Андрі́й Микола́йович Гря́зєв — старший прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2014).
З життєпису Станом на 2014 рік — головний сержант інформаційно-телекомунікаційного вузла полку, служив старшиною окремої радіолокаційної роти.
У квітні 2014-го до будівлі управління полку і до 13-го містечка навідались перші посланці від сепаратистів. Умовляли покинути приміщення, відпустити строковиків. В один із травневих днів містечко потрапило в облогу сепаратистів — серед яких були жінки, що називали себе «солдатськими матерями». Пролунало кілька пострілів угору, сепаратистський штурм закінчився невдачею. Після одного з обстілів було знищено всю радіолокаційну техніку.
3 вересня 2014 року підполковник Маламен отримав звістку, що група військовослужбовців батальйону «Дніпро-1» на трасі Авдіївка–Донецьк потрапила у засідку. У групу підтримки з іншими увійшов Андрій Грязєв. Засідку було знищено, військовиків деблоковано.
Не зміг вийти разом із побратимами у Дніпропетровську область, де на тимчасових позиціях перебував особовий склад полку. У середині жовтня 2014 року під час мінометного обстрілу в каністру з паливом, яку він переносив до генератора, потрапив осколок. Зазнав опіків рук та обличчя. Вилікувався й перевівся з окремої радіолокаційної роти — до полку вже в Золотоноші.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (21 жовтня 2014 року) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Джерела Указ Президента «Я полюбила цих відважних і сміливих хлопчиків, які щодня дивились разом зі мною смерті в очі»