Віршо́вий ро́змір, або Ме́тр ( — міра) — це поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору, власне — міра вірша, його загальна схема, з якою узгоджуються його елементи (ямбічний розмір, дактилічний розмір тощо).

Теорія віршового розміру Метричне віршування, що спирається на розташування довгих та коротких складів, притаманне античній поезії, арузу тощо (квантитативне віршування), натомість у силабо-тоніці за основу береться чергування наголошених та ненаголошених складів (квалітативне віршування).

Види віршових розмірів

Односкладовий розмір Брахіколон — вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. Вже Час Нас Зве Ще Раз Нас Жде Кров Біль Зов Піль Це Я (Б.-І. Антонич).

Двоскладові розміри Ямб — у силабо-тонічному віршуванні, поширеному в українській поезії, це двоскладова стопа із наголосом на другому складі (˘ /). У метричному (античному) віршуванні — це двоскладова стопа, що має короткий і довгий склад (˘ ¯). Яких іще зазнаю кар? Якими нетрями ітиму Шляхами з Риму і до Криму Під ґвалт і кпини яничар? (І. Світличний).

Хоре́й, або Трохе́й — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. Тихо. Зорі потопають В океані хмар і ночі, Понад хвилі грім гуркоче, По каютах скрізь дрімають (…) (П. Карманський).

Трискладові розміри Да́ктиль — в античній версифікації — стопа на чотири мори з трьох складів, з яких перший — довгий, решта — короткі. В райдугу чайка летіла. Хмара спливала на схід. Може б, і ти захотіла Чайці податися вслід? Сонце на заході впало. Райдуга згасла в імлі. Темно і холодно стало На неспокійній землі (Л. Первомайський).

Амфібра́хій — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом. плюгавіє плоть обіцяючи ще призи девіацій деменцій я краще би випав кислотним дощем в застояні води венецій (Ю. Іздрик)

Анапе́ст — в античному віршуванні — трискладова стопа тривалістю в чотири мори, що складається з двох коротких і одного довгого на кінці складу, з ритмічним наголосом на довгому: UU—. У силабо-тонічному віршуванні — стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу. Закигиче розлука над нами, Розчахне двосистемно навскіс, Замордується лихо ножами Чи зависне в петлі твоїх кіс (І. Драч).

Див. також Джаті

Література Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 132.

Посилання