Туніська національна армія (: ) — сухопутні війська Тунісу, один з трьох видів національних збройних сил.

Історія Сучасні сухопутні війська Тунісу мають свої витоки від часів французького протекторату (1881–1956). Французи охоче брали до лав армії тунісців. Ними як правило укомплектовувалися підрозділи спагів (легка кавалерія) і тиральєрів (легка піхота). Ці частини брали участь в Наполеонівських війнах, Першій і Другій світових війнах, а також у військових діях Франції в Індокитаї до 1954 року включно .

Сухопутні війська — перший з трьох видів збройних сил Тунісу. Створені 24 червня 1956 року відповідно до одного з перших актів уряду Хабіба Бурґіби, після здобуття незалежності Тунісу від Франції: першою частиною Туніської національної армії став сформований 30 червня 1956 року загальновійськовий полкDécret du 30 join 1956 instituant l'armée tunisienne (PDF). Journal official tunisien (52): 884. 29-30 June 1956. Необхідне озброєння і спорядження молода держава взяла з французьких запасівRidha Kéfi, «Les habits neufs de l'armée», Jeune Afrique, 13 juillet 1999 . На початку збройні сили Тунісу були нечисленні і включали в основному піхотні частини, сформовані з колишніх військовослужбовців французьких колоніальних військ і особистої гвардії бея, що був номінальним правителем країни в період французького протекторату. Нова туніська армія спочатку включала 25 офіцерів, 250 унтер-офіцерів і 1250 особового складу, що перейшли зі служби в збройних силах Франції, а також 850 колишніх бейських гвардійців. Основу нової армії складали колишні солдати колоніальних військ, які мали добру підготовку і реальний бойовий досвід, отриманий в битвах Другої світової війни і війни в Індокитаї, де брали участь три туніських батальйони. Однак при формуванні національних збройних сил Туніс зіткнувся з великими труднощами, зокрема відсутністю офіцерських кадрів і технічних фахівців, низькою дисципліною, недостачею сучасного озброєння. Крім того, на території Тунісу продовжували залишатися французькі війська. Близько чотирьох тисяч тунісців продовжували службу в ЗС Франції до 1958 року.

Новоствореній туніській армії довелося майже відразу після формування вступити в бойові дії проти них в південних районах уздовж кордону з Алжиром. До 1959 року майже всі французькі військові формування з території Тунісу були виведені, а туніські підрозділи поповнили національні збройні сили — чисельність армії зросла до 6000. Обов'язковий призов введений у січні 1957 року, а також дозволив до 1961 року збільшити чисельність збройних сил до 20 тисяч осіб і сформувати дванадцять батальйонів.

Першим серйозним випробуванням для туніської армії стала бізертинська криза. Небажання військово-політичного керівництва Франції евакуювати військово-морську базу в Бізерті — одному з найбільших міст і портів країни призвело до військового конфлікту 19 — 22 липня 1961. Франко-туніська війна 1961 року стала першою великою операцією ЗС Тунісу, які зазнали в ході неї значних втрат. Досвід цих боїв показав необхідність реорганізації та переоснащення національних збройних сил Тунісу.

Структура Туніської національної армії

Чисельність сухопутних військ ЗС Тунісу складає близько 27 тис. осіб. Основним тактичним з'єднанням в СВ Тунісу є бригада. Всього в сухопутних військах три мотопіхотні і одна піхотна (Сахарська) бригади. Дислокацію частин і підрозділів кожного із з'єднань визначає військово-адміністративний поділ території країни на військові округи з штабами бригад у містах Беджа, Кайруан, Габес, Ремада. Військові підрозділи, дислоковані в столиці країни місті Туніс, ряд інших частин і підрозділів центрального підпорядкування входять в Центральний військовий округ. Ці військові формування мають свої зони відповідальності, відповідна взаємодія організована при цьому через штаб сухопутних військ.

Бойовий склад сухопутних військ Тунісу Військові округи — 5; Бригади — 4: мотопіхотні — 3, піхотна (Сахарська) — 1 Окремі полки — 7: танкові — 2, розвідувальний — 1, протитанковий — 1, інженерний — 1, зв'язку — 1, автотранспортний — 1, військової поліції — 1 Група спеціального призначення — 1; Центр зв'язку — 1; Навчальні центри — 5.

Озброєння Згідно з даними IISS The Military Balance на 2010 рік Сухопутні війська Тунісу мали у своєму розпорядженні таку техніку: Зброя й озброєння Сухопутних військ Тунісу по станом на 2010ТипВиробництвоПризначенняКількістьПриміткиТанкиM60A1основний бойовий танк30M60A3основний бойовий танк54SK-105 Кірасирлегкий танк48Бойові розвідувальні машиниAML-90БРМ40СаладінБРМ20БронетранспортериM113A1/A 2бронетранспортер140Engesa EE-11 Urutuбронетранспортер18FIAT 6614бронетранспортер110Буксирувана польова артилеріяM101A1/A2105-мм гаубиця48M114A1155-мм гаубиця12M198155-мм гаубиця55Міномети81-мм міномет95107-мм міномет48включаючи самохідніBrandt120-мм міномет18Протитанкові засобиM901 ITVсамохідний ПТРК35на шасі M113A1, для пуску TOWMILANпереносний ПТРК500BGM-71 TOWпереносний ПТРК55LRAC F1РПГ300M-20 СупербазукаРПГ300Техніка ППОMIM-72 ChaparralЗРК26RBS 70ПЗРК60M42 ДастерЗСУ12M55 (зенітна установка)20-мм зенітна установка100Тип 55/Тип 6537-мм зенітна установка15китайські варіанти 61-КРЛСRASITРЛСрозвідка наземних цілей, наводка артилерії

Знаки розрізнення

Офіцери КатегоріїОфіцериПогон Туніське званняفريق أولفريقأمير لواءعميدعقيدمقدمرائدنقيبملازم أولملازمУкраїнський відповідник ГенералГенерал-лейтенантГенерал-майорБригадний генералПолковникПідполковникМайорКапітанСтарший лейтенантЛейтенант

Підофіцери і солдати КатегоріїПідофіцериСолдатиПогон Туніське званняوكيل أعلىوكيل أولوكيلعريف أولعريفرقيب أولرقيبجندي أولجنديУкраїнський відповідник

Примітки

Посилання M. М. Юрьев. Вооруженные силы Туниса . Інститут Близького Сходу.

Див. також