Вудсток

Ву́дсток (, Фестиваль музики й мистецтва у Вудстоці) — один із найзнаменитіших фестивалів музики. Вудсток став символом кінця «ери хіпі» та початком сексуальної революції

Woodstock '69

Відбувся 15-17 серпня 1969 року в Бетелі (штат Нью-Йорк) і зібрав від 400 000*

 — 500 000 осіб. Гаслом були слова: Peace, Love and Happiness («Мир, любов і щастя»). Фестиваль отримав назву «Вудсток» через більшу благозвучність, ніж «Бетел», попри те, що це місто розташоване на 100 км далі від місця проведення фестивалю.

Вступне слово взяв власник ферми, — Макс Ясгур, на території якої проходив фестиваль, він сказав: Спершу фестиваль мав бути платним, але побачивши таку кількість прибулих, організатори припинили продаж квитків, і переважну більшість відвідувачів вирішили пропустити на захід безоплатно. Санітарні умови були дуже поганими, бракувало практично всього. Проте навіть погана погода не завадила натовпу отримувати задоволення від спільного проведення часу.

Відкривав фестиваль американський фолк-музикант Річі Хевенс (1941—2013). Саме тоді він виконав свою версію спіричуела Motherless Child.

Хоча молодь дозволяла собі куріння марихуани, поліція вирішила не втручатися і, зрештою, за три дні не було зафіксовано жодного правопорушення. Листок конопель став одним із неофіційних символів Вудстока.

Фестиваль став однією з найвагоміших подій у американській молодіжній культурі 60-х рр. Попередником таких зібрань молоді була, наприклад, каліфорнійська «Літо кохання» (1967), але саме Вудсток символізував те прагнення єдності, миру та людської любові, якого так прагнуло покоління хіппі. Фестиваль означав і пік, і, водночас, наближення занепаду руху хіппі, початок сексуальної революції і руху «шістдесятників».

Підготовка Вудсток був започаткований завдяки зусиллям Майкла Ленга, Арті Корнфельда, Джоєла Розенмана та Джона Робертса. Фінансуванням проекту займались Робертс і Розенман. Ленг мав певний досвід промоутера, будучи співорганізатором Miami Pop Festival на східному узбережжі минулого року, де приблизно 25 000 людей відвідали дводенний захід.

Із самого початку між чотирма були відмінності в підходах: Робертс був дисциплінованим і знав, що потрібно для успіху підприємства, тоді як Ланг бачив Вудсток, як новий, «розслаблений» спосіб об'єднати підприємців. Коли Ленг не зміг знайти місце для концерту, Робертс і Розенман, вирушили в дорогу та зрештою знайшли місце. Подібні розбіжності щодо фінансової дисципліни змусили Роберта та Розенмана задуматися, чи продовжувати вкладати гроші в проєкт.

Вибір місця проведення Оригінальним планом для проведення фестивалю було місто Вудсток можливо, поблизу запропонованої студії звукозапису, що належить Александеру Тапузу. Після того, як місцеві жителі відхили цю ідею, Ленг і Корнфельд подумали, що знайшли інше можливе місце проведення на фермі Вінстона в Соджертіс. Але вони неправильно зрозуміли, як прояснив повірений землевласника під час короткої зустрічі з Робертсом і Розенманом. Стривожені відсутністю прогресу, останні взялися за пошук місця проведення та виявили, що 300 акрів [120 га] Індустріальний парк Міллс у містечку Воллкілл, який компанія Woodstock Ventures орендувала за 10 000 доларів США (еквівалент 83 000 доларів США сьогодні) навесні 1969 року. Міську владу запевнили, що на захід прийде не більше 50 тисяч. Жителі міста відразу виступили проти проекту. На початку липня міська рада прийняла закон, який вимагає дозволу на будь-яке зібрання понад 5000 людей. Умови, на яких видавався дозвіл, унеможливлювали промоутерам продовження будівництва на території Воллкілла. Однак повідомлення про заборону виявилися рекламою для фестивалю.

Елліот Тайбер запропонував провести захід на території свого мотелю площею 15 акрів [6,1 га]. Він стверджує що познайомив промоутерів із молочним фермером Максом Ясгуром. Ленг заперечує розповідь Тайбера та каже, що Тайбер познайомив його з ріелтором, який відвіз його на ферму Ясгура без Тайбера. Син Макса Ясгура — Сем, погоджується з версією Ленга. Земля Ясгура утворювала природну чашу, що спускалася до ставка Філіппіні на північній стороні землі. Сцена була встановлена на підніжжі пагорба, а заднім планом був ставок Філіппіні. Ставок став популярним місцем для купання. Філіппіні був єдиним землевласником, який відмовився підписувати договір оренди на користування своєю власністю.

Попри опозиції мешканців і плакати, що проголошували: «Не купуйте молока. Зупиніть фестиваль хіпі-музики Макса», міський прокурор Бетеля — Фредерік В. В. Шадт, будівельний інспектор Дональд Кларк і міський інспектор Деніел Аматуччі схвалили дозвіл на фестиваль. Тим не менш, міська рада Бетелю відмовилася офіційно надавати дозволи.

Кларку було наказано розмістити накази про припинення роботи. Розенман пригадує зустрічі з Доном Кларком і обговорення з ним того, наскільки неетично для нього було відмовляти в дозволах, які були вже дозволені та які він мав у своїй кішені. Наприкінці зустрічі інспектор Кларк дав йому дозволи. Наказ про припинення роботи було скасовано, і фестиваль міг продовжуватися, очікуючи підтримки Департаменту охорони здоров'я та сільського господарства та демонтажу всіх споруд до 1 вересня 1969 року.

Пізня зміна місця проведення не дала організаторам фестивалю достатньо часу для підготовки. На зустрічі за три дні до заходу будівельники попросили Розенмана вибрати між добудовою огорожі та квиткових кіосків, без яких Робертс і Розенман майже напевно зіткнулися б з банкрутством після фестивалю. Попри те, що через фестиваль Робертс і Розенман були близькі до фінансового краху, їхня власність на фільм і права на запис змінила їхні фінанси, коли в березні 1970 року вийшов документальний фільм, який отримав премію «Оскар» та інші.

Звук, та його технічна характеристика Звук для концерту створив звукорежисер Біллі Хенлі.

Компанія ALTEC Lansing розробила морські фанерні шафи, які важили півтонни кожна і мали 6 футів [1,8 м] у висоту, майже 4 фути [1,2 м] у глибину та 3 фути [0,91 м] у ширину. Кожен з цих корпусів містив чотири 15-дюймові (380 мм) динаміки JBL D140 loudspeakers. Високочастотні динаміки складалися з 4×2-Cell і 2×10-Cell Altec Horns. За сценою стояли три трансформатори, які забезпечували 2000 А струму для живлення підсилювальної установки. Протягом багатьох років цю систему спільно називали «бункерами Woodstock». Живі виступи були записані на два 8-доріжкових рекордера Scully у причепі трактора за лаштунками Едвіном Крамером і Лі Осборном на 1-дюймову шотландську стрічку зі швидкістю 15 кадрів на секунду, а потім зведені на студії Record Plant у Нью-Йорку.

Освітлення, та його технічна характеристика Освітлення концерту розробив дизайнер світла і технічний керівник Едвард Герберт Бересфорд Монк. Монк був найнятий для планування та створення сцени освітлення.

Монк використав дванадцять 1300-ватних спотів Super Trouper-follow, встановлених на чотирьох вежах навколо сцени. Наступні прожектори важили 600 футів [270 кг] кожен з них керували оператори прожекторів, яким доводилося підніматися на вершину освітлювальних веж висотою 60 футів [18 м]. Монка також назначили як ведучого перед концертом, коли Майкл Ленг помітив, що забув найняти останнього. Монка можна почути і побачити в записах Вудстока, які роблять оголошення на сцені, включаючи прохання «триматися подалі від веж» і попередження про «коричневу кислоту».

Артисти У квітні 1969 року Creedence Clearwater Revival стала першою групою, яка підписала контракт, погодившись грати за 10 000 доларів (еквівалент 83 000 доларів у 2023 році 1634—1699 John J. McCusker: 1700—1799 John J. McCusker: 1800—сьогодення: Федеральний Резервний Банк Міннеаполіса ). Було виконано тридцять дві виступів протягом чотирьох днів. +п’ятниця, 15 серпня – субота, 16 серпня Артисти Час Сет-ліст Примітки Річі Гевенс 17:07 – 17:54 1. «From the Poison» 2.«Get Together» 3.«From the Poison» (Reprice) 4. «The Minstrel from Gault» 5. «I'm a Stranger Here» 6. «High Flying Bird» 7. «I Can't Make It Anymore» 8. «With a Little Help from My friends» 9. «Handsome Johnny» 10. «Strawberry Fields Forever»/«Hey Jude» 11. «Freedom (Motherless child)» Було переміщено до першого виступу після того, як Sweetwater були зупинені поліцією по дорозі на фестиваль, а інші артисти затрималися на автостраді. Частково Гевенсу було сказано продовжувати грати, оскільки багато артистів, які мали виступати після нього, затримувалися в досягненні місця проведення фестивалю, бо дороги фактично стояли в пробках. Гевенс імпровізував пісню на основі спіричуела «Motherless Child», яка згодом стане називатися «Freedom».. Також виконав кавер версії пісень «Let's Get Together» Чета Пауерса; «High Flying Bird» Біллі Едда Вілера; дві пісні гурту The Beatles «With a Little Help From My Friends», «Strawberry Fields Forever» Свамі Сатчідананда 17:55 – 18:10 — Виступив із вступною промовою до фестивалю: Sweetwater 18:15 – 19:20 1. «Motherless Child» 2. «Look Out» 3. «For Pete's Sake» 4. «Day Song» 5. «What's Wrong» 6. «Crystal Spider» 7. «Two Worlds» 8. «Why Of Why» 9. «Let the Sunshine In» 10. «Oh Happy Day» Друга група, яка виступала на фестивалі. Гурт також виконав спіричуел «Sometimes I Feel Like a Motherless Child» та кавер версію «Let the Sunshine In» Галт МакДермота Берт Соммер 19:35 – 20:15 1. «Jennifer» 2. «The Road to Travel» 3. «I Wondered Where You Be» 4. «She's Gone» 5. «Things Are Going My Way» 6. «And When It's Over» 7. «Jeanette» 8. «America» 9. «A Note That Read» 10. «Smile» Отримав перші овації на фестивалі після виконання пісні America гурту Simon & Garfunkel.

Тім Гардін 20:30 – 21:35 1. «How Can We Hang On to a Dream?» 2. «Susan» 3. «If I Were a Carpender» 4. «Reason to Believe» 5. «You Upset the Grace of Living When You Lie» 6. «Speak Like a Child» 7. «Show White Lady» 8. «Blue On My Ceiling» 9. «Simple Song Of Freedom» 10. «Misty Roses» Виконав соло «If I Were a Carpender», а також повний набір своєї музики за підтримки групи, до складу якої входив барабанщик Муруга Букер.. Також виконав кавер версії «Blues on the Ceiling» Фреда Ніла та «Simple Song of Freedom» Боббі Даріна Раві Шанкар 12:00 – 12:40 1. «Raga Puriya-Dhanashri (Get In Sawarital)» 2. «Tabla Solo In Jhaptal» 3. «Raga Manj Kmahaj» Грав крізь дощ. На хвилі спіритизму та пошуку нових впливів його музика стала дуже популярною, але Шанкар не любив натовп молодих людей, що вживали наркотики та гуляли. Мелані Сафка 1:00 – 1:25 1. «Close to It All» 2. «Momma Momma» 3. «Beautiful People» 4.«Animal Crackers» 5. «Mr. Tambourine Man» 6. «Turing My Guitar» 7.«Birthday of the Sun» Відправлена на сцену для незапланованого виступу після того, як Incredible String Band відмовився виступати під час зливи. Виконала кавер версію «Mr. Tambourine Man» Боба Ділана Арло Гатрі 1:45 ранку – 2:25 ночі 1. «Coming into Los Angeles» 2. «Wheel of Fortune» 3. «Walking Down the Line» 4. «The Story of Moses» 5. «Oh Mary, Don't You Weep» 6. «Every Hand in the Land» 7. «Amazing Grace» Найбільш пам'ятну пісню «Coming into Los Angeles», яку виконував на Вудстоку заборонили на радіо. Виконав кавер версію «Walkin' Down the Line» Боба Ділана; спіричуел «Mary Don't You Weep» та християнський гімн Чудова ласка. Джоан Баез 3:00 ранку – 4:00 ранку 1. «Oh Happy Day» 2. «The Last Thing On My Mind» 3. «I Shall Be Released» 4. «Story about how the Federal Marsalls came to take David Harris in custody» 5. «No Expectations» 6. «Joe Hill» 7. «Sweet Sir Galahad» 8. «Hickory Wind» 9. «Drug Store Truck Driving Man»(спільно з Джеффрі Шертлеффом) 10. «I Live One Day at a Time» 11. «Take Me Back to the Sweet Sunny South» 12. «Let Me Wrap You In My Warm and Tender Love» 13. «Swing Low, Sweet Chariot» 14. «We Shall Overcome»