Богови́тини, Богови́тинови, Богови́тиновичі — руський (український, білоруський) боярський, панський рід у Великому князівстві Литовському та згодом у Короні Польській (на Волині й Берестейщині), гербу Корчак та Пелікан.

Відомості Українсько-білоруський шляхетський рід Боговитинів або ще Боговитиновичів започаткував пан Боговитин, руський вельможа, який жив у першій половині XV ст. Засновник роду був відомим під особистим ім'ям, а його діти користувалися його патронімом. Онуки, уживаючи той самий патронім у родовому відмінку, надали йому характеру прізвища. З часом суфікс -ович відпав і родова назва стала співзвучною з ім'ям предка.

Рід Боговитинів становив одне з відгалужень відомої геральдичної спільноти Корчаків, але приблизно на початку XVI ст. виклопотали собі у Священній Римській імперії ще один герб. До середини XVII ст. в роду змінилося 7 поколінь, які за відомими джерелами репрезентують 76 осіб.

Матримоніальні зв'язки з князівськими родами Сангушків, Чорторийських, Пронських, Масальських та провідними боярськими родами Волині засвідчують високий статус Боговитиновичів у тогочасному соціумі. За час існування роду через його руки пройшло понад 180 поселень. Найбільше на Волині (98 поселень), на Берестейщині — 59, у Новогродському й Троцькому воєводствах — по 10. Найдавніші володіння лежали у Кременецькому, Берестейському та Троцькому воєводствах. Значна частина маєтностей походила з вислуг. Найбільша активність роду припала на першу половину XVI ст. (час діяльности Лева Боговитиновича, Михайла-Богуша та Івана Боговитиновичів і Боговитина Петровича Шумбарського), також наприкінці XVI ст. (Адам та Анрій Климентовичі, Вацлав Павлович та Михайло Іванович). В останні десятиліття існування роду найпомітнішою постаттю за обсягом володінь була Марія Ярмолинська з Шумбарської гілки Боговитиновичів.

Представники роду Боговитинів відомі за назвами поселень Колесники, Кутень, Шумськ і Шумбар. Згодом вони почали додавати до своїх прізвищ відповідні й відносні прикметники: Колесницькі, Кутенські, Шумські, Шумбарські. Крім того з кінця XVI ст., представники цього роду почали додавати компонент, похідний від назви підляського маєтку Козеради в Берестейському воєводстві (у формах Козерадський та Козерад). Нині Козеради — це село Костянтинів (), Ґміна Константинув, Більський повіт.

Польський історик Александер Яблоновський відносив Боговитиновичів до литовського походження, однак сучасні українські історики заперечують таке твердження.

Представники роду Боговитин — засновник роду, згаданий у 1431 році серед прихильників великого князя Свидригайла. Мав 3-х синів (Лева, Богуша й Петра) та 2-х дочок: Ганну, яка вийшла заміж в 1488 році за земського підскарбія Андрія Олександровича з роду Солтанів, й ще одну, ім'я якої невідоме, дружини князя Андрія Полубенського. Лев Боговитинович ( після 1505) — королівський писар (1487—1495, 1502—1505), берестейський ключник (1487—1495), литовський чашник (1501—1505), кременецький намісник (з 1502). Богуш Боговитинович (зг. 1466 - 1501) — намісник перелайський, писар канцелярії короля Олександра Ягеллончика. У шлюбах з NN та N Мушатою. Богдан Боговитинович (зг. 1496) Богуш-Михайло Боговитинович (зг. 1499 - 1530) — державний діяч Великого князівства Литовського, дипломат. У шлюбі з Федорою кн. Сангушко. Ганна Федора Уляна Василь Боговитинович. Нащадків не залишив. Война-Ян Боговитинович (зг. 1515 - 1545) — володів маєтками Шумськ і Козеради. У шлюбі з Євдокією N. Федір-Михайло Климент Іван Богдана Іван Боговитинович ( до 1551) — державний діяч Великого князівства Литовського, дипломат. У шлюбах з NN та Ганною Копоть. Богдана Боговитівна, у шлюбах з Ігнатом Джусою, Олексієм Зенковичем. Петро Боговитинович (? — після 1504) — зем'янин у Волинській та Берестейській землях. Боговитин Петрович Шумбарський (? — до 1542) Михайло Боговитин Шумбарський, 1552 року одружився з дочкою Олехна Борзобагатого, серед гостей на весіллі були присутні луцький владика Феодосій, володимирський — ЙосифЛевицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 220. — ISBN 5-319-01070-2.; Павло Боговитин Шумбарський Вацлав Боговитин Шумбарський — волинський хорунжийЛевицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі… — С. 194., нащадок Богуша Михайла, чоловік дочки житомирського старости, княжни Софії Михайлівни ЧорторийськоїKsiążęta Czartoryscy (01) , засновниці Рохманівської друкарні; Інші представники: Бенедикт23. Жовтня 2 — Запис про позов п. Федором Боговитиним пп. Михайла та Бенедикта Боговитинів у справі розподілу спадкового маєтку Литовищі та наїзд на Залузькі і Кутенські землі .; Адам — чернігівський підкоморій, дружина — Варвара (Барбара) Семашко, дочка ОлександраNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności…  — T. 4. — S. 80. ; Микола Боговитин Шумбарський — волинський зем'янин у 1584 роціТам само. — С. 228.; Варвара (з Боговитинів-Козерадських) — дружина Миколи ЧапличаBoniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 270. .

Примітки

Джерела Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 14, 30-33, 266. Halecki O. Bohowitynowicz Bohusz Michał h. Korczak (Pelikan?) (†1530) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1936. — T. ІІ/1, zeszyt 1. — S. 226—227. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…  — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — Cz. 2. — 761 s. — S. 129—130.

Собчук В.Д. «Від коріння до корони». Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 205, 206, 216, 228.

Посилання Zofia Łoza Bohowityn. Teczynski1 . ,