Катерина Антонівна Колосова ( , місто Київ — , місто Київ) — український радянський державний і громадський діяч. Депутат Верховної Ради Української РСР 6-го скликання та Депутат Верховної Ради Української РСР 7-го скликання. Заступник міністра вищої і середньої освіти із зовнішніх зв'язків.
Біографія Народилася в родині робітника. Закінчила середню школу. Трудову діяльність розпочала в 1938 році піонервожатою середньої школи. У 1940 році закінчила Київський учительський інститут.
У 1940—1941 роках — вчителька, комсомольський організатор ЦК ВЛКСМ Львівської середньої школи № 121. З початку німецько-радянської війни 1941 року працювала в дитячих будинках міст Харкова та Петропавловська Казахської РСР. У 1942—1943 роках — заступник директора дитячого будинку міста Караганди Казахської РСР.
У 1943—1944 роках — інструктор молодіжного радіомовлення при відділі пропаганди і агітації ЦК ЛКСМУ в Москві, Харкові, Києві.
Член ВКП(б) з 1945 року.
У травні 1944 — серпні 1946 р. — секретар Ровенського обласного комітету ЛКСМУ по пропаганді і агітації.
У 1946—1949 роках — інструктор Львівського міського комітету КП(б)У.
У 1949 — серпні 1950 року — секретар Шевченківського районного комітету КП(б)У міста Львова.
У серпні 1950 — травні 1955 року — заступник завідувача відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КП(б)У.
У 1954 році закінчила заочно Львівський державний педагогічний інститут.
У травні 1955 — січні 1963 року — завідувач відділу шкіл ЦК КПУ.
У січні 1963 — серпні 1967 року — голова Президії Українського товариства дружби та культурного зв'язку з зарубіжними країнами.
З 1963 по 1971 — Депутат Верховної Ради Української РСР 6-го скликанняСписки депутатів Верховної Ради Української РСР шостого скликання 1963–1967 рр. // ЦДАВОУ: фонд № Р-1, опис № 31, Одиниця зберігання № 212, на 237 аркушах. та Депутат Верховної Ради Української РСР 7-го скликанняСписок депутатів Української РСР 7 скликання на 01.10.1968 року, 20.07.1969, 01.09.1970. ЦДАВОУ: Фонд № 1, Опис № 31, Одиниця зберігання № 250, на 252 аркушах..
У вересні 1967—1984 роках — заступник міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР із зовнішніх зв'язків.
З 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення. Померла в Києві у січні 1990 року.
Нагороди два ордени Трудового Червоного Прапора (7.03.1960,) два ордени «Знак Пошани» (26.02.1958,) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (7.12.1970)
Примітки
Посилання інформація на сайті foia.cia.gov інформація на сайті foia.cia.gov
Література На скрижалях історії. Українсько-канадські взаємини — Київ, 2003 р.