Нафанаїл (у світі — Микола Іванович Савченко; 1799, Білгород — 4 (16) березня 1875, Чернігів) — релігійний діяч, єпископ Російської православної церкви, архієпископ Чернігівський і Ніжинський (1871—1875).

Біографія Народився 1799 року в Білгороді Курської губернії в родині протоієрея. Освіту здобув у Курській духовній семінарії, після чого вступив до Київської духовної академії, яку закінчив 10 червня 1825 року зі здобуттям посади бакалавра німецької мови. 29 листопада 1827 року був затверджений у званні магістра та призначений професором філософії Курської духовної семінарії. З 15 жовтня 1832 року обіймав посади інспектора та професора філософії Тверської духовної семінарії. Овдовівши через рік після одруження, 17 березня 1833 року прийняв чернечий постриг. 4 липня того ж року висвячений у сан ієродиякона, а 11 липня — ієромонахаКострома в судьбе Н. Н. Страхова // Вестник КГУ № 6, 2016, — стр. 65. 15 липня 1834 року призначений ректором Подільської духовної семінарії. 9 вересня того ж року зведений у сан архімандрита, а 30 листопада призначений настоятелем Кам'янець-Подільського Свято-Троїцького монастиря. З 1838 року, окрім догматичного богослов'я, викладав у вищому відділенні семінарії Святе Письмо. 1834 року узяв під опіку свого осиротілого племінника Миколу Страхова — майбутнього філософа, публіциста та літературного критика. 5 травня 1839 року призначений ректором Костромської духовної семінарії та настоятелем Богоявленського монастиря. 26 серпня 1845 року хіротонізований на єпископа Ревельського, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії. З 25 лютого 1850 року — єпископ Староруський, вікарій Новгородської єпархії. 19 грудня того ж року переведений на Полтавську кафедру з призначенням єпископом Полтавським і Переяславським. У 1860 році збудував теплий храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці в Красногорському Богословському Преображенському монастирі 13 вересня 1860 року призначений єпископом Архангельським і Холмогорським. Сприяв оновленню храмів Архангельська. За його благословенням на подвір'ї Миколо-Корельського монастиря в Архангельську збудовано церкву Святителя Миколая Чудотворця. За розпорядженням Нафанаїла Шенкурський Троїцький чоловічий монастир було реорганізовано на жіночу обитель. Установив єпархіальне святкування на честь чудотворних образів Володимирської та Грузинської ікон Божої Матері, а також дня пам'яті архістратига Михаїла (небесного покровителя Архангельська)Шаляпин С. О. Нафанаил I // Поморская энциклопедия: Том I: История Архангельского Севера. Архангельск, 2001. — С.258.. У курс навчання духовної семінарії було запроваджено педагогічні дисципліни, мови корінних народів регіону та вчення про церковний розкол, а для практичних занять відкрито недільну школу. 1863 року єпископ заснував в Архангельську «Духовне для дівчат училище» та розробив керівництво щодо управління ним. За роки існування Єпархіальне жіноче училище стало основним центром підготовки вчительок для народних шкілЧувакова Е. В. Преемственность просветительской деятельности православного духовенства в образовательном пространстве Архангельской губернии второй половины XIX — начала XX вв . Також Нафанаїл передав бібліотекам єпархіальних духовних навчальних закладів близько 900 томів книгШаляпин С. О. Нафанаил I // Поморская энциклопедия: Том I: История Архангельского Севера. Архангельск, 2001. — С.258.. 18 серпня 1871 року призначений єпископом Чернігівським і Ніжинським (згодом зведений у сан архієпископа). 31 березня 1874 року зведений у сан архієпископа. Сучасники та біографи зазначали, що, попри зразкове чернече життя, у службовій діяльності архієпископ Нафанаїл проявляв надмірну довірливість до окремих осіб зі свого оточення. Будучи схильним до суб'єктивних перших вражень, він часто беззастережно покладався на одних підлеглих і безпідставно відмовляв у довірі іншим. Завдяки цьому зловживаннями з боку окремих осіб та духовної консисторії нерідко спотворювався загальний перебіг єпархіальних справ. Архієпископ Нафанаїл перебував у близьких дружніх стосунках із членом Найсвятішого синоду митрополитом Йоною (Василевським). Помер 4 (16) березня 1875 року. Похований у вівтарі головного Троїцького собору Троїце-Іллінського монастиря поблизу Чернігова.

Примітки

Література

Посилання Ієрархи Холмогорської (Архангельської) єпархії