна форма подання.
Англійського кіноавангардиста Дерека Джармена було названо «батьком» нової «квір»-хвилі в американському кінематографі. Його сміливість, винахідливість і трагічна доля стали еталонними для режисерів нової хвилі.
Сьогодні терміном New Queer Cinema стали називати незалежні фільми про ЛГБТ. Ці фільми, як правило, малобюджетні і, часто фінансуються з благодійних фондів. Починаючи з 2010-х років, ряд ЛГБТ-режисерів, у тому числі Роуз Трош і Тревіс Метьюз, визначили нову тенденцію в ЛГБТ-кіно, в якій вплив New Queer Cinema розвивався до більш універсальної привабливості глядачів."Sundance Interview: Concussion" . Women and Hollywood, February 1, 2013."Cruising With Travis Mathews: The Nightcharm Interview" . Nightcharm, March 9, 2013.
Вплив на Голлівуд
Творчість режисерів New Queer Cinema вплинула на Голлівуд, де стали з'являтися й отримувати визнання фільми про геїв і лесбійок («Філадельфія», «Хлопці не плачуть», «Гарві Мілк», «Горбата гора» та ін.).Q, May 31, 2013.
Фільм «Горбата гора», в основі якого лежить історія любові ковбоїв-геїв, в 2006 році мав 8 номінацій на премію «Оскар», у трьох з яких отримав перемогу. Ця подія викликала широкий резонанс у пресі, оскільки це фактично перший фільм про кохання між чоловіками, висунений на таку кількість «Оскара». І Трош, і Метьюз виділили фільм Стейсі Пассон «Струс мозку» 2013 року про подружню невірність, у якому лесбійство центральних героїв є відносно другорядним аспектом історії, а основна тема полягає в тому, як довгострокові стосунки можуть стати проблемними та неповноцінними, незалежно від того, гендерна конфігурація, як яскравий приклад тенденції. Помітним прикладом є також французький фільм «Блакитний – найтепліший колір», який отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 2013 року."B Ruby Rich on this year's queer film festival circuit". Xtra!, May 31, 2013.
Примітки
Бібліографія
Посилання Стаття на сайті Senses of Cinema Фільм «Казково! Історія квір-кинематографу»