Галуазит — мінерал, шаруватий силікат.
Історія Вперше галуазит був виявлений біля Англера / Льєжа в Бельгії і описаний у 1826 р. французьким геологом П’єром Бертьє, який назвав мінерал на честь бельгійського геолога Жана Батиста Жюльєна д’Омаліуса д’Аллуа (1707–1789).
Після відкриття, що частина цього матеріалу була більш гідратованим різновидом з більшим міжшаровим проміжком (пізніше названим галуазит-10A, а потім гідрогалуазитом), для цього різновиду іноді використовували назву метагалуазитAlexander, L.T., Faust, G.T., Hendricks, S.B., Insley, H., McMurdie, H.F. (1943) Relationship of the clay minerals halloysite and endellite. American Mineralogist: 28: 1-18.. У 1980 році IMA змінила назву на галуазит-7ÅBailey, S.W. (1980) Summary of recommendations of the AIPEA nomenclature committee. The Canadian Mineralogist: 18: 143-150., де суфікс позначає товщину шару 7 ангстрем, яка визначається в XRD-діаграмах. У 2022 році назва виду було повернуто до галуазит, без суфіксу.
Загальний опис
Хімічна формула: Al4(OH)8[Si4O10] x n H2O де n<4. При n = 4 — гідрогалуазит.
Сингонія моноклінна.
Твердість 1-2,5.
Густина 2-2,6.
Колір білий, сірий, голубуватий, іноді з жовтуватим, бурим та іншими відтінками.
Блиск матовий.
У воді розмокає, утворюючи суспензію і пластичну масу. Складова частина деяких глин. Використовується як керамічна сировина.
Мінеральна група: каолініт-серпантинова група; у європейській літературі називається енделітом.
Продукт гідротермічної зміни або поверхневого вивітрювання алюмосилікатних мінералів, таких як польові шпати.
Асоціює з каолінітом, алофаном, алунітом. Поширений мінерал. Зокрема, у Бельгії, Португалії, Німеччині (Баварія),США (Колорадо, Індіана, Кентуккі, Північна Кароліна, Аризона та ін.). В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні.
Розрізняють
галуазит-ґарнієрит (криптокристалічна суміш галуазиту з ґарнієритом); галуазит мідистий (відміна галуазиту з Дашкесанського родовища, яка містить 2,74-26,18 % CuO); галуазит нікелистий (відміна галуазиту, яка містить до 2,5 % NiO); галуазит хромистий (світло-блакитна відміна галуазиту, яка містить до 0,6 % Cr2O3).
Див. також Список мінералів Мозок (мінералогія)
Примітки
Література
Joussein, E., Petit, S., Churchman, J., Theng, B., Righi, D., Delvaux, B. (2005) Halloysite clay minerals — A review. Clay Minerals, 40, 383–426.
Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 688-689. Bates, T.F., F.A. Hildebrand, and A. Swineford (1950) Morphology and structure of endellite and halloysite. Amer. Mineral., 35, 463-484. Faust, G.T. (1955) The endellite-halloysite nomenclature. Amer. Mineral., 40, 1110-1118. Mitra, G.B. and S. Bhattacherjee (1975) The structure of halloysite. Acta Cryst., 31, 2851-2857.
Посилання Webmineral Mindat w/ location data Univ. Wisconsin