Ідаліон, Едаліон, Ідайліон () — стародавнєA.T Reyes, Archaic Cyprus (1993):124 місто давньогрецьке місто, яке знаходиться в центральній частині острова Кіпр. місто згадується в записах на табличках царя Ассирії Асархаддона в 673/2 році до нашої ериSir Ernest Alfred Wallis Budge 1880, «The history of Esarhaddon (son of Sennacherib) king of Assyria» (The Names of the Twenty-two Kings, p. 104—108), як одно з десяти міст-держав античного Кіпру.

Розташування Ідаліон розташовано поблизу сучасного міста Далі, за 15 км на південний схід від Нікосії. Топографічно стародавнє поселення розташоване на двох пагорбах на південь від сучасного міста, які зараз знаходяться в межах військової буферної зони ООН.

Опис Ідаліон мав певний міський план, водночас він був оточений стіною 8 м заввишки і 10 м завширшкиKarageorghis, Vassos (1994). «A travers les royaumes de Chypre». Cahiers du Centre d'Etudes Chypriotes 22: 6. Площа огородженої території оцінюється приблизно в 40 га. Частини стін збереглися, серед іншого, на схилах акрополя. На західному акрополі знаходилося святилище та місце поклоніння, присвячене Афіні, яку фінікійці пов'язували зі своєю богинею АнатTatton-Brown, Veronica (2002). «The kingdom of Idalion. Lang's excavations in the British Museum». Cahiers du Centre d'Etudes Chypriotes 32: 244.

Історія Первісне місто розташовувалося на північному березі річки Гіаліас на території сучасного «Агіос Созоменос». Його засновником були етеокіпіріоти (або кипро-мінойці), що утворилися внаслідок змішання місцевого населення колишньої держави Аласія і народів моря. Протягом XIII століття до н.е. мешканці розпочали виробничу діяльність на південному березі річки на території сучасного Далі. Звідти місто виросло до великого міського та мідно-торгового центру, заснованого неоассирійцями наприкінці VIII століття до н.е.

Перші свідчення некіпрської присутності (греків, фінікійців тощо) з'являються в архаїчному періоді (близько 550 р. до н. е.) у фінікійських написах, знайдених в Адонісі Теменосі на Східному Акрополі. Відповідно першими з'явилися фінікійські торгівці, потім послідували дорійці.

Перші відомі царі Ідаліона були греками, як видно з написів на монетах та таблички Ідаліона. Табличка також показує, що останній цар, Стакіспр, був демократичним в управлінні, приймаючи рішення на раді громадян, і результуючі задокументовані закони були знайдені в храмі Афіни. Це також показує, що під час облоги міста персами 478–470 років до н.е. існувала система соціального забезпечення. Цар був найбільшим землевласником, і межі ділянок було зареєстровано.

Місто було завойовано Кітіоном у 450 році до н.е.Mitford, Terence (1980). The Nymphaeum of Kafizin: the inscribed pottery. Walter de Gruyter. ISBN 9783110066630 Палац став їхнім адміністративним центром; тут було виявлено архів податкових платежів.

З 300 року до н.е. палац і західний акрополь були покинуті, а місто зосередилося на східному акрополі, навколо спеціальних святилищ Афродіти та Адоніса, які продовжували зберігати своє значення. Місто існувало в елліністичні та римські часи, але його масштаби поки що невідомі.

Економіка Швидко розвинувся як економічний центр завдяки своєму розташуванню поблизу мідних копалень у східних передгір'ях гір Троодос та близькості до міст і портів на південному й східному узбережжі. Ідаліон процвітав і став настільки багатим, що був зазначений як перший серед десяти кіпрських міст-держав на призмі (багатогранній табличці) ассирійського царя Асархаддона.

Окрім добування було розвинуто ремесла, зокрема виготовлення зброї, кераміки, одягу тощо. Існування великого монетного двору, що датується 535 роком до н.е., свідчить про авторитет та процвітання міста.

Вірування Місто було центром поклоніння Великій Богині Кіпру, відомої як «Ванасі». Це поклоніння, ймовірно, розпочалося в XI столітті до н.е. Після завоювання міста Кітіоном посилюється культ Цариці Неба, відомої як Афродита, та її чоловіка «Пана Тварин». Також поширюється культ елліно-фінікійського божества Решефа-Аполлона.

Культура Відома колекція з 733 написів IV століття до н.е. (знано як Фінікійський архів Ідаліона), знайдених під час розкопок в Ідаліоні. З них 702 є фінікійськими написами, а 31 — кіпрським письмом, більшість з яких написані чорним чорнилом, а деякі вигравірувані на місцевому мармурі або керамічних черепках. 374 написи написані на керамічних черепках, 335 — на місцевому мармурі та 24 — на необробленому камені. Цей архів було знайдено в кімнатах та внутрішніх дворах укріпленого комплексу будівель палацу.

Письмо Кіпрське письмо (XI–II століття до н. е.) було розшифровано на основі кіпрсько-фінікійського двомовного тексту Ідаліона, який зараз знаходиться в колекції Британського музею. Починаючи з кіпрсько-фінікійського двомовного тексту Ідаліона (присвята богу Решефу Мікалу – ідентифікованому як Аполлон Аміклос – IV століття до н. е.), Джордж Сміт здійснив першу спробу інтерпретації в 1871 році, яку пізніше розвинули та вдосконалили, також завдяки табличці Ідаліона, єгиптолог Семюель Бірч (1872), нумізмат Йоганнес Брандіс (1873), філологи Моріц Шмідт, Вільгельм Діке, Юстус Зігізмунд (1874) та діалектолог Г. Л. Аренс (1876).

Архітектура Місто включало два акрополі, тоді як будинки знаходилися в нижньому місті. Укріплений палац було побудовано у 750–600 роках до н. е. на пагорбі Ампілері, західному акрополі міста, і перебудовано у 600–475 роках до н. е. від нападів Кітіона. Укріплений палац також був ознакою цього процвітання, оскільки він є одним з небагатьох і найбільшим відомим на Кіпрі. Було запропонувано 6 різних періодів будівництва для Західного Акрополя. Періоди 1–3 датуються пізнім III кіпріотом (1200–1050 рр. до н. е.), коли, ймовірно, сформувалося міське царство Ідаліон. Періоди 4–6 вважалися такими, що належать від III кіпро-геометричного до II кіпро-архаїчного (1050–850 рр. до н. е.)Marie-Louise Winbladh, Idalion – abode for the goddess of love and war. The work of the Swedish Cyprus Expedition.

Там також розташовувався храм Афіни. Східний акрополь на пагорбі Мутті-ту-Арвілі функціонував як священний центр і включав храми Аполлона, Афродіти та інших богів. Нижнє місто також було укріплене, принаймні протягом V століття до н.е.

Мистецтво Було розвинено розпис і оздоблення посуду, скульптура. 142 вапнякові скульптури з Ідаліону наразі знаходяться в Британському музеїKiely, Thomas, "Robert Hamilton Lang and the archaeology of Cyprus", Cahiers du Centre d’Études Chypriotes 50, pp. 483-523, 2020.

Поховання Цвинтарі було знайдено як у східній, так і в західній частині міста. Найдавніші за хронологією могили, знайдені у східній частині міста, датуються періодом між пізньою бронзовою добою та геометричним періодом. Натомість, могили пізнішої дати (між архаїчним та римським періодами) було знайдено в західній частині міста.

Археологічні розвідки Першим зареєстрованим відвідувачем був Мельхіор де Воге у 1862 році. Між 1867 і 1875 роками Луїджі Пальма ді Чеснола, антиквар, мисливець за скарбами та американський і російський консул в османському уряді Кіпру, періодично проводив розкопки в Ідаліоні. Він стверджував, що відкрив 15 000 гробницьdi Cesnola, L. P, "Cyprus: Its Ancient Cities, Tomhs and Temples. A Narrative of Researches and Excavations during Ten Years' Residence as American Consul in that Island", London: Murray, 1877. На Східному Акрополі було виявлено споруду, місцеві жителі повідомили йому, що вони викрали звідти велику кількість бронзових предметів, включаючи «шоломи, мечі, наконечники списів тощо». Три кораблі були завантажені старожитностями, один з яких, «Напрід», затонув у Середземному морі в 1872 році, а інші дісталися до Нью-Йорка, щоб допомогти заснувати Метрополітен-музейKarageorghis, Vassos, in collaboration with Joan R. Mertens and Marice E. Rose, "Ancient Art from Cyprus: The Cesnola Collection in the Metropolitan Museum of Art", New York: Metropolitan Museum of Art, 2000.

У 1868 та 1869 роках британський консул Р. Гамільтон Ленг доручив місцевим робітникам пошукати старожитності на Східному Акрополі (Муті ту Арвілі), згодом сам керував процесом. Він знайшов святилище божества просто неба, яке в одному фінікійському написі називалося «Решеф-Мікал», а в грецькому — «Аполлон Аміклос»Lang, R. H., "Narrative of Excavations in a Temple at Dali (Idalium) in Cyprus", Transactions of the Royal Society of Literature, 2nd ser. 11, pp. 30-71, 1878.

Німецький археолог Макс Онефальш-Ріхтер проводив розкопки на цьому місці у 1883 та 1885 роках, періодично повертаючись до Ідаліону в наступні роки. Хоча він не був професійним археологом, будучи самоуком, він використовував дослідження та систематичні методи розкопок, на відміну від своїх попередників у пошуках скарбів, знайшовши низку святилищOhnefalsch-Richter, M. H., "Kypros, the Bible and Homer: Oriental Civilization, Art and Religion in Ancient Times", London: Asher, 1893.

Протягом кількох місяців у 1928 році Шведська кіпрська експедиція під керівництвом Еріка Шьоквіста працювала в Ідаліоні. Їхньою основною роботою було повне розкопування верхньої частини Західного Акрополя (Амбеллері), під час якого було знайдено укріплене святилище Анат-АфіниGjerstad, E., J. Lindros, E. Sjoqvist and A. Westholm, "The Swedish Cyprus expedition: finds and results of the excavation in Cyprus 1927-1931. Vol. 1 (Text)", Stockholm: Victor Pettersons bokindustriaktiebolag, 1934. Були знайдені вотивні дари, що складалися переважно зі зброї та інструментів, особисті аксесуари, такі як шпильки, фібули, сережки, браслети та різні види кераміки. Вони також провели розкопки на навколишній терасі, знайшовши королівський палац Ідаліону, та розкопали низку гробниць, які датувалися від кіпрсько-архаїчного до елліністичного періодів.

У 1971 та 1972 роках Лоуренс Е. Стейджер та Аніта Вокер проводили розкопки в Ідаліоні від імені Гарвардського університетуWalker, Anita M., et al.",Excavations at Idalion in 1971-1972", Bulletin of the American Schools of Oriental Research. Supplementary Studies, no. 18, 1974, pp. 26–93, 1974. Між 1973 та 1978 роками, а також знову в 1980 році, на цьому місці працювала Американська експедиція до ІдаліонаStager, L. E., and Walker, A. M., "American Expedition to Idalion, Cyprus 1973–1980", Oriental Institute Communications 24, Chicago: Oriental Institute of the University of Chicago, 1989 ISBN 978-0-91-898652-8.

У 1987 році Університет Нью-Гемпшира під керівництвом Памели Габер провів розкопки в Ідаліоні. Роботи з тим самим керівником продовжувалися з 1992 до 2005 року під егідою Університету Аризони та Лайкомінг-коледжуGaber, E., "The University of New Hampshire Expedition to Idalion, Cyprus: Preliminary Report", Report of the Department of Antiquities, Cyprus 1992, pp. 167-78, 1992Gaber, P, and Morden, M., "University of Arizona Expedition to Idalion, Cyprus 1992", Centre d'?tudes Chypriotes, Cahier 18, pp. 21-30, 1992.

Див. також Десять міст-держав Кіпру

Примітки