Степа́н Іва́нович Олі́йник (, Пасицели — 11 січня 1982, Київ) — український поет-гуморист і сатирик, журналіст. Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань (у 1964—1970 роках).

Біографія Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицелах (тепер Подільського району Одеської області) в багатодітній селянській сім'ї. Згодом родина переїхала в село — Третю Миколаївку (нині Левадівка). Після закінчення чотирирічної школи продовжив навчання в Одесі у школі імені Лесі Українки. З 1929 року працював у редакції одеської окружної газети «Червоний степ».

Коли в 1930-му його батько потрапив під «розкуркулювання», юнак уже був студентом Одеського педагогічного інституту. Сина «ворога народу» виключили з вишу, і Степан влаштувався на роботу рульовим на кораблі «Ленін». А коли через рік відновився в педагогічному інституті, то заарештували вже його самого. Та хлопця невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до «всесоюзного старости» М. І. Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в'язня блокнот із його віршами, і після того став прихильніше ставитися до Степана. Перебування в казематі не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Відпустила хвороба лише після війни.

По закінченні у 1934 році педінституту працював викладачем української мови та літератури у Бехтерському сільськогосподарському технікумі бавовництва (Голопристанський район). З 1935 до 1939 року працював кореспондентом одеської обласної газети «Чорноморська комуна». З 1939 до 1940 року — літературний працівник відділу партійного життя та соціалістичного будівництва республіканської газети «Вісті». У 1940—1941 роках — літературний працівник республіканської вчительської газети «Радянська освіта».

Брав участь у німецько-радянській війні, з 1941 до листопада 1943 року був літературним працівником газети «Сталинградская правда». З січня 1944 року — завідувач відділу культури газети «Колгоспник України». Протягом багатьох років був співробітником та членом редакційної колегії (з січня 1949 року) сатиричного журналу «Перець», з 1946 по 1952 рік завідував відділом фейлетонів журналу.

Член КПРС з 1952 року. Обирався членом президії Спілки письменників Української РСР.

Степан Олійник неодноразово бував в Будинку творчості письменників в ІрпеніОкупанти пошкодили Будинок творчості письменників в Ірпені.

Мешкав у місті Києві. Помер 11 січня 1982 року в Києві, похований на Байковому кладовищі (ділянка № 12). Автор надгробного пам'ятника — скульптор О. Скобліков.

Творчість Друкуватися почав з 1926 року. Для його віршів характерні актуальність тематики, сатирична гострота, політична цілеспрямованість, соковитий український гумор. Вони часто друкувалися в газеті «Правда» та інших центральних виданнях; перекладені багатьма іноземними мовами. За мотивами його сатиричного фейлетону «Пес Барбос», надрукованому в газеті «Правда» 1960 року, режисер Леонід Гайдай зняв свій відомий короткометражний фільм «Пес Барбос і незвичайний крос».

Автор збірки автобіографічних оповідань «З книги життя» (1964), творів у 4-х томах (1978). Опублікував понад сто поетичних фейлетонів. Написав лібрето комічної опери «В степах України»

Твори «Мої земляки» (1947); «Наші знайомі» (1948); «Ознаки весни» (1950); «Гумор і сатира», «Як ми скажем — так і буде» (1951); «Ровесники», «Сер Макітра» (1952); «З щирим серцем, а про декого з перцем» (1953); «Дорога дама» (1954); «Який Сава — така й слава» (1955); «Здоровенькі були» (1958); Ой ти, Галю! (1960); «Карась-середняк» (1961); «П'яні вовки» (1962); «Дозвольте запевнить» (1963); «Добрий день вам, добрі люди» (1966); «Дозасідався…» (1968); «Батьки і діти», «Здоровше з гумором живеться» (1970); «Готов почати все спочатку» (1974); «В ім'я добра — супроти зла» (1977); «Де Іван?» (1982); «Гуморески» (2011, Видавництво: ФОП Стебеляк)

Нагороди Ордени Леніна (два: 1958 і 1960), Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» Медаль «За оборону Сталінграда» та інші. Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.01.1967) Сталінська премія (1950; за збірку віршів «Наші знайомі», 1948)

Вшанування пам'яті Земляки письменника-гумориста щороку проводять на Одещині Олійниківські дні та Олійниківські читання. Заснували Всеукраїнську літературну премію імені Степана Олійника, Благодійний фонд. У селі Левадівці за кошти краян встановили пам'ятник односельцеві. Вийшли збірка вибраних творів та книга спогадів.

3 квітня 1983 року, в селі Левадівці на Одещині, в приміщенні колишньої земської школи, де навчався малий Степан, було відкрито Меморіальний музей Степана ОлійникаПам’яті Сміхотворця: в селі на Одещині планують розширити музей Степана Олійника. 14.03.2024 (філія Одеського літературного музею).

19 жовтня 1984 року в Києві, на фасаді будинку на вулиці Великій Васильківській, 6, де з 1952 по 1982 рік жив і працював письменник, встановлено бронзову меморіальну дошку (барельєф; скульптор А. В. Кущ, архітектори К. О. Сидоров, Г. А. Щербина)Захоплюючий Київ.

В Одесі мармурова меморіальна дошка С. І. Олійнику встановлена на фасаді головного корпусу Південноукраїнського педагогічного університету імені К. Д. Ушинського.

В 1990 році його ім'ям названа вулиця в Києві. Також його ім'ям названо узвіз в Одесі. На його імʼя був названий ліцей у Броварах

У журналі «Перець» № 16 за 1978 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца з нагоди 70-річчя митця

Примітки

Джерела та література Украинская советская энциклопедия: В 12 т., 13 кн. — Т. 7. — К.: ГР УСЭ, 1982. — С. 476 Степан  Олійник  //  Письменники  Радянської України. 1917-­1987 :  біобібліографічний довідник / Авт.­-упоряд. В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Рад. письменник, 1988. — С.446 Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 148—150. Жадько Віктор. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників. — К., 2007. — С. 116, 143, 328. Жадько Віктор. Український некрополь. — К., 2005. — С. 253. Зуб, I. Степан Олійник: життя і творчість. — ­ К. : Дніпро, 1978. ­ — 159 c. Татьяненко А. Дорога до усмішок. // Голопристанський вісник. ­ — 2002. ­- 8 травня. — С.4. Випускники Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського: біографічний словник / В. М. Букач. — Ч. 2. — Одеса: ПНПУ, 2021. — С. 49. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/13365/3/Bukach%20Valery%20Mykhailovych.doc.pdf.

Посилання Олійник С. І. — біографія//http://www.library.kherson.ua/dovidnyk/pdf/k-o/olijnyk.pdf Олійник С. І.// https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=3510 Вулиці Києва: Довідник . — К.: УЕ, 1995. — 352 c.