Талліннський перехід

Талліннський перехід (Талліннський прорив, Талліннська трагедія) — евакуація основних сил Балтійського флоту під командуванням віцеадмірала Володимира Трібуца та військ 10-го стрілецького корпусу з Таллінна у Кронштадт наприкінці серпня 1941 року.

З Таллінна вийшли 225 кораблів і суден (у тому числі 151 військовий корабель, 54 допоміжних судна, 20 транспортів). Кронштадта дістались 163 з них (132 військових корабля, 29 допоміжних суден, 2 транспорти), а також невстановлена кількість малотоннажних цивільних суден і плавзасобів, не підпорядкованих Військовій раді флоту. Під час переходу загинули 62 корабля й судна (19 бойових кораблів і катерів, 25 допоміжних суден, 18 транспортів).

Передісторія До початку німецько-радянської війни головною базою Балтійського флоту був Таллінн. Місто не було підготовлено до оборони з суші та з моря, оскільки розташовувалось далеко від кордону, й появи поблизу нього противника радянське командування не припускало. Однак катастрофічний для радянських військ розвиток Прибалтійської стратегічної оборонної операції призвело до того, що вже 9 липня 1941 року передові частини німецької групи армій «Північ» увірвались до Мяр'ямаа, що за 60 кілометрів на південь від Таллінна. Хоч у важких боях до 15 липня удалось зупинити німецький наступ і навіть потіснити його частини назад до Пярну, загроза Таллінну усунена не була.

23 липня німецькі війська після перегрупування відновили наступ, прорвали фронт і вирушили до Фінської затоки. 5 серпня вони перерізали залізницю Таллінн-Ленінград, а 7 серпня німецькі війська вийшли до затоки в районі Кунда, відрізавши радянські війська в районі Таллінна від основних сил радянського Північного фронту. З 5 серпня 1941 року почалась Талліннська оборона. Місто захищали 10-й стрілецький корпус, численні дрібні розрізнені частини, похапцем сформовані загони моряків флоту, сил НКВС і народного ополчення.

Питання про евакуацію флоту й промислового обладнання з Таллінна ставилось командуванням Балтійського флоту ще з початку липня 1941 року, але мало категоричну відмову з боку головнокомандувача Північно-Західного напрямку маршала Радянського Союзу Климента Ворошилова та народного комісара ВМФ Миколи Кузнецова. Більше того, від захисників Таллінна вимагали завдання сильних контрударів по військах ворога. Дозвіл на евакуацію флоту було отримано лише 26 серпня, коли німецька артилерія вже вела огонь по радянським кораблям у Талліннському порту. Фактично командування флоту почало готуватись до евакуації раніше, 22 серпня, що також було запізно.

Німецьке командування, зі свого боку, прагнуло виконати директиву Адольфа Гітлера № 33 «не допустити завантаження радянських військ в Естонії на судна і прорив … у напрямку Ленінграда». З тією метою на південному березі Фінської затоки уздовж маршруту переходу Балтійського флоту з Таллінна до Ленінграда була розгорнута берегова артилерія (17 дивізіонів), на північному березі вже були 2 стаціонарні фінські берегові батареї. У Фінській затоці силами Крігсмаріне та ВМФ Фінляндії у липні-серпні 1941 року було поспіхом установлено 36 мінних загороджень (777 німецьких і 1261 фінська морська міна, 796 німецьких мінних захисників)Зубков Р. А. Таллинский прорыв Краснознамённого Балтийского флота. Москва, «Кучково поле», 2012. — Стор. 55-61 . З числа тих загороджень до початку переходу було виявлено (але не встановлено точні межі) тільки 16. На аеродромах для дій по кораблях Балтійського флоту були поспішно розгорнуті 110 німецьких і 10 фінських літаків. У Фінській затоці діяли фінські торпедні катери (німецькі катери в операції участі не брали).

План переходу і склад загонів прориву та конвоїв

План переходу Прорив флоту було заплановано здійснити у такому порядку: загін головних сил, загін прикриття, ар'єргард і чотири конвої. Загону головних сил ставилось завдання прикриття першого та другого конвоїв від мису Юмінда до острова Гогланд. Загону прикриття — захищати другий і третій конвої від острова Кері до острова Вайндло. Ар'єргарду — прикривати з тилу третій і четвертий конвої. У складі чотирьох конвоїв було 107 кораблів і суден, 62 корабля охорони, а ще 51 корабель, що брали участь у переході, офіційно до жодного конвою включені не були. Під час операції мали місце переміщення кораблів з одного конвою до іншого, як за наказом, так і не санкціоновані. Разом із Таллінна в похід 28 серпня 1941 року вийшли 225 кораблів і суден.

Окрім того, зі складу сил Кронштадтської бази було сформовано загін забезпечення під командуванням капітана другого рангу Святова у складі 12 тральщиків, 4 сторожових кораблів, 6 торпедних катерів, 8 малих мисливців, 2 буксирів, 4 мотоботів, 2 катерів і рятівного судна, розгорнутий на острові Гогланд, із завданням прикривати конвої та кораблі на кінцевому етапі, забезпечувати проводку мінними полями перед базою й надавати допомогу суднам, що зазнали біди. Ті кораблі у прориві участі не брали.

Загін головних сил Флагманський корабель — крейсер «Кіров»; лідер есмінців «Ленінград»; 3 есмінці («Смєтливий», «Гордий», «Яків Свердлов»); 5 підводних човнів (С-5, С-4, «Калев», «Лембіт», Щ-405); 4 катери «малий мисливець» (МО-112, МО-131, МО-133, МО-142); 3 сторожових катери (СКА ПС-202, ПС-204, ПС-233); 7 торпедних катерів (ТКА-37, ТКА-73, ТКА-74, ТКА-84, ТКА-103, ТКА-113, ТКА-144); 5 базових тральщиків (Т-207 «Шпіль», Т-204 «Фугас», Т-205 «Гафель», Т-206 «Верп», Т-217); 1 криголам («Суур-Тилл»).

Разом 30 вимпелів (29 бойових кораблів та 1 допоміжне судно), командир загону головних сил — контр-адмірал Валентин Дрозд. На крейсері «Кіров» перебував командувач флоту віце-адмірал Володимир Трибуц з групою основних працівників штабу флоту.

Загін прикриття Лідер есмінців «Мінськ»; 2 есмінці («Скорий», «Славний»); 4 підводних човни (Щ-322, М-95, М-98, М-102); 3 сторожових катери й 1 катер «малий мисливець» (СКА ПК-207, ПК-212, ПК-213, МО-510); 5 базових тральщиків (Т-210 «Гак», Т-211 «Рим», Т-215, Т-218, Т-203 «Патрон»); 4 торпедних катери (ТКА-33, ТКА-53, ТКА-91, ТКА-101); 1 посильне судно («Піккер») та 1 рятівне судно («Нептун»).

Разом 22 вимпели (20 бойових кораблі та 2 допоміжних судна). На лідері «Мінськ» перебував начальник штабу флоту контрадмірал Юрій Пантелєєв.

Ар'єргард 3 есмінці («Калінін», «Володарський», «Артем»); 3 сторожових кораблі («Сніг», «Буря», «Циклон»); 4 катери «малий мисливець» (МО-5, МО-135, МО-197, МО-204); 3 сторожових катери (СКА ПК-210, ПК-211, ПК-232); 2 торпедних катери (ТКА-51, ТКА-61).

Разом 15 бойових кораблів. Ар'єргардом командував командир мінної оборони Талліннської військово-морської бази контр-адмірал Юрій Ралль.

Конвой № 1 8 транспортів («Алев», «Атіс Кронвалдс», «Іван Папанін», «Казахстан», «Калпакс», «Елла», «Ергонаутіс», «Арвамаа») з трьома мотоботами на буксирах; 1 криголам («Крішьяніс Вальдемарс»); 1 штабне судно («Віронія»); 1 плавбаза («Ленінград»); 1 плавмайстерня («Серп і Молот»); 3 підводні човни (Щ-307, Щ-308, М-79).

Сили охорони конвою складали: 2 есмінці («Лютий», «Суворий»), 7 тральщиків (всі — переобладнані з цивільних суден, № 52 «Буйок», № 56 «Барометр», № 57 «Вієстурс», № 71 «Краб», № 72 «Дзержинський», № 91 «Ляпідевський», № 91 «Баян»), 2 сторожових кораблі («Аметист», «Касатка»), 6 катерів-тральщиків (КАТЩ-1201, КАТЩ-1206, КАТЩ-1208, КАТЩ-1209, КАТЩ-1210, КАТЩ-1211), 1 катер «морський мисливець» (МО-507) та 1 сторожовий катер (ПК-208).

Разом 18 кораблів і суден, а також 20 кораблів охорони. Командир конвою — капітан 2 рангу Богданов.

Конвой № 2 2 транспорти («Найссаар», «Шауляй») з 2 вітрильно-моторними шхунами на буксирах; 1 крижаний буксир («Тасуя») з несправним тральщиком № 86 на буксирі; 1 гідрографічне судно («Лоод»); 3 мережевих загороджувачі («В'ятка», «Онега», «Азимут»).

Сили охорони конвою складали: 6 тральщиків (всі — переобладнані з цивільних суден, № 43, № 44, № 47, № 84, № 88, № 121); 8 катерів-тральщиків (КАТЩ-1203, КАТЩ-1204, КАТЩ-1205, КАТЩ-1509, КАТЩ-1510, КАТЩ-1511, КАТЩ-1512, КАТЩ-1514); 1 канонерський човен («Москва»); 1 катер «морський мисливець» (МО-200) та 1 сторожовий катер (ПК-214).

Разом 10 кораблів і суден, а також 17 кораблів охорони. Командир конвою — капітан 2 рангу Антонов.

Конвой № 3 9 транспортів («Аусма», «Балхаш», «Друга П'ятирічка», «Кумарі», «Лейк Люцерне», «Луга», «Скрунда», «Тобол», «Еверіта»); 1 танкер (№ 12); 1 рятівне судно («Коливань»).

Сили охорони конвою складали: 4 тральщики (всі — переобладнані з цивільних суден, «Олонка», «Осетер», «Шуя», № 83); 7 катерів-тральщиків (КАТЩ-1101, КАТЩ-1103, КАТЩ-1104, КАТЩ-1106, КАТЩ-1108, КАТЩ-1109, КАТЩ-1110); 1 канонерський човен («Амгунь»), 2 катери «морський мисливець» (МО-501, МО-502).

Разом 11 кораблів і суден, а також 14 кораблів охорони. Командир конвою — капітан 2 рангу Янсон.

Конвой № 4 1 рятівне судно («Сатурн»); 1 самохідна баржа (ТТ-1); 2 буксири (КП-6, КП-12) з несправним торпедним катером ТКА-121 на буксирі; підводний човен (Щ-301).

Сили охорони конвою складали: 3 тральщики («Пікша», «Поводець», «Яструб»); 4 катери-тральщики (КАТЩ-1503, КАТЩ-1504, КАТЩ-1505, КАТЩ-1506); 1 канонерський човен («И-8»); 3 сторожових кораблі («Ост», «Розвідник», «Щорс»).

Разом 6 кораблів і суден, а також 11 кораблів охорони. Командир конвою — капітан 3 рангу Глуховцев.

Кораблі й судна, не зараховані до складу конвоїв, але брали участь у переході 1 сторожовий корабель («Топаз»); 3 сторожових катери (СКА ПК-220, СКА-601, СКА-602); 1 судно-пастка («Хійусаар»); 10 прикордонних катерів (ПКА-273, ПКА-274, ПКА-279, ПКА-280, ПКА-284, ПКА-288, ПКА-290, ПКА-292, ПКА-294, ПКА-297); 2 катери-тральщики (КАТЩ-1313, КАТЩ-1501); 1 транспорт («Вормсі»); 1 посильне судно («Юпітер»); 1 рятівне судно («Метеор»); 1 гідрографічне судно («Схід»); 1 шаланда (С-12 «Петергоф»); 11 буксирів («Альфа», «Вента», «Вільмі», «Кайя», «Палдіскі», «Езро», И-18, КП-17, КП-18, ЛП-5, ОЛС-6); 1 допоміжне судно (ВРД-43); 2 бистрохідних катери (БК-1, БК-2); 9 катерів різного призначення (БО-1, БО-03, ВР-5, ВР-6, МТ-8, О-4, С-1, Ш-1, Ш-2); 3 вітрильно-моторні шхуни («Атта», «Хійудена», «Хійуранд», «Хійутаат»); 2 баржі (НБ-21, № 252).

Завдання ускладнювалось тим, що до початку евакуації Балтфлот втратив уже понад третину своїх тральщиків (9 базових тральщиків, 6 тральщиків з колишніх буксирів).

Талліннський перехід

Відхід військ і посадка на судна Об 11 годині 27 серпня командувач флоту Трибуц віддав наказ про початок відходу військ та посадку на судна. За дві години війська почали перегрупування для відходу. О 16 годині почалась посадка поранених, установ флоту та деяких частин 10-го стрілецького корпусу. Завантажували бойову техніку та найцінніше майно. На крейсер «Кіров» був завантажений золотий запас та уряд Естонії. Відхід і посадка військ прикривались береговою артилерією флоту й загороджувальним вогнем кораблів. Противник, у свою чергу, вів інтенсивний вогонь по місту й порту, здійснював нальоти групами по 5-9 літаків. О 18 годині підривні команди приступили до знищення об'єктів і матеріальних засобів бази. Залізничні вагони (понад тисячу) скидались у море біля маяка Пакрі, вагони з боєприпасами підривались, близько 21 години було підірвано арсенал.

Основні сили почали посадку на судна близько 22 години та продовжували її до світанку 28 серпня. Облік у багатьох випадках не проводився. Прийнявши особовий склад і техніку, судна виводились з рейду в район формування конвоїв буксирами. Мали місце дезорганізація, неприбуття кораблів до місць завантаження, інші кораблі були сильно перевантажені. Розроблений командуванням флоту «План посадки людей на судна» не витримувався й фактично був зірваний. Частина бійців, яких не забрали з берега судна, виходили на рейди на шлюпках і там їх приймали на борт кораблі (лише за донесеннями з низки вцілілих кораблів таких людей було взято на борт понад 400 осіб).