Анатолій Васильович Мільченко ( 26 березня 1938, Боржомі, СРСР — 28 грудня 2011, Тбілісі, Грузія) — грузинський футбольний арбітр. Рекордсмен по кількості проведених матчів у вищій лізі чемпіонату СРСР. Арбітр ФІФА з 1979 року.
Життєпис Народився 26 березня 1938 року. До Боржомі його родина переїхала в 1936 році з України, на будівництво заводу по виготовленню скляних виробів. Батько, Василь Петрович, загинув у роки Німецько-радянської війни. У школі захоплювався баскетболом, волейболом і футболом. Захищав кольори місцевої команди «Чанчкері», яка виступала у футбольному чемпіонаті Грузії.
Військову службу проходив у лавах команд Тбіліського будинку офіцерів і Закавказького військового округу. В сезоні-61 отримав запрошення від керівництва сухумського «Динамо», але через два роки отримав травму і завершив кар'єру футболіста. У цей час поступив на технологічний факультет Грузинського інституту субтропічного господарства в Сухумі, проводив арбітраж дитячих і юнацьких команд.
Поштовхом для подальшої кар'єри став товариським матч за участю московського ЦСКА. Старший тренер «армійців» Всеволод Бобров подякував за кваліфіковане суддівство і запропонував спробувати свої сили на більш високому рівні. Незабаром зателофонували з Федерації футболу Грузії і запропонували провести декілька поєдинків республіканської першості. Отримав республіканську суддівську категорію.
У 27 років, після курсів підвищення кваліфікації у Сочі, розпочав арбітраж команд елітного дивізіону радянського футболу. 29 липня 1967 року дебютував як головний арбітр. У тому матчі «Крила Рад» (Куйбишев) перемогли московське «Торпедо». З 28 грудня 1967 року — суддя всесоюзної категорії. Чотирнадцять разів входив до списку найкращих футбольних рефері країни: (1970—1974, 1977—1985). Протягом 22 сезонів обслуговував матчі чемпіонату СРСР. Провів як головний арбітр 202 поєдинки (рекорд турніру), а в 56 матчах був боковим суддею. Нагороджений пам'ятною золотою медаллю за суддівство понад 100 матчів у вищій лізі.
Обслуговував фінал кубка СРСР 1971 року між «спартаківцями» Москви і ростовським СКА. Поєдинок 7-го серпня завершився внічию, а в додатковому матчі наступного дня долю трофею вирішив єдиний гол москвича Кисельова.
1972 року бригада радянських арбітрів (Тофік Бахрамов, Іван Лукьянов і Анатолій Мільченко) проводили арбітраж першої гри фіналу кубка УЄФА. «Вулвергемптон Вондерерз» на домашньому стадіоні поступилися клубу «Тоттенгем Готспур» з мінімальним рахунком. У Лондоні «Шпори» втримали перевагу і стали першим володарем престижного європейського клубного турніру.
Як головний суддя дебютував на міжнародній арені в розіграші Кубка володарів кубків 1974/75. В 1/16 фіналу східнонімецький «Карл Цейс» переміг чехословацьку «Славію». У тому матчі йому допомагали Карло Круашвілі і Кестутіс Андзюліс.
З 1974 року працював директором туристичного готелю в Сухумі. Голова колегії суддів Абхазії (1972—1988), член Президіуму грузинської колегії суддів (1978—1990).
Проводив суддівство на молодіжному чемпіонаті Європи 1974, юнацький чемпіонаті Європи 1975 у Швейцарії (у тому числі і фінал: Англія — Фінляндія) і молодіжному чемпіонаті світу 1979 в Японії (зокрема, матч за третє місце між збірними Польщі й Уругвая). Був головним арбітром у чотирьох зустрічах відбіркового циклу на чемпіонати світу 1982 і 1986 років. Розглядався, як один з найвірогідніших кандидатів на участь у світових мундіалях в Іспанії і Мексиці, але в обох випадках залишився за межами турнірів.
Після війни в Абхазії переїхав на постійне помешкання до Тбілісі. З 1994 по 1998 рік був представником Абхазії у Посольстві Грузії в Києві. Наступні шість років очолював суддівсий комітет Федерації футболу Грузії.
2000 року був визнаний найкращим грузинським футбольним арбітром ХХ століття.
З 2005 по 2010 рік працював на посаді спортивного директора клубу ВІТ «Джорджія». У цей час тбіліська команда здобувала перемоги у чемпіонаті (2009), суперкубку (2009) і національному кубку (2010). З червня 2010 року — менеджер Федерації футболу Грузії з питань підготовки молодих арбітрів.
Помер 28 грудня 2011 року від інсульту. Похований у Тбілісі . Процитовано 14 квітня 2015..
Примітки
Посилання Тенгіз Пачкорія. Арбітр від бога. Процитовано 14 квітня 2015. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru. Процитовано 14 квітня 2015. Профіль футбольного арбітра на сайті FootballFacts.ru. Процитовано 14 квітня 2015. Профіль футбольного арбітра на сайті Klisf.net. Процитовано 14 квітня 2015.