Мініатю́ра ( — червона фарба, кіновар) — невеликий за обсягом, художньо довершений епічний або драматичний твір, який узагальнює чи типізує картини. Приклади мініатюр: новели Василя Стефаника («Лана» та інші), Юрія Яновського («Ганна Антонівна»), драматичний образок Івана Франка «Останній крейцар». Прикладом прозової мініатюри можуть служити «Окрушини» Ірини Вільде, для яких характерні афористичність висловлювання, відсутність несуттєвих подробиць, вибухова кінцівка. Жанр мініатюри апробовують також прозаїки Василь Чухліб, Марія Цуканова, Ярослав Курдидик та інші.
Більшого поширення дістали вірші-мініатюри. До них належать рубаї у поезії східних народів, японський хоку, польські фрашки, українські коломийки. Часто звертаються до цієї лаконічної форми й українські поети:
У мініатюрі часто метафори настільки ущільнюються, з одночасним випаданням проміжних структур, що рима стає практично неможлива. Перехід до неримованої літератури активізується в українській літературі у шістдесятників: Микола Воробйов, Василь Голобородько та інші.
Дуже поширені мініатюри сатиричні, гумористичні і ліричні.
Примітки
Література
Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007 Курдидик Ярослав. Етюди. Торонто, В-во «Наша слава», 1955. Василь Чухліб. Червоні краплини вишень. Ліричні мініатюри. — К.: Молодь, 1975 Посилання