Гу́тисько — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 5 квітня 2019 року підпорядковане Підвисоцькій сільраді. Населення — 114 осіб (2003). Дворів — 46Офіційний сайт Бережанської районної ради.
Гутисько — один із центрів художнього різьблення по дереву. У селі відбулися 2 перші крайові фестивалі лемківської культури (1999, 2000).
Історія У 1880 році Гутисько було присілком села Підвисоке, де проживало 377 римо-католиків. У 1916 році в селі були поховані турецькі офіцери (часи Першої світової війни). Від 1934 року Гутисько належало до гміни Великі Глібовичі.
З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Куряни.Після Другої світової війни в село були переселені українці з територій Лемківщини, Холмщини, Надсяння та Підляшшя в межах примусової депортації. До війни населення переважно становили поляки.
У повоєнний час у селі налічувалося 170 дворів. У період колективізації частина мешканців залишила село та переселилася до інших населених пунктів, зокрема до Львова, Тернополя, Трускавця, Моршина та інших міст. У 1950–1960-х роках Гутисько було віднесено до категорії «неперспективних» населених пунктів, що спричинило суттєве скорочення кількості жителів.
Сьогодення Станом на початок XXI століття у селі налічувалося 56 дворів. Зменшення кількості садиб пов'язане, зокрема, зі статусом «неперспективного» населеного пункту, наданим у радянський період.
Після відновлення незалежності України в селі були здійснені інфраструктурні зміни: збудовано церкву, відремонтовано дорогу, відновлено залізничну станцію, підведено природний газ, відремонтовано народний дім, відкрито школу та фельдшерсько-акушерський пункт, закладено парк. У селі також діє загальноосвітня школа І ступеня.
12 червня 2020 року село увійшло до складу Нараївської сільської громади, а 19 липня того ж року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу Тернопільського району.
У селі є одна вулиця — Шевченка.
Географія
Природні ресурси Гутисько розташоване на схилах гори Голиця, також відомої серед місцевих як Біла гора. Територія села багата на джерела та карстові печери, зокрема є печера «Опільська», яку досліджують спелеологи.
У межах села та на схилах гори ростуть 24 види рослин, занесені до Червоної книги України, серед яких анемона розлога, дев'ятисил осотовий, гніздівка звичайна, зозулинець, вовчі ягоди пахучі, ясенець білий.
Наприкінці 1982 року постановою уряду було створено загальнодержавний ботанічний заказник «Голицький», що перебуває під охороною Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. На його базі діє біостаціонар для навчально-польових практик студентів та проведення наукових досліджень, конференцій і експедицій.
Клімат Для села характерний помірно континентальний клімат. Гутисько розташоване у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Населення Населення села в минуломуВолодимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56:
РікЧисло осібУкраїнцівгреко-католиківПоляків таримо-католиківЄвреїв 1900 440 14 411 15 1939 590 10 570 10+
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:
МоваЧисло ос.Відсоток українська 98,36 російська 1,64+
Політика Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165 — сайт Верховної ради України (архів).
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610037, розташована у приміщенні народного дому. Зареєстровано 87 виборців, явка 54,02 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 53,19 %, за «Європейську Солідарність» — 14,89 %, за «Голос» — 8,51 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Володимир Кісілевич (Слуга народу) — 40,43 %, за Івана Чайківського (самовисування) — 21,28 %, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 14,89 %.
Культура 1997 року відбулося перше свято села. У Гутисько також проводиться крайовий фестиваль лемківської культури «Лемківська ватра», у якому беруть участь лемківські колективи та виконавці із західних областей України[https://web.archive.org/web/20091205175509/http://www.lemko.org/lemko/nenka/hutysko2000.html «ЛЕМКІВСЬКА ВАТРА -2» в селі Гутисько, Бережанського району].
Після заселення Гутиська мешканцями сіл Балутянка та Вілька Сяноцького повіту Польщі у селі продовжили традиції лемківського різьблення по дереву — виготовлення декоративних тарелів, таць, скриньок та об'ємні фігур птахів і тварин. Майстри-різьбярі з Гутиська брали участь у всеукраїнських та всесоюзних виставках. Багато майстрів працювали в артілях та художніх фондах Львова і Бережанського району. Основним матеріалом для виробів слугувала липа, яку зазвичай самостійно сушили.
У селі працюють музейні відділи лемківського побуту та лемківського різьбярства, які є філіями Бережанського краєзнавчого музею. Експозиції містять народний одяг, побутові речі, ткацькі верстати та інші предмети традиційного лемківського мистецтва.
Пам'ятки Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1991; кам'яна; ПЦУ). Встановлена фігура Матері Божої (1909).
На території Гутиська також розташований ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення «Голицький».
Відомі люди Микола Одрехівський ( 1953) — український економіст.
Галерея
Див. також Нова Гутиська Стара Гутиська Гутисько Брідське Гутисько-Тур'янське
Примітки
Література
Волинський Б., Дух С. Гутисько // Забуттю не підлягає [Текст]: [у с. Гутисько Нараївської громади відбулися заходи з нагоди 80-річчя депортації українців з Польщі] / І. Возна // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — № 46 (13 листоп.). — С. 6 : фот. Лемківський голос на Бережанщині [Текст]: [в с. Гутисько відбувся фестиваль лемківської культури «Єднаймося, братове з лемківського роду»] / Т. Бідзіля // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 34 (28 серп.). — С. 5 : фот. Шот М. Неопалима купина Гутиська // Урядовий кур'єр. — 2007. — 12 липня. Шот М. На пагорбі долі. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 462—466.
Посилання Неопалима купина Гутиська.