Богда́н Олекса́ндрович Барві́нський (псевдоніми і криптоніми: Т. Вінковський, Б. Б.; 15 липня 1880, Тернопіль — 8 лютого 1958, Львів) — український історик, бібліограф, архівіст, педагог. Доктор філософії (1907). Дійсний член НТШ (1914). Син Олександра та Євгенії, брат Василя Барвінських.

Біографія Навчання почав у Першій тернопільській класичній, закінчував у Львівській академічній гімназії (1898).

Вступив 1898 року на філософський факультет Львівського університету, історію студіював у Михайла Грушевського. Продовжив навчання у Віденському та Берлінському університетах. Працював у Львові в Крайовому архіві міських і земських актів, від 1908 року — в бібліотеці університету. До 1918 року — секретар історико-філосовської секції НТШ. В 1918–1919 р. — делегат УНРади ЗУНР від Християнсько-суспільної партіїЛитвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — C. 83.. У 1921–1925 роках — професор Українського таємного університету у Львові. У 1920-х роках викладав у гімназії сестер василіянок та університеті. У 1939–1941 роках — директор бібліотеки Львівського університету; у 1942–1944 роках — бібліотекар у «Народному домі»; у 1944–1947 роках — старший науковий співробітник, завідувач відділу рукописів Львівської філії бібліотеки АН УРСР.

Праці Досліджував історію шляхти, освіти та церкви в Україні. Зібрав матеріали до генеалогії роду Барвінських.

Готував до видання збірку документів «До історії греко-католицького сільського духовенства і сільських парафій в Галичині XVI–XVIII ст.».

Підготував історико-генеалогічні монографії «Рід Айхінгерів в Польщі й на Руси в XVI–XVIII ст.» (1928) та «Рід Хмельницьких» (1930). Листувався з істориками, письменниками, громадсько-культурними діячами України: М. Грушевським, В. Гнатюком, М. Павликом, Уляною Кравченко, О. Маковеєм, С. Томашівським, І. Крип'якевичем, К. Студинським, І. Кревецьким, митрополитом А. Шептицьким.

Автор значної кількості наукових праць, статей та рецензій українською, німецькою та польською мовами.

Друкувався у «Літературно-науковому віснику», «Записках Наукового Товариства ім. Шевченка», «Записках Чину Св. Василія Великого» та ін. Документи про його життя і діяльність знаходяться у відділі рукописів Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника НАНУ та в Центральному державному історичному архіві України.

З ініціативи Богдана Мельничука «Історія українського народу» Барвінського вперше у сучасній Україні перевидана 1991 року в Тернополі.

Інші праці: З'їзд Галицького князя Данила з угорським королем Белою IV в Прешбурзі 1250 року: Іст.-критич. аналіз. — Львів, 1901 Ким свідчив ся Отокар?: Проба інтерпретації оповідання Галицько-волинської літописи // ЗНТШ. — Т.47. — 1902 Бунт в селі Мшанци 1717 р. // ЗНТШ. — Т.54. — 1903; Метрики в сільській практиці XVIII в. [Додаток: оригінальний текст одної метрики] // ЗНТШ. — Т.56. — 1903; Жигмонт Кейстутович великий князь литовсько-руський (1432—1440): Іст. монографія. — Жовква, 1905; Історичні причинки: розвідки, замітки, матеріали до історії України-Руси. — Том 1 ; — Том. 2.  — Жовква — Л., 1908-09; Історичний розвій імені українсько-руського народу. — Львів, 1909; Оповідання з рідної історії . — Л., 1911; Оповідання з рідної історії. — Л., 1911 ; Польська персоніфікація «України» з 1644 р. // ЗНТШ. — Т.121. — 1914; Наше народне ім'я (Україна, українці, українські). — Л., 1916; Звідки пішло імя «Україна»? (1916); «Крайовий архів актів гродських і земських у Львові» (1917); Звідки пішло імя «Україна»? (1917); Історичні права українського народу до його народнього імени (1918); Історія українського народу (1922) Барвінський Б. Історія українського народу: оповіданя з рід. історії: (з 57 образками і 2 картами) / написав д-р Богдан Барвінський. — 2-ге, поправл. і доповн. вид. — Львів: Накладом книгарні А. Бардаха, 1922. — 140 с., 18 арк. іл. Родинні літописи, їхнє історичне й культурно-побутове значення // Стара Україна. — № 1. — 1924; Причинки до польсько-української геральдики і сфрагістики // ЗНТШ. — Т.138-140. — 1925; Слідами гетьмана Мазепи // ЗНТШ. — Т. 144—145. — 1926; До побуту Ганни Орликової в Станиславові (1928); Як основано українську гімназію в Тернополі // Новий час. — 1934. — 25 лип.; Коротка історія Галичини продовж тисячоліття 907—1941. — Л., 1941; Опришки (як вони виглядали в 17-му та 18-му століттях) // Тернопілля '95: Регіональний річник. — Т., 1995. Назва "Україна" та її поява на Закарпатті в XVII. стол. Тисячоліття умови Руси з греками. Справа габілітації д-ра Ів. Франка у Львівському університеті в 1895 р. Боротьба за народне імя.

Родовід

Примітки

Джерела Богдан Барвінський (1880-1962) [Текст] / О. Кравченюк // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 558-559. Барвінський Богдан – український історик [Текст] // Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: польсько-українські культурні взаємини: краєзнавчо-біограф. покажчик / С. Ткачов, В. Ханас. – Тернопіль, 1996. – С. 7. Грушевський М. До справи хронологічної зв'язки в Галицько-волинському літописі, кілька заміток до статті Б. Барвінського // ЗНТШ. — Т. 52. — 1903. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. — Прага, 1923 (К., 1996). Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9. Павлишин С. Рід Барвінських в історії української культури // Вісник НТШ. — Львів, 1993. — № 6—7. Сварник Г. Барвінський Б. О. // Українські архівісти. Вип. І. — К., 1999. Сварник Г., Ханас В. Барвінський Богдан Олександрович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника. — Львів, 2001. — Випуск 8. Українські архівісти: Бібліографічний довідник. — К., 1999. — Випуск 1. Ханас В. Барвінський Богдан [Текст] / В. Ханас // Русалка Дністрова. – 1994. – № 3. Барвінський Богдан Олександрович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар; відп. ред. Л. А. Дубровіна; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 36–37. — ISBN 978-966-02-8537-8