Архієпископ Симон (в миру Симеон Федорович Теодо́рський; 1700, Золотоноша — †22 лютого 1754, Псков) — єпископ синодальної Російської православної церкви, архієпископ Псковський, Ізборзький та Нарвський. Богослов, перекладач та проповідник, законовчитель Петра III та Катерини II.

Життєпис

Навчався у Києво-Могилянській академії (1718–1727), потім жив у Ревелі (Латвія), далі вищу освіту отримав у Німеччині в Галльському університеті.

Є інформація, що він також навчався у Єнському університеті (Німеччина).

Був близький до пієтистів. У Галі переклав з німецької «Книжку про істинне християнство» Йогана Арндта (англ. ) та «Вчення про початок християнського життя» Анастасія Проповідника. Книги вийшли друком в Галлі (1735), однак у Москвії переклад Арндта був заборонений царицею Єлизаветою у 1743, незважаючи на те, що він на той час був членом Синоду та придворним проповідником. Роль перекладу Тодоровського у становленні російської філософії відзначав В.В. Зеньковський(рос.) История русской философии.

Перекладав вірші.

Після Галле працює «з єзуїтами на різних місцях», потім викладав грецьку у Белграді.

1738 — приїхав до Києва і почав викладати у Києво-Могилянській академії грецьку, давньоєврейську та німецьку мови (перший систематичний викладач цих дисциплін); за оцінкою протоієрея Георгія Флоровського — «великий знавець мов грецької та східних, учень знаменитого Міхаеліса (англ. )».

17 травня 1740 — пострижений в чернецтво (із збереженням імені) і отримав посаду катехизатора.

1742 — викликаний наказом Єлизавети до двора і призначений законовчителем та вихователем наступника, Карла Петера Гольштейн-Готторпського (майбутнього Імператора Петра ІІІ. Після переходу Петра ІІІ до православ'я Симон залишався його духівником, а з 1744 був вихователем та духівником його нареченої — Софії Фредерики Цербської, майбутньої Імператриці Катерини ІІ.

1743 — архімандрит Іпатіївського монастиря у Костромі, член Синоду.

1745 — рукопокладений в єпископа Костромського та Галицького, однак працював на цих посадах заочно, при дворі. За п'ять місяців формально переведений на Псковську та Нарвську катедру, залишаючись у Петербурзі. Збільшив витрати на утримання семінаристів у Псковській духовній семінарії.

1748 — зведений в сан архімандрита.

1749 — звільнений від обов'язків духівника.

Брав участь у підготовці церковнослов'янського перекладу Біблії, який досі в ужитку (Єлизаветинська Біблія 1751).

Помер 22 лютого 1754 у Пскові. Похований у Псковському Троїцькому соборі, на нижньому поверсі у східному відділенні усипальниці.

Видані праці

Переклади Іоанн Арндт (англ. ). Чотири книжки про істинне християнство. Галле, 1735. Анастасій Проповідник. Настановлення до істинного пізнання та рятувального використання Страждань та смерті Господа та Спасителя нашого Ісуса Христа. Галле, 1735. Август Франке. Початок християнського вчення. Галле, 1735. П'ять обраних псалмів царюючого пророка Давида із піснями похвалами двох церковних вчителів Амвросія та Августина. Галле, 1730-е.

Проповіді

«Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці» 25 березня 1741 р., «Слово на Воскресіння Христове» 29 березня 1741 р., «Слово на день живоначальния Троїці» 17 березня 1741 р. та «Слово, проповідане в обителі Видубицькій» 6 вересня 1741 р. «Слово на день народження Петра Федоровича» 10 лютого 1743 г. Санкт-Петербург, Друкарня Академії наук; видання з коментарем: Кислова Е. И. «Слово на день народження Петра Федоровича» Симона Тодорського // Acta Philologica, 2007, № 1, с. 308—335. «Боже особливе благословення» (слово на шлюб Петра Федоровича та Катерини Олексіївни) серпня 1745 г.). Москва, Синодальна друкарня; Санкт-Петербург, Друкарня Академії наук. «Слово на день народження Єлизавети Петрівни» 18 грудня 1746 р. Москва, Синодальна друкарня. «Слово на день приходу на престол» 25 листопада 1747 г. Москва, Синодальна типографія, 1748.

Переписка Симона (на грецькій, латинській та німецькій мовах зберігається у відділі рукописів та давніх книг Псковського державного музею-заповідника (Ф. 140 од. збер. Х ст. — сер. XVIII ст.).

Бібліотека, зібрана Симоном, була передана Псковському Архієрейському дому, із якого у 1817 поступила до Псковської семінарії і тепер 55 видань на латинській, грецькій, арабській, давньоєврейській та німецькій мовах та кілька рукописних книжок зберігаються в архівах Псковського державного музею-заповідника.

Приклад поетичного перекладу Тодорського

, Зігмунд Вайнгертнер () Переклад Симона Тодорського По виданню Д.Чижевського в часописі «Kyrios». Посред зла многа, надюсь на Бога, онъ мене не оставитъ, от всхъ мя бдъ избавитъ. ниже дастъ мн пропасти, все лежитъ въ его власти.

Грхомъ искушаемъ, не отчаяваемъ есмъ, всю мою надю, въ Іисус имю. ему хощу служити, живъ и мертвъ его быти.

Приклад тексту проповіді Нын воззри Россïе веселым лицем и обрадованною душею на Внука ПЕТРОВА сына Анны Петровны, воззри и благодари Бога твоего, наслдствïе ПЕТРОВО в пользу твою цло теб сохранившаго. О нем же едва слышать мощно было, сего Божïими непостижимыми судьбами, и премудрым Всепресвтлйшïя правильныя Государыни твоея ЕЛИСАВЕТЫ промыслом, не токмо видти, но и превожделнный теб день высокаго Его рожденïя свтло и всеторжественно праздновати сподоляешися.

Смотри, как дивно и коль красно процвтает праведный твой Монарх ПЕТР Первый, в ПЕТР внук своем! прочитывает репорты от гвардïи приносимыя, прочитывает письма от армïи присылаемыя, как же изрядно о репортах рассуждает, с каким смысленным любопытством о состоянии армïи вопрошает: удивитися потреба. Не ПЕТРОВОЙ ли се цвт, не Перьваго ли се ПЕТРА остроумïе, в Его Высочеств процвтает.

Рассуждает о иностранных государствах, о математических, физических и прочих ученïях таковому лицу приличных, о обученïи военном, о штатском поведенïи, с приличными всякой вещи резонами, не ПЕТРОВ ли се цвт, не Перьваго ли се ПЕТРА искусство в Его Высочеств процвтает. (Цит. по: Кислова Е. И. «Слово на день рождения Петра Фёдоровича» Симона Тодорского)

Примітки

Література Тодорський, Симон // Щукин В. Симон (Тодорский), архиепископ Псковский и Нарвский (биографический очерк) // Псковские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 1898, № I — 1899, № XIV. Чижевський Д. Україньский літературний барок. Нариси. Прага, 1941. Winter E. «Einige Nachricht von Herrn Simeon Todorski». Ein Denkmal der deutsch-slawishen Freundschaft im 18. Jahrhundert // Zeitschrift für Slawistik. № 1, 1956. Записки императрицы Екатерины Второй. М., 1989. Reichelt, Stefan [Райхельт, Штефан] Der Übersetzer Simeon Todorskij // Johann Arndts Vier Bücher von wahrem Christentum in Russland. Vorboten eines neuzeitlichen interkulturellen Dialogs. Leipzig [Лейпциг], 2011, С. 27-55. ISBN 978-3-374-02863-4 Менгель С. Русские переводы халльских пиетистов. Симеон Тодорский. 1729—1735 гг. // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. № 3, 2001. Нічик В. М. Симон Тодорський і гебраїстика в Києво-Могилянської академії. — К.: ВД «КМ Академія», 2002. — 52 с. Симон Тодорский // Каталог личных архивных фондов отечественных историков. Вып. 1: XVIII век / Под ред. С. О. Шмидта. М., 2001. С.255-257. Кислова Е. И. «Слово на день рождения Петра Фёдоровича» Симона Тодорского // Acta Philologica, 2007, № 1, с. 308—335 (на с. 309—310 — биографические известия о Симоне) Кислова Е. И. «Божие особое благословение» Симона Тодорского 1745 г. — проповедь на бракосочетание Петра Федоровича и Екатерины Алексеевны // Ломоносовский сборник. М., 2011. С. 133—182. Абашнік В. Г.С. Сковорода та німецький пієтизм // Творчість Г.С. Сковороди як метатекст української культури. Пам’яті Мирослава Поповича: Матеріали XXVI Харківських міжнародних сковородинівських читань (ОКЗ «Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди», 28–29 вересня 2018 року). — Харків : Майдан, 2018. – C. 47–52.

Посилання