Вільгельм Антон Фрос (; 7 квітня 1903, Відень — 11 серпня 1980, Відень) — австрійський актор, режисер, продюсер. У 1930—1940-х роках працював у Німеччині.

Життєпис Вільгельм Антон Фрос народився 7 квітня 1903 року у Відні в сім'ї художника Вільгельма Фроса і доньки мірошника Марії Першль. Після закінчення школи й роботи на любительській сцені, у 1919 році його прийняли до трупи театру в Тешині як «другого молодого коханця і коміка з обов'язковою участю у хорі». Грав на сцені провінційних німецькомовних театрів. З 1925 року виступав в оперетах і ревю в театрі «Метрополь» в Берліні, потім у «Карлтеатре» у Відні, «Театрі Заходу» в Берліні, в театрі «Аполло» у Відні. У 1927 році повернувся в розмовний театр, працював з Ервіном Піскатором і Густавом Хартунгом, з 1928 по 1931 рік грав на сцені Німецького театру Макса Рейнгардта.

У 1920 році дебютував у кіно в австрійському фільмі «Путівник» (Der Wegweiser). У 1927 році став регулярно знімався в кіно, у тому числі у двох фільмах за участю Марлен Дітріх — «Кафе „Електрик“» (Cafe Elektric, ) і «Небезпеки шлюбного періоду» (Gefahren der Brautzeit, ). У 1929 році звернув на себе увагу роллю музиканта у звуковому фільмі «Атлантик» (Atlantic).

На початку 1930-х років, завдяки ролям в музичних комедіях, став улюбленцем публіки. Після фільму «Три серця розміром ¾» (Drei Herzen im ¾ Takt, ) до 1934 року знімався ще шість разів у режисера Гези фон Больварі.

У 1933 році дебютував як режисер і сценарист, поставивши фільм «Тихо благають мої пісні» (Leise flehen meine Lieder) про Франца Шуберта. У своєму другому фільмі «Маскарад» (Maskerade, ), який мав всесвітній успіх, зробив кінодебютантку Паулу Весселі кінозіркою. Для фільму «Мазурка» (1935 рік) повернув до Німеччини Полу Негрі. Надалі Форст працював переважно у Відні, де у 1936 році створив фірму «Віллі Форст Фільм-Продукціон». У 1938-1945 роках Форст був членом наглядової ради «Wien-Film GmbH».

Його улюбленими режисерами були Ернст Любіч і Рене Клер. У 1939 році Форст зняв свій найвідоміший фільм «Милий друг» (Bel Ami) за Мопассаном, в якому виконав також головну роль.

У 1944 році, після тривалої підготовки у Празі, Форст розпочав знімання «Віденських дівчат» (Wiener Mädeln), сподіваючись, що це буде перший німецький післявоєнний фільм. Проте цей фільм вийшов в прокат лише у 1949 році та, як і наступні роботи Форста, не мав успіху. У 1948 році його фільм «Оперета» (Operette, ) демонструвався як трофей в СРСР.

У 1951 році скандал викликав фільм Форста «Грішниця» (Die Sünderin) — через коротку сцену, в якій оголена Хільдегард Кнеф на задньому плані позувала художникові, а також через «прославляння самогубства». У деяких містах пройшли демонстрації протесту, а покази фільму заборонили. Назва останнього фільму Форста мала програмне значення: «Відень, ти місто моєї мрії» (Wien, du Stadt meiner Träume, ). З 1957 року він рідко з'являвся на публіці.

Зі своєю дружиною Мелані, на якій він був одружений з 1934 року, Форст жив у Бріссаго (Тічино). Після її смерті у 1973 році він переїхав у 1977 році до Відня. У тому ж році відмовився знятися в присвяченому йому фільмі з серії «Зірки, які пішли» (Sterne, die vorüberzogen).

Віллі Форст помер 11 серпня 1980 року у Відні.

Обрана фільмографія Актор Рік Назва українською Назва мовою оригіналу Опис Кафе «Електрик» Cafe Electric актор Одинадцять чортів Die Elf Teufel актор Небезпеки шлюбного періоду Dangers of the Engagement актор Незакінчена симфонія Leise flehen meine Lieder режисер, сценарист Так скінчилося кохання So endete eine Liebe актор (роль Франца. герцога Моденського) Маскарад Maskerade режисер, сценарист Король вальсу Königswalzer актор (роль графа Фердінанда фон Тетенбаха) Витівки Allotria режисер, сценарист Серенада Serenade режисер, сценарист Милий друг Bel Ami режисер, актор (роль Жоржа Дурюа) Оперета Operette режисер, сценарист, продюсер Віденська кров Wiener Blut режисер, сценарист, продюсер Віденські дівчата Wiener Mädeln сценарист, режисер, продюсер, актор (роль Карла Міхеля Цирера) Чудові часи Herrliche Zeiten актор (камео) Грішниця Die Sünderin режисер Імператорське полювання Kaiserjäger режисер Відень, ти місто моєї мрії Wien, du Stadt meiner Träume режисер, сценарист

Нагороди 1968 — Найвища Золота кінонагорода (Filmband in Gold) Німеччини Bundesfilmpreis.

Література Francesco Bono: Willi Forst. Ein filmkritisches Porträt. Edition Text + Kritik, München 2010, ISBN 978-3-86916-054-2. Robert Dachs: Willi Forst. Eine Biographie. Kremayr und Scheriau, Wien 1986, ISBN 3-218-00437-3. Armin Loacker (Hrsg.): Willi Forst. Ein Filmstil aus Wien. Film-Archiv Austria, Wien 2003, ISBN 3-901932-24-0.

Посилання

Віллі Форст на oKino.ua Віллі Форст на сайті rolf-krekeler.com