Індіанаполіс 500 () — щорічні автомобільні перегони на трасі Індіанаполіс Мотор Спідвей у американському поселенні Спідвей на передмісті Індіанаполісу штату Індіана, що відбуваються останній понеділок травня у національне свято День пам'яті. У 1950–1960 роках перегони в Індіанаполісі були одним з етапів чемпіонату Формули-1. Через викладення траси цеглою 1910/11 її ще називають «старою цегельнею».

Традиція

Згідно з традицією із 1936 кожен переможець перегонів на подіумі отримує пляшку молока. Традицію започаткував 1933 Луїс Меєр, що здобув другу перемогу в Інді. Після третьої перемоги 1936 він знову попросив склянку молока, однак натомість отримав пляшку з молоком. Фотограф зробив знімок Меєра, коли той пив з пляшки і показував три пальці, щоб вказати на свою третю перемогу. У 1947–1955 роках традиція призупинялась, а згодом знову відновлювалась. З 1956 її порушив лише Емерсон Фіттіпальді, випивши 1993 склянку апельсинового соку. Місцева молочна компанія почала пропонувати молоко усім переможцям перегонів. Сучасним переможцям подають 2 % знежирене молоко. Indy mystery: Why do Indianapolis 500 winners drink milk? .

Історія

У 1909 було збудовано першу у США трасу для автомобільних перегонів з гравійно-асфальтовим покриттям. Погіршення стану покриття призвело до смертельних випадків, але велика кількість глядачів переконала власника підприємця вкласти 155.000 доларів у ремонт дороги 3,2 млн цеглин і бетонної стіни висотою 0,84 м навколо траси. Через зменшення кількості глядачів впродовж перегонів 1910 власники вирішили організувати велику гонку за прикладом європейської 24 години Ле-Мана. Вони обрали перегони на 500 миль (804.672 км), що рівнозначне 200 колам на трасі Indianapolis Motor Speedway. Що найважливіше - призначили приз у 25.000 доларів (тоді еквівалент 37,615 кг золота). Це дозволило перегонам отримати привілейований статус.

Перші перегони відбулись 30 травня 1911 за участі 80.000 глядачів для машин з робочим об'ємом мотора до 9800 см³. У перегонах 1912 приз підняли до 50.000 доларів, 1913 об'єм обмежили 7400 см³. Перегони привернули увагу європейців, що виграли усі довоєнні перегони.

Після завершення Першої світової війни у США на провідні позиції у розробці гоночних машин просунувся інженер , чию компанію 1933 викупив . Європейці повернулись до Інді 500 наприкінці 1930-х років, хоча не змогли перемогти. Американці домінували у перегонах до 1950-х років, коли ті стали етапом світового чемпіонату Формули-І, але і тоді не усі європейські учасники чемпіонату брали участь у перегонах. Альберто Аскарі 1952 зійшов на 40 колі і того року це були єдині перегони, у яких він брав участь, і не переміг. Через небажання європейців брати участь у Інді 500 та через значні кошти на переїзд, Формула-І відмовилась від них. На свій страх заради значного призу команда Лотус і Джим Кларк стартували 1963, 1964 і 1965, коли він переміг. Британець Грем Гілл переміг 1966 на Lola-Ford . Американський виробник моторів Offenhauser, що з 1930-х років домінував у Інді 500, приєднався у 1970-х роках до McLaren. Та прогрес європейських технологій був стрімким для конкурентоздатності американських виробників і з 1978 усі основні автоучасники Інді 500 були збудовані на базі європейських шасі, моторів. З 1980-х все більше неамериканських учасників починають стартувати у перегонах, а з 1990-х вони починають домінувати через кризу в американських серіях перегонів. Мотори з турбонаддувом повернули 2012 року.

З 1971 до перегонів допустили перших жінок-репортерів, з 1977 взяло участь 8 жінок-водіїв, з яких тільки Даніка Патрік пройшла їх до фінішу, зайнявши 2005 четверте місце.

У наші дні перегони відвідує до 270 тисяч глядачів.

Назва

На початку перегони іменувались «Міжнародні 500-мильні лотереї перегони», «Індіанаполіс 500» (1911–1919). 1919 її назвали «Вільний тоталізатор» (), згодом «Міжнародний тоталізатор» (), що з кількома варіаціями друкувалось на квитках. Одночасно після СВ2 вживались назви «500», «500-мильні перегони»(), «Індіанаполіс 500-мильні перегони» (), «Індіанаполіс 500» (), «Інді 500» (), «Річні перегони Дня пам'яті» (). У 1981 застосували назву «65 Індіанаполіс 500-мильна гонка» () і надалі її офіційно вживають з порядковим номером перегонів та унікальною щорічною емблемою. Це було пов'язано з кризою у американських перегонах після створення серії (Championship Auto Racing Teams (CART)), куди перейшло більшість команд з , під контролем якої залишились лише Інді 500. На 1995 власник траси Індіанаполіс Мотор Спідвей Тоні Джордж створив нову гоночну серію Інді Ліга Перегонів (). Через зниження популярності CART дозволив своїм командам виступ у Інді 500, куди перейшли найбільші команди (2000/02) (лише там згідно із законом дозволяли рекламу тютюнових виробів). Після відходу титульного спонсора, 2 з 3 виробників моторів чемпіонат CART збанкрутував, після чого став називатись ChampCar World Series (CCWS). Зрештою 2008 вона збанкрутувала і єдиною серією перегонів з відкритими колесами у США залишилась IRL. 2009 до святкування 100-річчя відкриття траси, 100-річчя перших перегонів оголосили ювілейне 3-річчя. На квитках 1993 розмістили напис «93-500 миль Міжнародний Тоталізатор»().

Зрештою, ще на кубку 1936 було розміщено напис «Indianapolis 500-Mile Race» ().

Переможці гонок РікДатаВодійМашинаМоторКоманда/ВласникЧас30 травня MarmonMarmonNordyke & Marmon Company6:42:08,03930 травня NationalNational Motor Vehicle Company6:21:06,14430 травня PeugeotPeugeotPeugeot6:35:05,10830 травня DelageDelageLouis Delâge Company6:03:45,06031 травня MercedesMercedesE.C. Patterson5:33:55,61930 травня PeugeotPeugeotPeugeot Auto Racing Company3:34:16,99019171918Перегони не проводилисьчерезвступСША до війни30 травня PeugeotPeugeotI.M.S. Corporation5:40:42,93030 травня FrontenacWilliam Small Company5:38:31,90130 травня FrontenacFrontenacЛуї Шевроле5:34:44,57830 травня Duesenberg5:17:30,84530 травня H.C.S. Motor Company5:31:19,61830 травня DuesenbergDuesenbergDuesenberg5:05:23,595 30 травня DuesenbergDuesenbergDuesenberg4:56:39,40130 травня 5:12:48,76830 травня DuesenbergDuesenbergWilliam S. White5:07:33,02230 травня Alden Sampson5:01:33,72530 травня Рей КічM. A. Yagle5:07:25,45830 травня Summers4:58:39,72030 травня 5:10:27,94830 травня 4:48:03,76130 травня 4:48:00,77430 травня H. C. Henning4:46:05,25430 травня 4:42:22,77131 травня 4:35:03,31431 травня 4:24:07,86130 травня 4:15:58,36230 травня Boyle Racing Headquarters4:20:47,41230 травня Boyle Racing Headquarters4:22:31,20130 травня 4:20:36,26619421945Перегони не проводилисьчерезвступСША до війни

РікДатаВодійМашинаМоторКоманда/ВласникЧас30 травня SparksThorne Engineering4:21:16,71130 травня 4:17:52,15931 травня 4:10:23,28630 травня 4:07:15,939195030 травня 2:46:55,96730 травня Murrell Belanger3:57:38,10330 травня Kuzma3:52:41,93030 травня 3:53:01,66830 травня 3:49:17,26130 травня 3:53:59,57630 травня 3:53:28,87230 травня SalihGeorge Salih3:41:14,23830 травня SalihGeorge Salih3:44:21,06430 травня Leader Cards3:40:47,47030 травня Ken-Paul3:36:11,38430 травня Bignotti-Bowes Racing3:35:37,54030 травня Leader Cards Racing3:33:50,29130 травня 3:29:35,36530 травня Ansted-Thompson Racing3:23:35,81331 травня Джим КларкLotusFordTeam Lotus3:19:05,37030 травня Грем ГіллLolaFord3:27:52,54330-31 травня CoyoteFordAnsted-Thompson Racing3:18:24,21130 травня Leader Cards Racing3:16:13,78630 травня Маріо АндреттіHawkFord3:11:14,68930 травня ColtFord3:12:37,05729 травня ColtFord3:10:11,54527 травня McLarenPenske Enterprises3:04:23,85128-29-30 травня 2:05:25,320*26 травня McLarenBruce McLaren Motor Racing3:09:10,09425 травня 2:54:55,064*30 травня McLarenBruce McLaren Motor Racing1:42:52,466*29 травня Coyote3:05:57,18628 травня LolaCosworthChaparral Racing3:05:54,97427 травня PenskeCosworthPenske Racing3:08:47,97025 травня CosworthChaparral Racing3:29:59,57224 травня PenskeCosworthPenske Racing3:35:41,81930 травня WildcatCosworth3:05:09,12229 травня CosworthBignotti-Cotter3:05:03,09227 травня CosworthPenske Cars3:03:21,63826 травня CosworthPenske Cars3:16:06,09031 травня Cosworth2:55:43,45724 травня CosworthPenske Racing3:04:59,12129 травня PenskeChevroletPenske Racing3:27:10,16728 травня Емерсон ФіттіпальдіPenskeChevrolet2:59:01,07427 травня LolaChevrolet2:41:18,40426 травня PenskeChevroletPenske Racing2:50:00,79124 травня Chevrolet3:43:05,14830 травня Емерсон ФіттіпальдіPenskeChevroletPenske Racing3:10:49,86029 травня PenskeMercedes-BenzPenske Racing3:06:29,00628 травня Жак ВільневCosworth-Ford3:15:17,56126 травня Cosworth-Ford3:22:45,75326-27 травня G-ForceOldsmobile3:25:43,38824 травня DallaraOldsmobile3:26:40,52430 травня DallaraOldsmobile3:15:51,18228 травня Juan Pablo MontoyaG-ForceOldsmobile2:58:59,43127 травня DallaraOldsmobileMarlboro Team Penske3:31:54,18026 травня DallaraChevroletMarlboro Team Penske3:00:10,87125 травня G-ForceToyotaMarlboro Team Penske3:11:56,98930 травня G-ForceHonda3:14:55,2395*29 травня DallaraHonda3:10:21,076928 травня DallaraHondaMarlboro Team Penske3:10:58,759027 травня DallaraHonda2:44:03,5608*25 травня DallaraHonda3:28:57,679224 травня DallaraHondaPenske Racing3:19:34,642730 травня DallaraHonda3:05:37,013129 травня DallaraHonda2:56:11,726727 травня DallaraHonda2:58:51,253226 травня DallaraChevrolet2:40:03,418125 травня DallaraHonda2:40:48.230524 травня Хуан-Пабло Монтойя2::

Жертви

30 травня 1919 загинув перший водій Артур Турман на перегонах Інді. До 1973 тут загинуло 10 водіїв, що брали участь у перегонах. Зокрема 1955 загинув дворазовий переможець Інді 500 , який на врізався у групу машин, що намагались швидко оминути місце аварії.

Під час тестових, кваліфікаційних, тренувальних заїздів на Інді 500 загинуло 23 водії — від Гаррі Мартіна (1911) до Тонні Ренна (2003). Після смерті 17 травня 1959 внаслідок опіків отриманих ним 2 травня на тренувальному заїзді, зобов'язав усіх водіїв використовувати жаростійкі комбінезони. Під час тестового заїзду 12 травня 1961 загинув дворазовий чемпіон національної серії (1951–1958) Тоні Беттенгаузен; 7 квітня 1968 британський гонщик , якого запросили до участі в одній гонці Інді 500; 15 травня 1982 при спробі перетнути бар'єр у 200 миль/год.

Крім них загинуло четверо механіків в час перегонів (1911/33), семеро в час тренувань (1931/39). На перегонах також загинуло 4 службовців, пожежників (1937/73), п'ятеро глядачів (1923/87).

Поза трасою 1931 загинув 12-річний Вілбур Брінк, якого на подвір'ї власного будинку вбило колесо, що під час аварії на трасі вилетіло з неї і впало на хлопця.

Посилання Indianapolis 500 How to Watch Indy 500 Online The Brickyard Vintage Racing Invitational Indy Racing League Official website Satterlee, Ralph J. Indianapolis 500 Photographs The Indianapolis 500

Примітки