Едді Гепгуд (, 24 вересня 1908, Бристоль — 20 квітня 1973, Роял-Лемінгтон-Спа) — англійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Один із найкращих захисників в історії «Арсеналу». Капітан легендарних «канонірів» 30-х років. Лондонці стали першими, хто став грати за системою «Дубль-ве», а одним із ключових гравців нової ігрової схеми був Едді Гепгуд. В лізі провів 392 матчі. Чемпіон Англії 1931, 1933–1935 та 1938 років, володар Кубка Англії 1930 та 1936 року. За збірну Англії в 1933–1939 провів 30 матчів, в 21 з них був капітаном команди. Безпомилково вибирав позицію, один з перших в світі регулярно підключався до атакХэпгуд Эдуард — Эдди (Англия) Яндекс. Словари › Футбол, 2001.
Біографія
Ранні роки
Едді народився в південному британському містечку Бристоль 24 вересня 1908 року. Він став дев'ятою дитиною в сім'ї і перші шість років свого життя провів у східному Бристолі, в районі Дінгс, який високим рівнем життя ніколи не відрізнявся. Ще з середини XIX століття це місце почали забудовувати будинками для робочих прилеглої залізниці. Зазвичай ті будинки мали два поверхи (на кожному з яких двокімнатна квартира). На півдні такого району і проживала велика родина Гепгудів: спочатку по 5-ій Кларк Білдінгс на Юніон Роуд в Сент-Філіпсі, а потім на 34-й Дейс Роуд. У 1914 році, напередодні війни, стався черговий переїзд — на 23-ю Рейнлаф Стріт в Бартон-Гілл (теж знаходився поруч з Дінгс і Сент Філіпс).
Пізніше Едді навчався в Школі Еммануеля, яка перебувала на Бартон Роуд в Сент-Філіпсі. На початку своєї автобіографії Гепгуд згадував про перші роки в Бартон Хіллі, коли йому було 10 років і вперше довелося пограти у футбол біля міської магістратури. Справа закінчилася розбитим вікном і штрафом у розмірі 12,5 пенсів (на ті часи чимала сума). Як згадував сам Едді: «навіть тоді я грав захисника».
1920 році Едді залишив Школу Еммануеля, вступивши в іншу — Мор Скул на Сент-Джудс-Лівінг. А в 14 років він зовсім закинув свою освіту. Сам Едді згадував: «У школі я дуже мало грав у футбол. Якщо бути точним, провів лише дві гри. Тоді я вже закінчував своє навчання в нашій школі і повинні були запровадити нову програму розвитку, місце в якій знайшлося і футболу. Директор сказав мені збирати команду і розбити всіх в пух і прах. Але після двох ігор я відправився в старшу школу».
З тих пір він почав заробляти на життя самостійно, займаючись доставкою молока на возі з кіньми в олійницю свого шурина. Не забував юний захисник і про футбол, граючи за команду «Сент-Філіпс Марш Еделт Скул Джуніорс» в місцевій Лізі Даунс: «Кожну суботу з ранку я брав свого старого коня і мчав на гру. Зазвичай я діяв у захисті, але одного разу на другий тайм довелося вийти в нападі, і мені вдалося забити чотири голи за 10 хвилин».
«Бристоль Роверз» Звичайно, граючи в місцевих командах, Едді не залишав надії потрапити в головну команду міста — «Бристоль Роверз». В травні 1927 року його таки прийняли, давши шанс проявити себе за резерв. Вперше він зіграв за другу команду «Роверс» 7 травня в рамках Західної Ліги проти «Тонтона» на «Іствілл Стедіум». Після матчу в звіті місцевої газети Green'un не переставали захоплюватися грою молодого футболіста: «„Роверс“ виставили нового гравця, захисника Гепгуда, який справив гарне враження з перших же хвилин, вчасно зупиняючи атаки суперника. Гепгуд новий хлопець, сповна виправдав своє включення в основу, граючи в захисті немов ветеран». Не менше було піднесене і керівництво «Бристоля», що запропонувало Едді повноцінний контракт на 8 фунтів на тиждень та роботу розвізника вугілля влітку. Однак Гепгуд вирішив, що розвозити молоко куди престижніше, і відмовився. Головною ж причиною стало, що в контракті ні слова не говорилося про зарплату в міжсезоння.
«Кеттерінг Таун»
Незабаром Гепгуд підписав контракт з маловідомим «Кеттерінг Таун», який грав тоді в східній секції Південної Ліги (4-й рівень). Перехід той відбувся завдяки рекомендації якогось футболіста, зовсім недавно перебрався з «Бристоля» в «Кеттерінг», і знав про талановитого захисника. На відміну від бристольської, запропонована «Кеттерінгом» зарплата була вдвічі менше, але зате тут платили ще й влітку (3 фунти). Сама процедура підписання проходила в будинку матері Едді, який тоді відлежувався в ліжку, бо загрипував.
Провівши 12 ігор на початку сезону 1927/28, в жовтні того ж року в офісі «Кеттерінг Таун» з'явився Герберт Чепмен. Тоді знаменитий менеджер керував «Арсеналом» і стежив за молодим захисником, ймовірно розгледівши в хлопця потенціал: «Після гри тренер „Кеттерінга“ Білл Коллір покликав мене у свій кабінет і представив одній людині в твідовому костюмі, окуляри якого не приховували проникливого погляду його блакитних очей. Тоді я ще не знав хто це… Коллір сказав: „Едді, це містер Чепмен і ще один джентльмен — містер Еллісон“. Як виявилося, ці дві людини зіграли найважливішу роль у моїй майбутній кар'єрі. Через кілька секунд мовчання містер Чепмен запитав: „Ну, молодий чоловік, п'єте або курите?“ Швидше здивувавшись, я твердо відповів: „Ні, сер“».
Отримавши необхідну відповідь і згоду самого гравця, Чепмен взявся за керівництво клубу. Головний менеджер «канонірів» зробив дуже щедру пропозицію в 750 фунтів плюс деякі бонуси, а так само товариський матч з його клубом, з гарантією, що багато хто з провідних футболістів візьмуть у ньому участь.
Перехід в «Арсенал» Незабаром Едді сів на поїзд, який прямував у Лондон, щоб приєднатися до своїх нових партнерів. При підписанні контракту ще в Кеттерингу Гепгуду виплатили 10 фунтів, але він їх програв у вагоні, погодившись пограти в карти з місцевими шулерами. По прибуттю в столицю його зустрів один з тренерів клубу «Панч» Мак'юен, який відразу підтримав новачка: «Все в порядку синку. Тепер ти в „Арсеналі“, і всі будуть піклуватися про тебе». Едді у свої 19 років мав досить малу статуру. Був настільки кволий, що мало не втрачав свідомість після відпрацювання ударів головою по важких шкіряних м'ячах того часу. Але тренер команди Том Віттакер взявся за молодого захисника. В ході довгих пошуків причини такої слабкості новачка, Том вирішив, що Едді дуже легкий (всього 60 кілограм). Гепгуда чекали жорстокі тренування з навантаженням. Мало того, він був ще й вегетаріанцем. Однак впертий наставник виправив і це, змусивши його почати їсти м'ясо. В цьому полягала особлива дієта Віттакера — їсти якомога більше стейків. Цю методику разом з Хэпгудом розділив і правий нападник Джо Г'юм, який так само чимало натерпівся від ненависних м'ячів. Але в майбутньому це стало формулою успіху: Едді знайшов фізичну силу і масу, а гра головою так і зовсім стала його козирем.
Дебют у складі «канонірів» відбувся 19 листопада 1927 року в матчі з «Бірмінгем Сіті» на «Сент-Ендрюсі» (1:1). Хепгуд замінив в основі травмованого Хораса Коупа. За сезон новобранець «канонірів» з'явився в складі лише двічі. У наступному році молодий лівий захисник зіграв за «Арсенал» вже 17 матчів, а в подальшому став просто незамінний.
Сезон 1929/30 1929 рік став дуже значущим як для самого Гепгуда, так і для всієї команди. Молодий захисник, нарешті закріпився в основі, як і кілька його партнерів — Гербі Робертс, Джек Ламберт і Чарлі Джонс. До того ж, влітку того року Герберт Чепмен зробив одні з найбільш важливих придбань в історії клубу тієї пори. Це покупка одного з найкращих форвардів країни Алекса Джеймса з «Престона», і підписання 17-річного Кліффа Бестіна з «Екстер Сіті».
У 1930 році, на п'ятий рік керівництва командою Чепменом, прийшов перший успіх. У фіналі Кубка Англії був обіграний «Гаддерсфілд Таун» (2:0). Причому за п'ять матчів в турнірі лондонці не пропустили жодного гола, завоювавши трофей з різницею м'ячів 9:0. Відмінно спрацювала і оборона, якою славився той «Арсенал». З тих пір для «канонірів» почалася «золота ера». «Мої незабутні спогади відносяться до фіналу кубка 1930 року, адже це був мій перший фінал, а я грав в основі трохи більше року. В той день ми взяли верх над могутнім „Гаддерсфілдом“, це була велика перемога, великий момент для Старого Боса, який свого часу перетворив „Гаддерсфілд“ в чудову команду. А тепер він ішов до того, щоб зробити з нас ще більш сильний клуб».
Сезони 1930/31 та 1931/32 У сезоні 1930/31 «Арсенал», разом з Гепгудом в основі, який зіграв у 38 матчах, вперше у своїй історії став чемпіоном країни. В наступному сезоні Едді зіграв у 42 з 42 матчах «канонірів» в чемпіонаті, але «Арсенал» поступився чемпіонством «Евертону», відставши на два очки від лідерів.
Сезон 1932/33 Наприкінці сезону 1932/33 «Арсенал» залишив Том Паркер — капітан клубу. Чепмен вирішив, що кращої заміни в цій ролі йому не знайти, удостоївши цього звання Едді Гепгуда. Цей сезон, до речі, закінчився другою перемогою в чемпіонаті, повтореної в наступні два роки.
Сезон 1933/34 1933 року Едді вперше викликали в збірну Англії. Дебют припав на товариський матч з італійцями у Римі, що завершився нічиєю (1:1). Родоначальники провели в тому році ще чотири гри, в трьох з яких Едді незмінно грав. Його партнером по обороні в цих поєдинках став правий бек «Гаддерсфілда» Рой Гудолл, який був капітаном «трьох левів». Цікаво, що в травні того ж року ФА запропонувала Герберту Чепмену покерувати національною командою на пару зустрічей. Той самий матч у Римі став першим для нього. Склад на гру вибирала Асоціація, а тактику і ігрові установки давав вже «головний тренер».
Можливо «каноніри» і встановили б рекорд за кількістю титулів поспіль, але 6 січня 1934 року Герберт Чепмен помер від пневмонії. «Його смерть у 1934-му породила величезну порожнечу, яка так і залишилася такою. Я ніколи не забуду той день. Нам належало приймати на Хайбері з „Шеффілд Венсдей“. Я голився у своєму будинку в Фінчлі, коли Еліс Мосс, дружина нашого воротаря, увірвався до мене в жахливому стані. Вона побачила на вулиці заголовки газет, кожен з яких говорив про смерть Герберта Чепмена. Я був настільки приголомшений цією новиною, що близько 15 хвилин так і стояв з наполовину намиленим обличчям. Коли я, нарешті, поголився, то поспішив на стадіон, щоб упевнитися в правдивості чуток. Всередині Хайбері більше скидався на морг. В той день було не до футболу. Пройшло чимало часу, перш ніж ми пережили цю трагедію. Герберт Чепмен так багато зробив, і ще так багато міг зробити…».
Тренерський пост в «Арсеналі» вирішили віддати перевіреній людині, Джо Шоу, який виступав за клуб в період з 1907 по 1922 рік, після чого керував резервною командою. Шоу впевнено довів команду третього чемпіонства.
Проте ще до того, 14 квітня збірна Англії провела першу гру у новому році. На «Вемблі» приїхали шотландці. Матч відбувся в рамках домашнього чемпіонату Великої Британії сезону 1933-34 років. Але впевнена перемога 3%0 не принесла господарям титул — він був завойований валлійцями. У травні і вересні збірна провела ще три зустрічі. Весь цей рік Гепгуд незмінно грав у парі з капітаном команди Томом Купером з «Дербі Каунті».
Сезон 1934/35 Влітку 1934 року місце менеджера «Арсеналу» зайняв (тепер вже на постійній основі) давній помічник Чепмена — Джордж Еллісон. До того часу в клубі назрівала зміна поколінь. Еллісон знав, що потрібно робити, прийнявши посаду. Варто додати, що відносини з новим наставником у Гепгуда відразу не задалися.