Града́ція ( поступове підвищення, посилення від крок, ступінь) — стилістична фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значущості.
Градація розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними (поезія) та психологічними (драма) ознаками. Виразність градації посилюється поєднанням її з анафорою (Юлій Цезар: «Прийшов, побачив, переміг»).
Класичним прикладом градації як прийому строфічної композиції можна вважати вірш В. Мисика «Сучасність»:
Градація полягає в такому розташуванні частин висловлення (слів, частин речення), при якому кожна наступна містить у собі підсилення (чи послаблення) смислового або емоційно-експресивного значення.
Види Градація висхідна або клімакс — розташування слів у порядку підсилення їх значення. Наприклад: І в'яне, сохне, гине, гине твоя єдиная дитина. (Т. Шевченко.)
Градація спадна або антиклімакс — розташування слів у порядку послаблення їх значення: Тріснуло, струхло і стихло. Лиш шум все шумів рясношумний. (П. Тичина.)
Джерела Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 169 Ганич Д. І., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985. — 360 с. Посилання